Анатолій Юмабайович Генатулін (ім'я при народженні — Талхі Гініятулін (); 20 квітня 1925 — 7 листопада 2019) — радянський і російський письменник, прозаїк, народний письменник Башкортостану, башкир за національністю. Заслужений працівник культури Республіки Башкортостан.

Біографія Народився 1925 року селі Уразово Тамьян-Катайского кантону Башкирської АРСР (нині в Учалинському районі Башкортостану). Рано втратив батьків і виріс сиротою. Навчався у ФЗУ в Ташкенті. Під час німецько-радянської війни до 1943 року працював на Уралі фрезерувальником, з 1943 року на фронті.

Три місяці навчався в снайперській школі. Потім воював під Ленінградом на Карельському перешийку. Закінчив війну в 1945 році в Німеччині у складі гвардійської артилерійської дивізії. Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Слави 3-го ступеня та бойовими медалями. Був кілька разів поранений.

Анатолій Генатулін після війни змінив багато професій. Служив в Україні, а після демобілізації працював на будівництві Краснополянської ГЕС. Заочно закінчив Літінститут (1966). Член Спілки письменників з 1973 року. Заслужений працівник культури Башкирської АРСР (1990).

З 1955 року жив у Москві, а згодом на батьківщині, в селі Уразово.

На початку 1950-х під враженням творів Е. М. Ремарка, Лева Толстого і Антона Чехова став писати оповідання про війну, які, однак, з відкритого зображення страждань, жорстокості і трагізму не приймалися до публікації. Перша публікація відбулася в 1961 році в журналі «Дружба народів». У 1969 році видав перший збірник оповідань. Але тільки повістю «Атака», написаної приблизно за 15 років до публікації (1982), звернув на себе увагу як значний військовий письменник. «Прихильністю до правді і реалізмом його творчість близька прозі В'ячеслава Кондратьєва і Костянтина Воробйова» (Вольфганг Козак).

У 2000-х роках твори Анатолія Генатуліна активно перекладалися башкирською мовою.

У Анатолія Генатуліна є син Олександр і внучки Марія і Тетяна, а також правнучка.

Нагороди

Орден Слави III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня (06.04.1985) Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр."

Премії

журналу «Жовтень» (1987) журналу «Дружба народів» (2000) Всеросійська імені Сергія Аксакова (2008)

Книги

Рябиновая гора. Рассказы. М., Советский писатель, 1969 Аю-таш. Рассказы. М., Советская Россия, 1975 Сто шагов на войне. Повести и рассказы, М., Советский писатель, 1983 Золотая моя колыбель. Сборник. М., Современник, 1984 Вот кончится война. Повести, рассказы. М., «Правда», 1988 Вот кончится война. М., Советский писатель, 1988 Нас остаётся мало. М., Современник, 1988 Страх. 1990 На пороге родного дома. 1994 Что там за холмом? Рассказы, повести. Уфа: Китап, 1997 Вот кончится война. М., Терра — Книжный клуб, 2005 Красная поляна. Уфа, Китап, 2008.

Примітки

Джерела Казак В. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 / [пер. с нем.]. — М. : РИК «Культура», 1996. — XVIII, 491,  с. — 5000 экз. — ISBN 5-8334-0019-8.

Посилання

Ось закінчиться війна (повість) Інтерв'ю (грудень 2007) Журнальний зал