4-та бомбардувальна ескадра «Генерал Вефер» () — бомбардувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Формування брало участь практично в усіх кампаніях та великих битвах на Європейському театрі війни, починаючи з вторгнення вермахту до Польщі й до закінчення військових дій. Основним завданням ескадри було проведення стратегічного бомбардування, безпосередня підтримка військ на полі бою, боротьба з кораблями та суднами противника тощо. На озброєнні ескадри перебувало чотири основних типи бомбардувальників Третього Рейху: He 111, He 177, Ju 88 та Do 17.
Історія з'єднання 4-та бомбардувальна ескадра почала формування 1 травня 1939 року в Ерфурті шляхом створення штабу ескадри та 2-ї авіагрупи на фондах KG 253 «Генерал Вефер». Група I./KG 4 формувалася в Готі, III./KG 4 група — в Нордгаузені. З 18 червня 1940 року у Фасберзі почалось створення авіагрупи IV./KG 4. Ескадра спочатку мала на озброєнні середні двомоторні бомбардувальники He 111, успадковані від KG 253 «Генерал Вефер».
Бойовий досвід
Польська кампанія 25 серпня 1939 року ескадра була переведена до Лангенау під командуванням 4-го повітряного флоту генерала авіації Александера Лера. 1 вересня 1939 року нацистська Німеччина вторглася до Польської держави, в ході вторгнення 4-та бомбардувальна ескадра, діючи у складі 2-ї авіаційної дивізії, брала найактивнішу участь. 1 вересня та знову 2 вересня I./KG 4 атакувала аеродроми в Дембліні та Кракові. З 3 по 6 вересня були атаковані залізничні цілі у Східній Польщі, а між 6–9 вересня авіацією KG 4 були розбомблені мости на річці Вісла та у самій Варшаві. З 6 по 14 вересня залізничні цілі знову бомбили. Після цього головною мішенню для проведення сконцентрованих бомбових ударів стали райони зосередження військ. У середині вересня II./KG 4 також підтримала 10-ту армію в боях під Кутно. Після кампанії пілоти ескадри розпочали інтенсивну програму підготовки до нічних польотів та залучалися до постановки мінних полів уздовж узбережжя Норвегії в січні 1940 року, в контексті підготовки до Норвезької кампанії. III./KG 4 брала участь у битві на Бзурі, в якій польська армія була оточена та знищена (переважно завдяки ударам авіації Люфтваффе).
Операція «Везерюбунг»
У грудні 1939 року III./KG4 перевели з Нордгаузена до Фехти, де група розпочала інтенсивну підготовку до нічних польотів та мінних операцій. У лютому 1940 року почалося переозброєння на сучасніші Ju 88. 1 лютого 1940 року KG 4 передислокували до Квакенбрюка на півночі Німеччини. II./KG 4 були частиною бомбардувального флоту, який 9 квітня 1940 року здійснив рейд «демонстрації сили» над Копенгагеном. Авіагрупа здійснювала атаки на залізничні та аеродромні цілі, а також завдавала ударів по кораблях противника. Ju 88 III./KG 4 атакували аеродром на повітряній станції Сола поблизу Ставангера і 9 квітня потопили норвезький есмінець «Егір» поблизу Ставангера.
Французька кампанія 10 травня 1940 року розпочалося вторгнення вермахту до Нижніх країн. KG 4 залучалася до нейтралізації Королівських повітряних сил Нідерландів, завдаючи ударів по голландських аеродромах та позиціях ППО, а також забезпечення постачання підрозділам німецьких десантників, що висадилися на голландській землі. II група також брала участь у бомбардуванні Роттердама. Після швидкої капітуляції голландців KG 4 зосередилися на бомбардуванні позиції в Бельгії, де пілоти KG 4 допомогли паралізувати залізничні вузли та транспортні переміщення союзників по всій Бельгії. Підрозділи KG 4 також здійснювали нальоти на англо-французькі війська, що були оточені під Дюнкерком.
3 червня після бельгійської капітуляції KG 4 брала участь в операції «Паула», яка завдала удару по аеродромах у Парижі та навколо нього, щоб знищити Повітряні сили Франції. До 5 червня французький повітряний опір, хоча і ніколи не був до цього ефективним та системним, припинився. Того ж дня розпочалася друга фаза Французької кампанії — операція «Рот». З 5 по 19 червня авіагрупи KG 4 атакували порти та залізничні об'єкти навколо Дьеппа, а потім військові колони, що відступали долиною Луари та в районі Тура. Після капітуляції французів 25 червня 1940 року ескадра передислокувалася до голландського Сустербергу, і в липні 1940 року розпочалася битва за Британію.
Битва за Британію Ще до закінчення Французької кампанії KG 4 залучалася до авіаційних нальотів на Британські острови: її підрозділи завдавали ударів по портах і цілях в Уельсі. У ніч з 18 на 19 червня KG 4 втратив шість Do 17 і He 111, у тому числі майор Дітріх фон Массенбах. Командир II./KG 4 був збитий над Норфолком «Бленгеймом» флайт-лейтенанта герцога Вуллі, його He 111 5J здійснив аварійну посадку на пляжі в Клей-Некст-зе-Сі, де весь екіпаж потрапив у полон.
На 4 вересня II./KG 4 мав 37 бомбардувальників He 111 (30 з яких справні). II./KG зазнав невеликих втрат у цей період при проведенні нічних нальотів. На 13 серпня 1940 року III./KG 4 налічував 25 Ju 88 з 23 справними; до 4 вересня авіагрупа залишилася з 14 боєздатними літаками з 30 машин у наявності.
Надалі KG 4 залучалася до постановки мінних загороджень вздовж британського узбережжя і участі в бліцах та рейді на Ковентрі в ніч з 14 на 15 листопада. Бомбові місії тривали до лютого 1941 року, потім III./KG 4 перевели до Гербіні, Сицилія. Битва за Британію завершилася дорогою ціною і не принесла Люфтваффе успіху.
Балканська кампанія 29 березня 1941 року формування передислокувалося до Відня-Асперна в Австрії, щоб розпочати підготовку до операції над Югославією та Грецією в ході майбутньої Балканської кампанії. 6 квітня 1941 року під час вторгнення до Югославії II./KG 4 силами 25 He 111 (з 28 справних) брав участь у бомбардуванні Белграда. Група II./KG 4 мінувала води біля Александрії та в Суецькому каналі.
6 квітня 1941 року III./KG4 атакувала та замінувала гавань Пірея, потопивши кілька суден та пошкодивши інфраструктуру гавані. 11 квітня бомбардувальники III./KG 4 здійснили спробу встановлення мін біля входу до гавані Волос. Британський ас сквадрон-лідер Паттл збив Ju 88 з III./KG 30 та Ju 88A-5 8./KG 4.
Іракська операція У травні 1941 року Люфтваффе заснували повітряне командування «Ірак» () на чолі з генералом авіації Гансом Єшоннеком, призначене для підтримки повстанців Рашида аль-Гайлані в англо-іракській війни. Командування складалося з ескадрильї бомбардувальників He 111 (4./KG 4), ескадрильї важких винищувачів Bf 110 (4./ZG 76) та 12 транспортних літаків, зокрема кількох Ju 90. У 10-денному протистоянні німецький лейтенант Мартін Древес збив два літаки. З боку союзників опору німецької активності в повітрі фактично не було, і експедиційна група зосередилася на підтримці сухопутних військ. 26 травня, після кількох днів операцій, у Люфтваффе не лишилося жодного боєготового Bf 110.
Східний фронт Штаб KG 4 підтримував групу армій «Північ» під час її просування до Ленінграда. 16 жовтня 1941 року Група I./KG 4 була передислокована до Пскова і звідси виконували бомбардувальні нальоти на Ленінград, а також місії постачання армії. У січні 1942 року ескадру передислокували до Пскова. 22 січня 1942 року пілоти формування допомагали скидати запаси оточеним у Холмському «мішку», а в лютому — березні здійснили місії постачання до Дем'янського «мішку», зазнавши значних втрат.
I./KG 4 діяла в інтересах групи армій «Центр». 15 листопада 1941 року група повернулася до Пскова. Наприкінці листопада 1941 р. Група III./KG 4 передала свої машини групі I./KG 4 і прибула до Фасберга для переоснащення на He 111 H6.
29 грудня 1941 року II група перейшла до VIII повітряного корпусу, що діяв у центральній частині Східного фронту, де залучалася до бомбардувань Москви. 1 жовтня II група розпочала свій повітряний наліт на місто. Взимку підрозділ також здійснював бомбардувальні нальоти над Москвою. II. Група підтримали групу армій «Південь» та її наступ на Україну. 9 березня 1943 року II. група здійснила 10-тисячний бойовий виліт. Помітний успіх відбувся 14 березня, коли група атакувала радянський аеродром біля Курська, знищивши 40 ворожих машин і пошкодивши 23 інших літаки. II. Група також виконувала стратегічні бомбардувальні місії, проти танкового заводу у Горькому та проти гумових заводів поблизу Ярославля. III. Група діяла на південному фланзі німецько-радянського фронту і бомбардувала цілі під Астраханню. У жовтні 1943 року підрозділ був частково оснащений He 177A для виконання важких бомбардувальних місій. У період 1943-45 років бомбардувальна ескадра підтримувала безперервний відступ вермахту, виконуючи тактичні місії та завдання з постачання наземних військ. 8 травня 1945 року ескадра капітулювала британським військам.
Командування
Командири KG 4 оберст Мартін Фібіг () (1 травня 1939 — 10 травня 1940); оберст Ганс-Йоахім Рат () (30 травня 1940 — червень 1942); оберст, доктор Готтліб Вольф () (16 червня 1942 — 11 січня 1943); оберстлейтенант Гайнц-Йоахім Шмідт () (12 січня — 9 травня 1943); оберстлейтенант Вернер Клозінскі () (10 травня 1943 — грудень 1944); майор Райнгард Граубнер () (4 грудня 1944 — 8 травня 1945).
Командири I./KG 4 Оберстлейтенант Ніколаус-Вольфганг Маєр () (1 травня — 24 листопада 1939); Оберстлейтенант Ганс-Йоахім Рат () (24 листопада 1939 — 30 травня 1940); Майор Ганс фон Плец () (5 червня — 1 липня 1940); Майор Майснер () (9 липня — 14 грудня 1940; Майор Шульт () (14 грудня 1940 — 28 січня 1941); Гауптман Клаус Неске () (28 січня — 18 травня 1941); Майор фон Гроддек () (18 травня — 8 липня 1944); Гауптман Клаус Неске (8 липня — 31 грудня 1941); Майор Алевін () (4 січня — 21 березня 1942); Гауптман Гельмут Больце () (26 березня — 20 вересня 1942); Майор Вольф Веттерер () (21 вересня 1942 — 1 червня 1943); Гауптман Ганс-Готтгельф фон Калькройт () (1 червня — 21 жовтня 1943); Майор Гансгеорг Бетхер () (21 жовтня 1943 — 24 березня 1944); Майор Ернст Гопель () (24 березня 1944 — лютий 1945); Гауптман Рольф Раннерсманн () (лютий — 8 травня 1945).
Командири II./KG 4 Оберстлейтенант Вольфганг Ердманн () (1 травня — 30 вересня 1939); Майор Дітріх фон Массенбах () (1 жовтня 1939 — червень 1940); Оберстлейтенант, доктор Готтліб Вольф () (3 липня 1940 — 15 червня 1942); Майор Рольф Самсон Гіммельштірна () (липень — 23 вересня 1942); Майор Карл фон Кнауер () (23 вересня — 15 жовтня 1942); оберстлейтенант Гайнц-Йоахім Шмідт () (15 жовтня 1942 — 11 січня 1943); майор Райнгард Граубнер () (30 січня 1943 — 1 липня 1944); Майор Карл-Отто Гессе () (1 липня 1944 — 8 травня 1945).
Командири III./KG 4 Майор Вільгельм Еверс () (1 травня — 1 грудня 1939); Майор Нойдорффер () (1 грудня 1939 — квітень 1940); Майор Еріх Блоідорн () (19 червня — 15 жовтня 1940); Майор Вольфганг Бюрінг () (3 лютого — 25 листопада 1941); Гауптман Герман Кюль () (25 листопада 1941 — 22 липня 1942); Майор Вольфганг Куайснер () (31 липня — 5 вересня 1942); Майор Вернер Клозінскі () (6 вересня 1942 — 1 травня 1943); Майор Курт Нойман () (20 травня 1943 — лютий 1944); Майор Ернст Дітер фон Тельман () (березень — червень 1944); майор Райнгард Граубнер () (2 липня — 4 грудня 1944); Майор Ганс-Герберт фон Круска () (5 грудня 1944 — 8 травня 1945).
Командири IV./KG 4 Майор Карл-Герд Рот () (18 червня 1940 — 17 червня 1943); Майор Карл Альбер () (19 червня 1943 — 15 серпня 1944).
Основні райони базування штабу 4-ї бомбардувальної ескадри