Далер — спочатку назва великих срібних монет талерового типу в скандинавських країнах. Свою назву отримав від «йоахимсталера», який став об'єктом для наслідування монет більшості європейських країн. У другій половині XVI століття в Швеції через низку воєн центральний уряд був змушений кілька разів знижувати вміст благородного металу в марці й ере. Як наслідок, їх курс відносно далера зі вмістом ≈25,5 г чистого срібла знизився. Спроба встановити фіксоване відношення 1 далер — 4 марки призвела до формування двох грошових одиниць — лічильного далера і повновагої монети, що містить стільки ж срібла, як і далер 1540-х років. Остання отримала назву риксдалера. Протягом трьох століть шведська влада неодноразово і безуспішно намагалися вирішити виникаючі фінансові проблеми шляхом введення грошових одиниць, які хоч і не містили стільки ж благородного металу, як риксдалер, але відповідали йому за вартістю. Як наслідок, виділилося багато різновидів риксдалера, таких як риксдалер риксгельд, риксдалер банко тощо. Через наявність фіксованого курсу лічильної грошової одиниці далера відносно розмінних монет (1 далер — 4 марки — 32 ере), і разом з тим при нееквівалентності вмісту срібла в 4 монетах номіналом 1 марка, і 32 номіналом 1 ере, в XVII столітті сформувалися поняття курантного далера і далера каролін. 1776 року проведено реформу, яка передбачала уніфікацію грошового обігу. Основною грошовою одиницею ставав риксдалер, що містить рівну з початковими далерами кількість сріблаДалери 1540 року містили ~25,6 г чистого срібла, риксдалери 1776-го і наступних років — 25,68 г.
У Данії початкове співвідношення далера зі вмістом ≈25,5 г чистого срібла до марки як 1 до 1½ в першій половині XVI століття знижено до 1 до 6 в 1625 році. Згодом повновага срібна монета отримала назву спесієсригсдалера. У Норвегії, яка до 1814 року, перебувала під управлінням, часто номінальним, данських, а після — шведських королів, грошова система в головних рисах повторювала данську і шведську. У 1870-х роках створено Скандинавський монетний союз, до якого увійшли Данія, Швеція та Норвегія. Місцеві далери замінили кроною.
Як грошову одиницю далери також використовували в Шлезвізькому та Гольштейнському герцогствах, які до 1864 року перебували під владою данського короля, а також у колоніальних данських володіннях.
Передумови створення Поява великих срібних монет у європейських країнах наприкінці XV століття відповідала потребам торгівлі того часу. Ще 1486 році ерцгерцог Тіролю Сигізмунд через нестачу золота і, разом з тим, наявністю срібних рудників у державі, випустив велику срібну монету. За вартістю вміщуваного металу (31,7 г срібла 935 проби) нова грошова одиниця була еквівалентною рейнському гульдену зі вмістом близько 2,5 г чистого золота. За своєю суттю карбування срібного гульдена стало першою у Священній Римській імперії спробою замінити золоті монети срібними аналогами. Нову монету називали «гульдинером» і «гульденгрошем».
У 1510—1512 роках в області Рудних гір на північному сході Богемії відкрито багаті родовища срібла. За наказом місцевого правителя 1516 року засновано селище рудокопів. Вже у 1517 році воно розрослось до міста і на честь покровителя рудокопів святого Йоакима отримало назву Йоахимсталь (дослівно - "долина святого Йоакима").
За середньовічними мірками, тираж нових гульдинерів, що отримали назву йоахимсталер або скорочено «талер» був величезним. Всього до 1545 року зі срібла рудників Йоахимсталя викарбувано понад 3 млн екземплярів . Це принесло не тільки колосальний дохід родині Шліків, але й спричинило їх поширення по всій Німеччині, Чехії, Угорщині та інших країнах. Назва "талер" пізніше перейшла на всі типи гульденгрошенів. У Скандинавських країнах вона трансформувалася в далер.
Перші далери
Наприкінці XV — початку XVI століть скандинавські держави перебували в персональній, так званій Кальмарській, унії під владою данських королів. Швеція і Норвегія жертвували своїм суверенітетом, але зберігали широку автономію. Перші великі срібні монети, за типом гульденгроша, в Данії викарбували наприкінці XV століттяПерші випуски данських великих срібних монет за типом гульденгроша датовано 1496—1497 і 1500 роками.. Король Кристіан II (1513—1523) розпорядився випустити великі срібні монети за зразком тірольських аналогів. Під час його правління грошова система Данії була ідентична системі Вендського монетного союзу. Данський скілінг і марка відповідали любецьким. Клькість срібла в перших далерах еквівалентна 1½ марки або 24 скілінгам. Після того, як йоакимсталери набули значного поширення, від 1537 року в Данії стали карбувати далери за їх зразком.
Вперше велику срібну монету в Швеції викарбували під час правління Стена Стуре Молодшого 1512 році. У нумізматичній літературі її називають «ґюллен» () (від «гульдинер») або «стормунт» (від дослівно «велика монета»). Оскільки цей аристократ був регентом, а не королем, то на аверс поміщено не його портрет, а нейтральне зображення святого-покровителя Стокгольма Еріка.
У 1521 Густав Ваза очолив повстання проти влади данців на території Швеції. 1523 року йому вдалося захопити Стокгольм. Кальмарська унія фактично перестала існувати. Перші шведські далери викарбувано 1534 року. Вони містили 28,06 г чистого срібла за загальної маси 29,44 г срібла 953 проби. На них зображено короля Густава I Вазу в розхристаній мантії з мечем у правій руці і державою в лівій. Нова монета відповідала 3 маркам. Уже 1540 року вміст срібла в монеті знижено до 25,5-25,6 г.
Перший норвезький далер датують 1546 роком. Його випуск став можливим завдяки відкриттю монетного двору на території колишнього жіночого , розташованого на однойменному острові в межах сучасного міста Шієн. Місце для першого норвезького монетного двору вибрано невипадково. Неподалік від Шієна знайшли поклади срібла. Монастир, який побудували близько 1150 року, припинив своє існування в 1540-му через Реформацію. Обладнаний на його території 1543 року монетний двір проіснував лише кілька років. Пожежа 1546 року повністю зруйнувала як монастирські будівлі, так і необхідне для випуску монет обладнання. Випуск гімсойдалерів тривав менш як рік. Оскільки срібні рудники виявилися не такими багатими, як передбачалося, його не відбудовували.
Далери в Швеції
Далери в Швеції в XVI — початку XVII століть На момент випуску першого далера 1534 року під час правління Густава I Вази на території Швеції діяла грошова система, яка використовувала такі одиниці (див. табл. 1):Таблиця 1. Грошові одиниці, використовувані в Швеції на початку XVI століття +Марка Ере Ертуг Пенінг 1 8 24 192 1 3 24 1 8 Нові монети влилися в грошовий обіг Швеції. У 1530-х роках обмінний курс далера до марки коливався в межах 1 до 3—4. До кінця 1540-х років він вже становив 1 до 4—4,5. Таке зниження вартості основної грошової одиниці держави марки змусило центральний уряд вжити заходів, що дозволили знизити курс обміну до 3,5—3,75 марки за один далер наприкінці 1550-х років. Серйозні коливання вартості марки відбулися протягом 1563—1576 роках. Вони пов'язані зі псуванням монети, до якого мусила вдатися Швеція заради покриття витрат на ведення Північної семирічної війни 1563—1570 років. За умовами Щецинського миру королівство мало виплатити 150 тисяч далерів за повернення йому , що також негативно позначилося на стані державних фінансів. Так, якщо в 1561—1562 роках один далер відповідав 4 маркам, то в 1563-му вже 4,5, 1566—1567-му — 6—7, 1568 — 7—8, а в 1574-му досяг 32 марок. 12 травня 1575 року держава оголосила про заміну знецінених розмінних монет новими. Девальвація шведської марки стала загальнодержавною проблемою. Спроба короля Югана III встановити фіксований курс 1 далер = 4 марки призвела до формування двох грошових одиниць. Перша, реальна, являла собою срібні монети з фіксованою кількістю благородного металу, друга — лічильна. Реальна монета, за аналогією з німецьким рейхсталером, що мала приблизно рівну кількість чистого срібла (25,5 г у шведській, 25,98 г в німецькій), отримала назву «риксдалер». Лічильна, рівна 4 маркам, зберегла назву «далер» і проіснувала до 1776 року.
Після обміну старих марок на нові в другій половині 1570-х — початку 1580-х років обмінний курс повноцінної срібної монети становив близько 4,25 марки. Таким чином риксдалер був рівним 1,0625 лічильного далера. Настільки близький курс реальної і лічильної грошової одиниці далерів протримався недовго. У другій половині 1580-х років риксдалер був рівним уже 4,5 марки. Після короткого періоду відносної стабільності московсько-шведська війна (1590—1595) завдала чергового удару по фінансовому стану Швеції. До 1592 року кількість срібла в монетах номіналом 1 марка значно знижено. Воно становило лише від його кількості в повновагому риксдалері.
Знецінення марки й ере змусило державу повторно за двадцять п'ять років піти на обмін старих знецінених монет на нові. Новий курс, який протримався від 1593 до 1604 року, становив 4,5 марки за повноцінний срібний далер. Згодом курс знову став знижуватися, склавши 5,25 марки за повноцінний далер у 1608—1610 роках і 6 — 1611 року.
Далери в Швеції у XVII столітті
На початку XVII століття в Швеції виявили значні поклади міді. Про їх розміри свідчить те, що країна стала основним світовим експортером цього металу. Перші мідні монети викарбувано 1624 року. Їх номінальна вартість мала відповідати ціні металу. Держава стала єдиною в Європі, чия грошова система ґрунтувалась на мідно-срібному біметалізмі. Проблема, яка викликала ускладнення торгових взаємин, полягала в мінливому співвідношенні цін срібла й міді. 1633 року держава офіційно знизила курс міді до срібла вдвічі. Таким чином мідна монета номіналом 1 ере стала відповідати ½ срібного ере. 1643 року курс знижено ще на 20 %, а 1665 року ще на . Як наслідок, сформувалися дві паралельні системи грошового обігу — срібна і мідна. Співвідношення срібного далера (daler silvermynt, dsm) і мідного (daler kopparmynt, dkm) після 1665 становить 1 до 3.
Вказівка в договорах «silvermynt» або «kopparmynt» не означала, що платіж необхідно здійснити срібними або мідними монетами. Вона вказувала на системи грошового обігу, між якими існували відповідні співвідношення. Більш того, в державі карбували мідні монети із зазначенням номіналу в ере «S. M.», що свідчило про вміст у ній еквівалентної срібній монеті за ціною кількості міді. 1644 року, за королеви Христини, почали виробляти великі мідні таблички з клеймами монетного двору, що прирівнювали їх до певної кількості срібних далерів. Мідні виливки були досить важкими і, відповідно, непридатними для проведення щоденних торгових операцій. Так, наприклад, мідна плата, що дорівнює 10 риксдалерам, важила 19,715 кг. Випускали подібні гроші досить довго, аж до 1760 року. Співвідношення ціни срібла і міді зазнавало коливань. Плати з номінальною вартістю 2 далери сріблом отримали назву «риксдалерплот» (). За аналогією з риксдалерплотами в Російській імперії в 1720-х роках випустили мідні повноцінні гроші номіналом рубль, полтина і нижче. За монетної стопи 10 рублів з пуда, плата номіналом 1 рубль мала важити 1,6 кг.
Від 1660-х років у вжиток увійшли терміни «каролін» () і «курантний» (). Каролін відповідав двом маркам срібними монетами, а «далер каролін» або 4 маркам срібними монетами, або 2 каролінам. Курантний ере позначав срібну монету номіналом 1 ере. Курантний далер дорівнював 32 курантним ере. Поява цих позначень пов'язана з розбалансованістю систем грошового обігу і карбування монет. Так, за лічильної системи 1 далер — 4 марки, по 8 ере кожна, монети номіналом 1 марка могли містити нееквівалентну кількість срібла, порівняно з 8 монетами по 1 ере.
Як наслідок, у Швеції склалася практика одночасної наявності й обігу 6 грошових систем, співвідношення між якими варіювали: