40-ва бомбардувальна ескадра () — бомбардувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Формування середніх та важких бомбардувальників було основною патрульною ескадрою німецької морської авіації і протягом війни активно діяло переважно на Атлантичному театрі, а також залучалося до далеких транспортних перевезень на різних фронтах. На озброєнні ескадри перебували — морський патрульний літак Fw 200 «Condor» і важкий бомбардувальник He 177 A.

Історія з'єднання 40-ва бомбардувальна ескадра була сформована у липні 1940 року на аеродромі Бордо-Мериньяк, як структурний підрозділ авіаційного командування «Атлантик», хоча перша група I./KG 40 веде свою історію від заснування в Бремені першої авіагрупи, призначеної для ведення активної повітряної війни над морськими акваторіями Атлантичного океану та навколишніх морів. II./KG 40 група формувалася у Люнебурзі. Група III./KG 40 заснована 24 березня 1941 року на окупованому французькому аеродромі у Брест-Ланвеок. 15 квітня 1941 року у Люнебурзі почалось створення авіагрупи IV./KG 40.

Бойовий досвід 1-ше авіакрило було сформовано в липні 1940 року в Бордо-Мериньяк і входило до складу авіаційного командування «Атлантик». Група виконувала розвідувальні місії в північній частині Атлантики, шукаючи конвої союзників, і повідомляв про результати свого патрулювання підводному флоту Крігсмаріне.

26 жовтня 1940 року оберлейтенант Бернгард Йопе уразив 42 000-тонний лайнер «Імпрес оф Бритн», пізніше це судно потопив U-32. У період із серпня 1940 року по лютий 1941 року ескадра вже мала на своєму рахунку потоплених понад 343 000 тонн суден противника.

9 лютого 1941 року п'ять Fw 200 «Condor» I./KG 40 під командуванням Фріца Флігеля у взаємодії з важким крейсером «Адмірал Гіппер» та U-37 атакували британський конвой HG 53. У результаті повітряних атак конвой втратив 967-тонне норвезьке судно Tejo та британські вантажні судна Jura, Dagmar I, Varna і 2490-тонне судно Britannic.

У перші часи битви за Атлантику внаслідок відсутності підходящого повітряного покриття для далеких перевезень пілоти KG 40 активно діяли проти союзних конвоїв до середини 1941 року. Незабаром союзники, не маючи достатніх спроможностей для прикриття конвоїв з повітря, перетворили кілька торгових суден на судна КАМ, які супроводжували конвої до появи достатньої кількості ескортних авіаносців у Королівському флоті. Як правило КАТ судно оснащувалося ракетною катапультою, що запускала одиничний «Харрікейн». Згодом у міру насичення конвоїв противника протиповітряними засобами екіпажам KG 40 було наказано припинити атакувати ворожі судна та уникати боїв, зберігаючи свої сили. Головною метою пілотів ескадри стало виявляти та відслідковувати конвої та своєчасно повідомляти по радіо про їхній склад та зміни курсу, щоб дозволити командуванню Крігсмаріне керувати «вовчими зграями» підводних човнів, які атакували транспортні конвої противника.

Командування

Командири KG 40 оберстлейтенант Ганс Гайссе () (червень — 7 вересня 1940); оберстлейтенант Георг Пасевальт () (вересень — 31 грудня 1940); майор Едгар Петерсен () (1 березня — серпень 1941); оберст Карл Менерт () (січень — липень 1942); оберст Мартин Веттер () (липень 1942 — 1 вересня 1943); оберст Рупрехт Гайн () (2 вересня 1943 — листопад 1944); оберст Ганнс Горст Гайзе () (листопад 1944 — лютий 1945).

Командири I./KG 40 майор Едгар Петерсен () (26 квітня — листопад 1940); гауптман Фріц Флігель () (25 березня — 18 липня 1941, загинув у бою); гауптман Едмунд Дасер () (31 серпня 1941 — червень 1942.

Командири II./KG 40 гауптман Вендт фон Шліппенбах () (15 квітня 1941 — 7 квітня 1942); гауптман Вальдемар цу Древер () (8 квітня — 25 червня 1942; майор Мартін Кештнер () (28 червня 1942 — 19 червня 1943.

Командири III./KG 40 гауптман Роберт Ковалевські () (серпень 1941 — вересень 1943); майор Ламберт Коншегг () (12 січня 1944 — лютий 1945.

Командири IV./KG 40 оберстлейтенант Едмунд Дасер () (15 квітня — 31 серпня 1941; майор Роман Давчинські () (вересень 1941 — 1943; гауптман Альбрехт Кунце () (1943 — 5 липня 1943); гауптман Зігфрід фон Крамм () (6 листопада 1944 — 22 січня 1945.

Командири V./KG 40 гауптман Герхард Корталс () (1 липня — 3 листопада 1942, загинув у бою); гауптман Гельмут Даргель () (12 листопада — 30 грудня 1942; майор Альфред Гемм () (березень — вересень 1943.

Основні райони базування KG 40

Основні райони базування штабу 40-ї бомбардувальної ескадри Час Гарнізон Підпорядкованість Основний літак липень — грудень 1940 Бордо-Мериньяк 9-та авіаційна дивізія He 111H квітень 1941 — липень 1944 Бордо-Мериньяк Авіаційне командування «Атлантик» Fw 200C «Condor», Ju 88A липень — жовтень 1944 Гардермуен 5-й повітряний флот Fw 200C жовтень — грудень 1944 Швабський Галль 10-й повітряний флотнемає

Основні райони базування I./KG 40 Час Гарнізон Підпорядкованість Основний літак 1 листопада 1939 — 15 квітня 1940 Бремен ObdL Fw 200C, He 111 15 — 25 квітня 1940 Ольборг-Західний X повітряний корпус Fw 200C «Condor» 25 квітня — 12 червня 1940 Копенгаген-Каструп 12 червня 1940 — 17 березня 1942 Бордо-Мериньяк 9-та авіаційна дивізія He 111H, Fw 200C 17 березня 1942 — січень 1943 Тронгейм-Вернес Повітряне командування «Північ» (Захід) Fw 200C січень — 19 грудня 1943 Фасберг Повітряне командування «Центр» He 177 19 грудня 1943 — січень 1944 Шатоден IX повітряний корпус січень — 15 травня 1944 ФасбергПовітряний флот «Рейх» 15 травня — 18 червня 1944 Орлеан-Брисі 18 червня — 12 липня 1944 Тулуза-Бланьяк IX повітряний корпус липень — жовтень 1944 Тронгейм-Вернес 5-й повітряний флот жовтень — грудень 1944 Швабський Галль 10-й повітряний флот немає грудень 1944 — 2 лютого 1945 Нойбург

Основні райони базування II./KG 40 Час Гарнізон Підпорядкованість Основний літак січень — липень 1941 Люнебург Повітряне командування «Центр» He 111, Do 217 липень — вересень 1941 Коньяк Авіаційне командування «Атлантик» вересень 1941 — 17 березня 1943 СустербергIX повітряний корпус Do 217 17 березня — червень 1943 Гілзе і Рієн Do 217, Me 410 25 жовтня 1943 — липень 1944 Бордо-Мериньяк Авіаційне командування «Атлантик» He 177 липень — жовтень 1944 Гардермуен 5-й повітряний флот жовтень — грудень 1944 Швабський Галль Авіаційне командування «Атлантик» грудень 1944 — лютий 1945 Пархім 10-й повітряний флот немає

Основні райони базування III./KG 40 Час Гарнізон Підпорядкованість Основний літак березень — червень 1941 Брест-ЛанвеокАвіаційне командування «Атлантик» He 111 червень 1941 — листопад 1943 Бордо-Мериньяк He 111, Fw 200C листопад 1943 — липень 1944 Коньяк X повітряний корпус Fw 200C «Condor» липень — вересень 1944 Тронгейм-Вернес 5-й повітряний флот вересень 1944 — лютий 1945 Любек-Бланкензее 10-й повітряний флот немає

Основні райони базування IV. (Erg.)/KG 40 Час Гарнізон Підпорядкованість Основний літак 19 березня 1940 — 2 червня 1941 Люнебург He 111, Fw 200 3 червня — 20 серпня 1941 ЛандсбергFw 200, Do 217 21 серпня 1941 — січень 1942 Лехфельд січень — серпень 1942 Орлеан-Брисі серпень 1942 — 19 грудня 1943 Шатоден Fw 200, Do 217, He 177 20 грудня 1943 — січень 1944 Орлеан-БрисіFw 200, He 177 січень — 12 липня 1944 Лехфельд 6 листопада 1944 — 22 січня 1945 НойбургHe 177

Основні райони базування V.KG 40 Час Гарнізон Підпорядкованість Основний літак 1 липня 1942 — вересень 1943 Бордо-Мериньяк/ Коньяк Авіаційне командування «Атлантик» Ju 88C

Див. також Організація Люфтваффе (1933–45) Генерал-інспектор бомбардувальної авіації Люфтваффе Junkers Ju 290 Військові звання Люфтваффе (1935-45) Золота гребінка (термін) Повітряне командування Люфтваффе «Західна Франція»

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Kampfgeschwader 40 Kampfgeschwader 40 Историческая справка

Література Goss, Chris. (2000b). The Luftwaffe Bombers' Battle of Britain. Crecy, Manchester. ISBN 0-947554-82-3 de Zeng, H.L; Stanket, D.G; Creek, E.J. Bomber Units of the Luftwaffe 1933—1945; A Reference Source, Volume 1. Ian Allan Publishing, 2007. Hooton, E.R. (2016). War over the Steppes: The air campaigns on the Eastern Front 1941–45. Osprey Publishing. ISBN 1472815629 Muller, Richard (1992). The German Air War in Russia. Nautical & Aviation Publishing. Baltimore, Maryland. ISBN 1-877853-13-5 Ulf Balke: Der Luftkrieg in Europa 1939—1941. Bechtermünz Verlag, Augsburg 1998, ISBN 3-86047-591-6 (1057 S.).