Валерій Георгійович Нененко (; 30 березня 1950, Воронеж, РРФСР) — російський радянський футболіст, нападник, тренер.

Клубна кар'єра Футболом почав займатися в 7 років. У 12 років записався в секцію ФК «Енергія» (Воронеж). Після закінчення школи, у вересні 1967 року, що Валерія зарахували в команду майстрів «Труд». Два роки виступав за дублюючий склад команди. Грав на позиції центрального нападника або нападника зі зміщенням вліво. У 1969 році переведений до основного складу.

У 1970 році перейшов у смоленську «Іскру», де одночасно проходив військову службу. Після «Іскри» недовго грав за «Металург» (Жданов) і рік в ФК «Металург» (Липецьк).

Після Липецька повернувся в рідний Воронеж, де грав за «Труд» з другого кола 1974 року і до 1977 року. У 27 років завершив кар'єру гравця.

Ось як сам себе оцінював Валерій Нененко:

Кандидат у майстри спорту. Залучався до складу юнацької збірної РРФСР.

Кар'єра тренера Закінчив Воронезький педагогічний інститут. Також закінчив Вищу школу тренерів, де навчався разом з Валерієм Газзаєвим, Олександром Тархановим, Леонідом Ткаченком, Олексієм Петрушиним, Володимиром Онищенком та іншими.

На тренерській роботі з 1977 року. Десять років працював дитячим тренером у ДЮСШ-15 (Воронеж).

З 1988-1989 років, поєднуючи навчання в ВШТ, працював другим тренером ФК «Факел», де відповідав за фіксацію техніко-тактичних дії, начитував на диктофон, потім розшифровував.

Після цього працював головним тренером ФК «Буран» (Воронеж), «Факел», «Кристал».

Найуспішнішим періодом тренерської кар'єри Нененка вважається робота в «Факелі» з 1999 по 2001 роки. У грудні 1998 року його, успішного тренера смоленського «Кристалу», запросив на тренерський пост президент «Факела» Юрій Михайлович Батищев. Нененко відмовився від трикімнатної квартири в Смоленську й прийняв запрошення. У 1999 році «Факел», посівши друге місце в першому дивізіоні, вийшов у вищий дивізіон, де грав протягом двох сезонів. Цей результат є найкращим в історії клубу.

Після «Факела» тренував ФК «Чорноморець», «Салют-Енергія», «Динамо» (Воронеж).

У 2005 році працював головним тренером ФК «Ротор-2».

У 2006 році тренував «Факел». Взимку 2007 року звільнений з клубу, через важку фінансову ситуацію в команді.

У 2012 році тренував ФК «Астрахань». Залишили команду через розбіжності з президентом клубу Олександром Колосовим.

Викладав на тренерських курсах підвищення кваліфікації МОА «Чорнозем'я». З вересня 2013 року — тренер дитячої команди «Спарта» (Воронеж).

Сім'я Батько — Георгій Миколайович все життя пропрацював водієм міжміського автобуса. Помер у 1990 році.

Мати — Луїза Олексіївна, закінчивши технікум, працювала майстром, потім начальником цеху на заводі радіодеталей. У 1964 році перейшла на завод «Електроніка». Померла в 2010 році.

Брат — Сергій Георгійович.

Одружений. Одружився в 26 років. У 1977 році народився син Роман.

Досягнення Клубна кар'єра Друга ліга СРСР (2 зона) Чемпіон (1): 1971

Кар'єра тренера Перший дивізіон ПФЛ Срібний призер (2): 1999, 2002 (вихід у Вищий дивізіон)

Примітки

Література

Посилання

Профіль гравця на сайті «Український футбол» Профіль на сайті footbook.ru Профіль на сайті footstat.ru Профіль тренера на сайті transfermarkt.com Профіль тренера на сайті sportbox.ru Профіль на офіційному сайті ФК «Факел» (Воронеж)