Гельмут Легелер (; 22 січня 1902, Ульм — 13 липня 1972, Штутгарт) — німецький штабний офіцер, генерал-майор вермахту і бундесверу. Кавалер Німецького хреста в золоті.
Біографія Син офіцера. 26 серпня 1921 року вступив в рейхсвер. Пройшов підготовку офіцера Генштабу. З 26 серпня 1939 по 20 вересня 1940 року — перший офіцер Генштабу 263-ї піхотної дивізії, одночасно з 21 вересня 1939 року — 76-ї піхотної дивізії. В січні 1942 року відправлений в резерв фюрера. З 20 лютого 1942 року — викладач військової академії. З 20 листопада 1942 року — начальник Генштабу 57-го танкового корпусу, з 28 липня 1944 року — 2-ї танкової армії. 10 серпня 1944 року захворів на жовтяницю і був відправлений в Тюбінген на лікування. З 1 лютого 1945 року — начальник Генштабу головнокомандувача Резервною армією Генріха Гіммлера. З 11 квітня — керівник спеціального штабу оперативної групи В штабу оперативного керівництва ОКВ. З 15 травня — начальник відділу демобілізації при головнокомандувачі на Півдні. В 1945 року взятий в полон американськими військами. В листопаді 1946 року звільнений, працював у різних фірмах.
З 1952 року вступив в «офіс Бланка», який займався відновленням збройних сил. 12 листопада 1955 року став першим генерал-майором бундесверу і до 1961 року був заступником начальника 5-го відділу (сухопутні війська) Федерального міністерства оборони. З листопада 1955 по січень 1956 року займався питаннями спортивної підготовки військовослужбовців. З травня 1957 року — командир 4-ї танково-гренадерської дивізії (Регенсбург). З 1 жовтня 1959 року — командир Командної академії бундесверу в Гамбурзі. 31 березня 1962 року вийшов у відставку.
Звання
Фанен-юнкер (26 квітня 1921) Фенріх (1 вересня 1923) Обер-фенріх (1 вересня 1924) Лейтенант (20 грудня 1924) Оберлейтенант (1 квітня 1928) Гауптман (1 липня 1934) Майор Генштабу (1 червня 1939) Оберстлейтенант Генштабу (1 березня 1942) Оберст Генштабу (1 січня 1943) Генерал-майор (1 березня 1945)
Нагороди
Орден крові (30 листопада 1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Медаль «За Атлантичний вал» Залізний хрест 2-го класу (26 травня 1940) 1-го класу (30 червня 1940) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942) Німецький хрест в золоті (18 червня 1943) Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (27 грудня 1943) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест
Бібліографія
Laegeler, Hellmuth: Sport in der Bundeswehr, in: „Leibesübungen“, Heft 7, o.O. 1956.
Література
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7 Dermot Bradley, Karl Friedrich Hildebrand, Markus Brockmann: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil IV). Band 7: Knabe – Luz. Biblio-Verlag, Bissendorf 2004, ISBN 3-7648-2902-8, S. 348–349. Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. 1955–1999. die militärischen Werdegänge (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil VIb). Band 3: Laegeler – Quiel. Biblio-Verlag, Osnabrück 2005, ISBN 978-3-7648-2382-5, S. 1–2.
Примітки