Андрі́ївка (до 1925 — Аклеї́зтакож Ек-Лес, Аклез, Улукул-АклесБушаков В. А. Лексичний склад історичної топонімії Криму / B. А. Бушаков. — К., 2003. — 226 с.; ) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, центр Андріївської сільської ради.

Опис Розташоване біля мису Лукул на узбережжі Чорного моря. Висота центру над рівнем моря становить 28 м. Найближчі населені пункти: селища Кача (3,5 км на південь) та Сонячний (на південний схід). Площа села становить 1,55 км² (155 гектарів).

Населення — 1 702 особи (2001). Відстань до райцентру становить 30 км. Ща даними сільради на 2009 рік площа села 125 га, населення 1680 осіб у 564 дворах.

У селі функціонують палац культури, спортивний комплекс, бібліотека, пекарня, середня школа № 20 та дитячий садок № 81. Основою економіки села є виноградарство та виноробство. Головне підприємство — ТОВ «Качинський+».

Населення

1805 рік: 103 особи (кримські татари). 1864 рік: 134 особи. 1915 рік: 72 особи (переважно німці). 1926 рік: 77 осіб. 1989 рік: 1970 осіб. 2001 рік: 1702 особи. 2009 рік: 1680 осіб.

Назва Історична назва походить від кримськотатарського «Aq» (білий). Друга частина назви має дискусійну етимологію (можливо, варіант «Ек-Лес»), можливо родова назва. В історичних документах також зустрічається варіант Алекс.

Російська назва, за місцевою легендою, походить від імені поміщика Андрія, який намагався зібрати в хуторі чоловіків з таким самим іменем, сподіваючись, що це принесе йому удачу.

Історія У часи Кримського ханства село Ек-Лес входило до кадилика Качі Беш Пареси Бахчисарайського каймаканства, перша документальна згадка зустрічається в Камеральному Описі Криму… 1784 року.

Після російської анексії Криму входило до Сімферопольського повіту Таврійської області. У 1805 році в селі Аклез був 21 двір і 103 жителя, виключно кримських татар.

Внаслідок масової еміграції кримських татар до Османської імперії через політику російської адміністрації впродовж XIX століття населення села невпинно скорочувалося. На карті 1842 року Аклеїз позначено як «мале село» (менше ніж 5 дворів), а у 1864 році три сусідні ділянки (Улукул, Аджи-Булат та Орта-Кесек-Улукул) разом мали лише 23 двори та 134 жителі. У 1902 році село вже значилося як «розорене». Після Кримської війни землі Андріївки отримав Андрій Нелідов.

У 1910 році 800 десятин землі придбали троє кримських німців-лютеран: Гарварт, Гофман і Фуст. Станом на 1915 рік у маєтку Аклеїз Дуванькойської волості проживало 72 особи (переважно німці), які володіли значною кількістю худоби та 1533 десятинами придатної землі.

За радянської окупації село увійшло до складу Бахчисарайського району. Перейменована у 1925 році на честь Андрія Желябова, члена «Народної волі», уродженця цих місць. У переписі 1926 року воно вперше згадується як Андріївка (паралельно з назвою Аклеїз).

Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі було 18 дворів, їх 16 селянських, населення становило 77 людини (32 чоловіки і 45 жінок). У національному відношенні враховано 10 росіян, 12 українців та 55 німців.

У 1939 році прибережну зону разом з Андріївкою передали до складу Севастополя. Під час Другої світової війни, у серпні 1941 року, німецьке населення села було депортоване до Сибіру та Казахстану.

До 1960 року в селі зберігалося кілька старих будівель, де розташовувалося відділення радгоспу «Севастопольський». Новий етап розвитку почався у 1960 році, коли для інтенсивного використання земельних ресурсів на плато між Альмінською та Качинською долинами було створено виноградарсько-виноробний радгосп «Качинський». З 1987 року Андріївка стала центром сільради.

У 2004 році ДП «Радгосп-завод „Качинський“» реорганізували у товариство з обмеженою відповідальністю. До окупації підприємство входило до складу першого національного виноробного холдингу разом із заводом «Інкерман», АПФ «Таврія» та АФ «Чорноморець». На винзаводі було проведено модернізацію: встановлено італійські вакуумні фільтри та насоси, холодильні установки, діє автоматизований розплідницький комплекс. Для поливу 50 га елітних виноградників використовувалося чеське обладнання крапельного зрошення.

У лютому 2014 року село було окуповане російськими військами. З 2023 року у складі Бахчисарайського району.

Галерея

Примітки

Посилання

Українська геральдика Андріївка