Кузман Капідан (; ) або Кузман Карамак, або Кузьманський воєвода або Кузьман Кареман) — популярний легендарний герой болгарської История на българската литература: Литература на Възраждането, София, издателство на БАН, 1966, с. 207 . Известни са значителен брй народни песни за героя на поемата Кузман капитан. Ненов, Николай. Българската хайдушка епика, София, 1999, с. 10-11, 38-39. а згодом і македонської епічної поезії. Його фігура заснована на історичній особистості, яким спочатку був Хайдук, Енциклопедия България, том 3 И-Л, София, Издателство на Българската академия на науките, 1982, с. 624. потім - Сердар в службі Джеладін-бея ( ), губернатор Охридської каза на початку 19 століття. Clava Literalis, Нѣколко думи за сегашното и миналото на Дебъръ, Дебъръ, година І, брой 10, 3 юни 1906, с. 2 Джеладинъ бей е възложил на Кузманъ капитанъ, дебрянинъ, да организира дружини от сънародницитѣ си, за да пази Дебъръ от нападенията на албанцитѣ. Він переміг загони грабіжників Османа Муру та Дервіша Муху. За одними легендами, його отруїли вороги, а за іншими його вбили в бою. Його боротьба з бандитами була ще живою серед македонців у 20 столітті, особливо в регіоні Дебар, звідки він воював та звідки він нібито походив. Про нього згадують численні епічні пісні, зокрема «О Арматолос», визначний вірш болгарського поета XIX століття Григора Парлічева .
Історична довідка На початку XIX століття область Охрида належала Османській імперії і мала статус каза санджака Охрі . Її губернатором був Джеладін-бей, якому доводилося підтримувати рівновагу між османською портою з одного боку та Алі-пашею, лідером групи дружинників у сусідньому Пашаліку Яніни, з іншого. Групи Алі-паші часто грабували сусідні території, включаючи територію, підконтрольну Джеладін-бею. Джеладін-бей належав до впливової групи османських чиновників на західних Балканах, які чинили опір реформам, щоб захистити свої володіння, які вони примусово конфіскували у інших людей. Так Джеладін-бей «заробив» близько 100 чифліків на території підконтрольної йому каза. Щоб краще протистояти їм, османам довелося мобілізувати місцевих християн, щоб допомогти своїм регулярним військовим силам охороняти гірські перевали у напрямку до Албанії. Коли Кузман помер, його син Джоре успадкував його посаду і продовжував захищати їх каза своїми силами, що складалися як з албанців, так і з македонських слов'ян.
Примітки
Джерела
Посилання