Еріх Велльварт (; 29 квітня 1872, Страсбург — 29 травня 1951, Графенау) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти рейхсверу і вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія

Син майора Ернста Велльварта і Анни, у шлюбі Мегерляйн. Еріх три роки навчався в ліцеї, а потім шість років в різних кадетських академіях. 24 березня 1890 року його було призначено до 124-го (6-го Вюртемберзького) піхотного полку «Король Вільгельм» Вюртемберзької армії. З квітня 1894 по травень 1898 року він служив ад'ютантом батальйону, а з жовтня 1899 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні протягом трьох років. З початку квітня 1903 до середини березня 1905 року Вельварт був відряджений до Великого Генерального штабу. Потім вінпродовжив своє відрядження до Пруссії, був призначений до Генерального штабу армії, і нарешті приєднався до Генерального штабу армії наприкінці квітня 1905 року. Після звільнення від командування в Пруссії, Велльварт повернувся на дійсну службу як командир роти 7-го Вюртемберзького піхотного полку «Імператор Фрідріх, король Прусський» №125, з 1 жовтня 1907 року.

25 лютого 1910 року Вельварта знову відрядили до Великого Генерального штабу. Після звільнення від командування в Пруссії, 1 квітня 1913 року його перевели до Генерального штабу 26-ї дивізії (1-ша Королівська Вюртемберзька), з якою він брав участь у Першій світовій війні. 18 серпня 1916 року його було призначено начальником Генерального штабу 22-го армійського корпусу.

Після війни Велльварта перевели до Рейхсверу і призначили начальником штабу командування 5-го військового округу. З 1921 по 1922 рік Вельварт був командиром 15-го піхотного полку.Dermot Bradley (Hrsg.), Günter Wegner: Stellenbesetzung der Deutschen Heere 1815–1939. Band 2: Die Stellenbesetzung der aktiven Infanterie-Regimenter sowie Jäger-Bataillone, Wehrbezirkskommandanten und Ausbildungsleiter von der Stiftung bzw. Aufstellung bis 1939. Biblio Verlag, Osnabrück 1992, ISBN 3-7648-1782-8, S. 500–501. Потім він став начальником Генерального штабу Групового командування 2. 1 лютого 1924 року Велльварта на цій посаді замінив Альфред фон Фоллард-Бокельберг. Він був призначений піхотним командиром 5 у 1925 році, а наступного року його перевели на посаду командира 4-ї дивізії. З 1 червня 1926 року — командир 4-ї дивізії і командувач 4-м військовим округом. 1 січня 1929 року вийшов у відставку. В 1933-37 роках — голова Пангерманського союзу Верхньої Ельби. 20 квітня 1937 року отримав право на носіння форми 15-го піхотного полку.

20 травня 1940 року переданий в розпорядження вермахту і призначений командувачем 4-м військовим округом. 30 квітня 1942 року остаточно звільнений у відставку. Після бомбардування Дрездена він повернувся до Вюртемберга, де жив у самобуді в селі Деффінген і підтримував листування з генерал-лейтенантом Гансом фон Донатом, в якому зокрема писав наступне: «Багато нацистської ідеології засіло в свідомості двадцяти-сорокарічних людей. Часто можна почути, що за Гітлера не було безробітних. Вони не замислюються, чому тоді не було безробітних, і не схильні до пояснень. Ці невиправні особистості, яких можна знайти в усіх соціальних класах, вітають радикального націоналістичного лідера, як французький народ вітав висадку Наполеона в 1814 році».Martin Broszat, Hans Woller, Klaus-Dietmar Henke (Hrsg.): Von Stalingrad zur Währungsreform. Zur Sozialgeschichte des Umbruchs in Deutschland. De Gruyter, 2009, ISBN 978-3-486-59551-2, S. 687 f.

Сім'я 2 серпня 1895 року одружився з Луїзою Мозер фон Фільзек. В пари народилась дочка Еріка, яка 17 серпня 1922 року одружилася з лейтенантом Паулем Шоєрпфлюгом.

Звання

Фенріх запасу (24 березня 1890) Фенріх (11 листопада 1890) Другий лейтенант (7 вересня 1891) Оберлейтенант (13 вересня 1899) Гауптман (16 березня 1905) Майор (13 вересня 1911) Оберстлейтенант (18 серпня 1916) Оберст (18 травня 1920) Генерал-майор (1 лютого 1923) Генерал-лейтенант (1 листопада 1925) Генерал піхоти запасу (1 січня 1929) Генерал піхоти до розпорядження (1 вересня 1940)

Нагороди

Столітня медаль Орден Червоного орла 4-го класу Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною 3-го класу з короною і мечами Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест Орден Вюртемберзької корони, почесний хрест з мечами Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою Срібна медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія) Галліполійська зірка (Османська імперія) Орден «За військові заслуги» (Болгарія), командорський хрест Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Німецький хрест в сріблі (12 червня 1943)

Примітки

Література

Herman Niethammer: Das Offizierkorps des Infanterie-Regiments Kaiser Friedrich, König von Preußen (7. Württ.) Nr. 125. 1809–1909. Chr. Belser, Stuttgart 1909, S. 317–318.

Посилання

Біографічні дані. Memoiren Wöllwarths im Bundesarchiv