Йоганнес, граф ван ден Бош (; 2 лютого 1780 — 28 січня 1844) — голландський офіцер і політичний діяч. Він був сороковим генерал-губернатором Голландської Ост-Індії, командувачем Королівської голландської ост-індійської армії, міністром колоній і державним міністром.

Сім'я Йоганнес ван ден Бош був сином лікаря Йоганнеса ван ден Боша-старшого (1726—1809) та Адріани Понінг (1749—1804). Був двічі одружений. В 1804 році він одружився з Катариною Лукрецією де Сандоль Рой (1786—1814), з якою мав чотири дочки і три сина. Після її смерті він в 1823 році одружився з Рудольфіною Вільгельміною Єлізабетою де Стурлер (1799—1873), з якою мав двох синів.

Біографія Голландська Ост-Індія (1798—1808) У 1798 році він вступив до армії Батавської республіки. Через рік він був направлений в Голландську Ост-Індію в чині лейтенанта інженерних військ. Там він отримав звання старшого лейтенанта, а згодом, 6 лютого 1801 року- капітана. Він був ад'ютантом при генерал-губернаторі ван Оверстратені. В 1802 році ван ден Боша призначили керівником топографічної служби в Батавії. 15 травня 1804 року він отримав звання майора і посаду головного ад'ютанта при генерал-губернаторі Сіберґу, а 25 лютого 1807 року- звання полковник-лейтенанта і посаду ад'ютанта при генерал-губернаторі Вісе. Після того, як маршал Дендельс прибув до Батавії і став губернатором, ван ден Бош за власним бажанням звільнився з військової служби у званні полковника

Нідерланди (1810—1827) Ван ден Бош відплив до Нідерландів у листопаді 1810 року. Під час свої подорожі він потрапив в полон до британців і був доправлений до Англії, де перебував у статусі військовополоненого близько двох років. В листопаді 1813 року він одним з перших підтримав тимчасовий уряд. Брав участь в боях за Утрехт і Нарден. 28 лютого 1815 року ван ден Бош став полковником Генерального Штабу, де займався питаннями колоніальних військ.

Він створив організацію «», яка займалась боротьбою з бідністю. В провінції Дренте він заснував «вільні колонії» Фредеріксорд, Віллемсорд і Вільхельмінаорд, де бідняки могли б поселитись. Ван ден Бош на деякий час покидає військову службу і поселяється в цих колоніях. Пізніше він повертається до державної служби і 23 вересня 1823 року стає керівником відділу народної міліції і ополчення при Міністерстві внутрішніх справ.

Вест-Індія (1827—1828) 12 жовтня 1827 року ван ден Бош був відправлений до Вест-Індії в якості генерального комісара, представника короля, з метою загальної інспекції поселень. На Кюрасао він заснував банк «Curaçaosche», попередник Центрального банку Кюрасао і Сінт-Мартена. Також він оголосив постанову, згідно з якою на Вест-Індію поширювалась Нідерландська конституція. Він повернувся до Нідерландів 1 серпня 1828 року.

На жаль, мета подорожі- дослідити можливість самоокупності карибських колонії показала, що доходи від колоній не вистачають для покриття затрат.

Голландська Ост-Індія (1828—1834) Коли генеральний комісар Голландської Ост-Індії Леонар дю Бюс де Гізіні повернувся до Нідерландів то, всупереч загальним очікуванням, замість де Кока, новим генерал-губернатором 16 жовтня 1828. Як і перед відрядженням до Вест-Індії, ван ден Бош подав прохання не призначати його на посаду. головним чином через велике заглиблення в проєкт «». Його від'їзд був відкладений через неодноразові обговорення з королем і міністрами принципів управління землями колонії. Міністр колоній Корнеліс Теодорус Елоут навіть подав у відставку. Нарешті, 24 липня 1829 року, ван ден Бош покинув Нідерланди. Він прибув до Батавії 2 січня 1830 року.

Головною метою ван ден Боша була організація економіки таким чином, щоб Ост-Індія могла власноруч покривати затрати на власне утримування. Виробничі потужності мали би бути збільшені і Ост-Індія мала би слугувати інтересам голландської торгівлі і промисловості, а також новоствореної .

На момент прибуття ван ден Боша ситуація в Ост-Індії значною мірою була стабілізована. Яванська війна була завершена, а Діпонегоро ув'язнений. Отже. ситуація була значною мірою сприятлива для впровадження реформ. в першу чергу, однак, ці реформи мали би торкнутися султанів Суракарти і Джок'якарти. Вони мали би значно поступитися землею; крім того, землі князів, які підтримали повстання, мали би бути конфісковані.

Ван ден Бош сприяв впровадженню так званої культиваційної системи (), що передбачала розвиток економіки колоній шляхом підвищення експлуатації населення і природних ресурсів. П'ята частина сільськогосподарських угідь мала використовуватись для вирощування експортних товарів. Внаслідок цієї політики було побудовано велику кількість нових доріг і створено багато плантацій кави, цукрової тростини та індиго. В знак визнання його заслуг (з 1830 по 1877 рік завдяки цій системі колонія принесла більше 837 мільйонів гульденів прибутку) ван ден Бош отримав титул барона (1835) і графа (1839).

Повернення до Нідерландів 31 січня 1834 року ван ден Бош подав у відставку з поста генерал-губернатора. В травні наступного року він повернувся до Нідерландів, де в тому ж місяці був призначений міністром колоній. На посаді міністра він вимагав у колоній підвищення фінансових результатів. Після конфлікту з Палатою представників в 1839 році він подав у відставку.

Граф ван дер Бош помер 28 січня 1844 в своєму маєтку в Гаазі внаслідок хвороби.

Примітки

Посилання Susan Legêne, 'BOSCH, Johannes van den' : in: Biografisch Woordenboek van het Socialisme en de Arbeidersbeweging in Nederland 8 (2001), p. 12-17. 1912. P.C. Molhuysen en P.J. Blok. Nieuw Nederlands Biografisch Woordenboek. Deel 2. Bladzijde 221—227.

Джерела Angelie Sens, De kolonieman. Johannes van den Bosch (1780—1844), volksverheffer in naam van de Koning. Amsterdam, 2019.