Облога Старого Бихова — перша облога військами запорізьких козаків фортеці Старий Бихів в роки московсько-польської війни 1654—1667 років під час Государевого походу 1654 року. Облога продовжувалася 3 місяці з (29) серпня й завершилася (26) листопада невдачею і поразкою запорозько-московського війська.

Передумови Вже на самому початку Московсько-польської війни 1654—1657 років, під час Государевого походу 1654 року розгорнувся широкомасштабний наступ московських військ на землі Великого князівства Литовського, яке на той час вже перебувало в складі Речі Посполитої. Як взаємну допомогу в знак визнання влади царя Олексія Михайловича над Україною відповідно до Переяславської угоди, гетьман Богдан Хмельницький направив на підтримку московським військам козачий корпус Івана Золотаренка, що налічувало близько 20000 осіб в складі Ніжинського, Чернігівського і Стародубського полків. Спочатку планувалося приєднання козацького корпусу до головних сил московської армії, які наступали на Смоленськ, однак Золотаренко за згодою Хмельницького зробив самостійні дії в південно-східній Білорусі, послідовно захопивши міста Речицю, Жлобин, Стрешин, Рогачов, Гомель, Чечерськ, Славгород і Новий Бихів. Останньою фортецею, яка заважала встановленню контролю над Подніпров'ям був Старий Бихів, облогу якого козацькі війська розпочали на початку вересня 1654 року.

Стан фортеці напередодні Старий Бихів, що належав підканцлеру литовському Казимиру Леву Сапезі, на відміну від більшості інших державних фортець, на початку війни був однією з найукріпленіших фортець на території Великого князівства Литовського. Місто було оточене земляними валами заввишки 7-8 метрів, і шириною біля підніжжя рівною 30 метрам, крім того, воно було посилено 11 бастіонами й равелінами. Саме місто складалося переважно з чоловічого населення. У місто вели троє воріт, а зі сходу воно було прикрите Дніпром і кам'яним замком розміром 77 на 100 метрів. Фортеця була рясно забезпечена провіантом і боєприпасами на більш ніж річну оборону. Чисельність же гарнізону складалася з 600 осіб найманої піхоти, 200 гайдамаків, 100 драгунів, близько 300 представників шляхти 1000 євреїв та 2000 озброєних городян. Вони були об'єднані у 21 хоругву і роту. Артилерія налічувала 4 важких і 26 польових гармат.

Хід облоги До початку облоги корпус Івана Золотаренка налічував лише трохи більш ніж половину від свого початкового складу, оскільки значні сили були відправлені в рейди по литовській території. Козаки не мали значної артилерії, до початку походу в корпусі було всього 7 польових гармат, тому приступили до тривалої облоги. Значні сили гарнізону дозволяли здійснювати постійні вилазки. Найбільша сталася (2 жовтня), коли оборонці зруйнували два козацьких шанці, захопили три гармати й завдали обложувачам втрат. Наближення зими й небезпека литовського контрнаступу змусили Золотаренко наприкінці листопада зняти облогу міста і відступити до Нового Биківа. А вже (10 січня) того ж року в фортецю прибули литовські війська під командуванням гетьманів Януша Радзивілла та Вінцента Корвіна-Госевського. Після зняття облоги багато шляхтичів і міщан поїхали зі Старого Бихова, після чого чисельність його захисників знизилася. І лише тільки в травні 1655 року військо Золотаренка знову взяло місто в облогу, однак і ця спроба в кінці завершилася провалом.

Значення Невдала облога Старого Бихова ускладнила дії московського війська, оскільки не дозволила встановити безперешкодний шлях по Дніпру, що зв'язав би два театри воєнних дій — Білорусь та Україну. Крім цього фортеця стала базою для зимового контрнаступу литовських військ, який в кінці скінчився невдачею, що спричинила ще дві облоги, але саме місто було взяте лише на початку 1657 року, вже після підписання Віленського перемир'я.

Див. також Облога Старого Бихова (1655) Облога Старого Бихова (1659)

Примітки

Джерела