Ру́банка — село в Україні, у Дмитрівській селищній громаді Ніжинського району Чернігівської області. Населення — до 300 осіб.
Географія Розташована за 30 км від районного центру, 7 км — до зал. ст. Григорівка. До 2020 Рубанській сільській раді підлягали поселення Заболоття, Нове, Смолове, Терешиха.
Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Біловежівський.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська69698.58 %російська81.14 %білоруська10.14 %інші/не вказали10.14 %Усього706100 %
Історія Заснована 1740 в межах Прилуцького полку Гетьманської України. За переказами, частину села будували з дубняка Шостопалового хутора, який тепер носить назву Шевченкове.
Короткий опис села в довіднику «Малоросія»:
У 1905 році відбулось селянське заворушення, придушене окремою військовою групою царського уряду. У 1906 році стався страйк 500 працівників бурякових ферм підприємця Харитоненка. Вимоги: збільшення заробітної платні, покращення умов оренди землі.
З 1917 — у складі УНР. На поч. 1918 у селі з'явилися перші прихильники більшовиків, яких швидко нейтралізували місцеві люди. Так, терориста І. Матченка, який був агентом комуністичної влади, страчено за рішенням сходу села.
У 1927 році відбулась перша спроба організувати колгосп. Спочатку під виглядом комуни під назвою «Комінтерн». Селяни чинили опір грабункам комуністичної влади. Для упокорення села влада застосувала терор голодом, відомий у світі як геноцид українського народу 1932-33. Більшість убитих голодом — хронічно хворі, діти, старші люди. Селяни чинили збройний опір спробам комуністів знищити всі їстівні припаси. Жінки вдалися до повстання (Рубанське повстання 1933), в ході якого погромлено місцевий елеватор, де зберігалося награбоване у селян. В результаті власникам повернули тонни зерна, що відвернуло масову смерть людей від голоду.
Комуністична влада зруйнувала церкву святителя Миколая Міри Лікійської.
У часи німецько-радянської війни 1941—1945, було мобілізовано 570 мешканців Рубанки, з них 328 (близько 60 %) загинули.
У 1957 та 1967 у селі встановлено памятники загиблим у Другу Світову війну.
У післявоєнній часи в селі розвивалося тваринництво.
Комуністи активно переслідували православних рубанців. Після численних конфліктів було закрито православну парафію, яка проводила богослужіння у звичайній хаті.
Сучасний стан
Село переживає гостру демографічну кризу, властиву усьому бахмацькому краю. До 2024 року було збережено загальноосвітню середню школу (51 учень, 15 вчителів), аптеку та лікарню із стаціонаром, яка функціонує і як інтернат для літніх та немічних людей. Головний лікар — Олег Петрович Калиняк (випускник Тернопільського мед. ун-ту), переслідувався владою Віктора Януковича, але провину не довели, так як справа була замовною.
У селі з 2008 релігійна громада УПЦ Київського патріархату, а з 2019 — ПЦУ (ієрей Володимир Павлина) — одна з чотирьох на Бахмацький район.
Відомі уродженці Бржеський Вітольд Чеславович (1913—1984) — доктор медичних наук, професор. Олександр Рачинський (1867–1941) — чернігівський губернський предводитель дворянства, камергер, товариш міністра народної освіти в 1915-1917.
Галерея
Також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)
Примітки
Посилання Погода в селі