Петро Васильович Вели́чко ( 1870 — 1942, Харків) — харківський архітектор початку XX століття.
З життєпису Професійні навики здобув працюючи до 1917 року помічником єпархіальних архітекторів Володимира Нємкіна і Володимира Покровського. Автор низки громадських споруд і житлових будинків у формах неоренесансу і модерну, серед них: Приватна гімназія (Будинок з химерами) на вулиці Чернишевській № 79 (1914, співавтор В. Покровський, пам'ятка архітектури місцевого значення № 7491-Ха); Музей старожитностей і єпархіальна бібліотека на вулиці Мистецтв № 4 (1912, співавтор В. Покровський, пам'ятка архітектури місцевого значення № 7227-Ха); Власний особняк в стилі українського модерну на Юріївському провулку № 11 (1909—1910, пам'ятка архітектури місцевого значення № 7507-Ха); Особняк на Юріївському провулку № 8 (1911); Особняк на вулиці Алчевських № 44 (1912).
Література Величко Петро Васильович // ; Романов П. І. Величко Петро Васильович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В. — 1995, сторінка 300; Тимофієнко В. І. Величко Петро Васильович // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. Київ: НДІТІАМ, 1999. — 477 с. ISBN 966-7452-16-6; Тимофієнко В. І. Величко Петро Васильович //