Іван Іванович Гончаре́нко (22 серпня 1911, Славгород — 22 січня 1993, Одеса) — український майстер художньої кераміки; член Спілки радянських художників України з 1959 року. Чоловік художниці Діни Клювгант.
Біографія Народився 22 серпня 1911 року в селі Славгороді (нині Сумський район Сумської області, Україна). 1936 року закінчив Одеський художній інститут, де навчався у Олексія Шовкуненка, Михайла Жука, Олександра Постеля, Григорія Теннера, Юлія Бершадського. Член ВКП(б) з 1939 року.
Протягом 1938—1950 років працював художником Первомайського фарфорового заводу у селищі Пісочному Ярославської області; у 1951—1955 роках — Конаковського і у 1956—1958 роках — Будянського фаянсових заводів. З 1958 року викладав в Одеському художньому училищі. Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Чичеріна № 119, квартира № 13. Помер в Одесі 22 січня 1993 року.
Творчість Працював у галузі декоративного мистецтва (художня кераміка). Серед робіт: керамічні, фарфорові та фаянсові столові і чайні сервізи («Стебла і листя», 1952); декоративні вази: «800-річчя Москви» (1947), «Букет синіх квітів» (1952), «Тарас Шевченко» (фарфор, 1961); «Соняшники» (майоліка, 1964), «Українська» (1968); сувеніри, намисто; пласт «Тарас Шевченко» (шамот, 1964); набір для пиття «Український орнамент» (1970); декоративні блюда: «Марічка» (1967), «Павич» (1970), «Птах», «Рибка», «Квітка», «Зайчик» (1974). Переважна частина робіт виконана спільно з дружиною.
Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1937 року, всесоюзних та закордонних — з 1938 року.
Література Гончаренко Іван Іванович // ; Гончаренко Іван Іванович // ; Гончаренко, Иван Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1976. — Том 3 (Георгадзе—Елгин). С. 102. ;