Дискримінація людей з психічними розладами — негативне ставлення до людей і порушення їх прав на підставі наявності у них психічного розладу або психіатричного діагнозу. Вживається також термін психофобія, що означає соціокультурне кліше, пов'язане з боязню, нетерпимістю та іншими негативними почуттями і діями щодо психічних захворювань і людей, що їх мають.
Факт того, що психіатричний діагноз є стигмою, яка ускладнює соціальну адаптацію і реалізацію передбачених законом прав, визнаний Всесвітньою психіатричною асоціацією. За даними ВООЗ, порушення елементарних свобод, відмова в наданні особам з психічними розладами цивільних, політичних, економічних, соціальних і культурних прав характерні для багатьох країн світу і відбуваються як всередині медичних установ, так і за їх межами. Людей з психічними розладами часто стигматизують, піддають зневажливому і жорстокому поводженню. Дискримінують також осіб, які не мають психічних розладів, коли їх помилково сприймають як таких, що мають або мали їх.
Дискримінація і стигматизація людей з психічними розладами є найбільш значущими проблемами в сфері охорони психічного здоров'я, боротьба з ними входить в число пріоритетів ВООЗ та Всесвітньої психіатричної асоціації. Міжнародні документи і законодавства розвинених країн забороняють дискримінацію, в тому числі і на підставі наявності у психічного розладу.
Форми і способи дискримінації У деяких джерелах виділяють такі різновиди (форми) дискримінації людей з тих чи інших груп меншин, як дискримінація побутова та інституційна.
Побутова дискримінація Поняття, що має на увазі негативно упереджене ставлення до представників тієї чи іншої меншини з боку окремо взятих осіб або малих громадських груп.
Побутова дискримінація і стигматизація людей з психічними розладами і психіатричними діагнозами в країнах СНД найчастіше має масштабний характер; вона нерідко призводить до розвитку у людини комплексу неповноцінності, ущербності, до соціальної ізоляції її сім'ї, почуття незручності у близьких перед оточуючими за її розладГурович И. Я., Кирьянова Е. М. (1999). О программе борьбы со стигмой, связанной с шизофренией. Социальная и клиническая психиатрия: 3: 5—8.. Як відзначають російські дослідники, багато людей з психічними розладами піддаються систематичній дискримінації в більшості областей свого життя: дискримінація відбувається в сім'ї, на роботі, в особистому житті, громадській діяльності, в області охорони здоров'я, засобах масової інформації. Багато з людей з відносно легким рівнем психічних порушень зазнають стигматизації більшою мірою, ніж від проявів самої хвороби.
Дослідження показують, що дистанціювання від людей з психічними розладами є максимальним; в цілому воно є набагато більшим, ніж по відношенню до інвалідів за зором і слухом, до інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату та ін. Нетолерантне ставлення проявляється у відмові вчитися в одному класі з дитиною, що має психічні порушення, або працювати з хворим в одному відділенні, на одному підприємстві, в небажанні вступати в контакт з людиною, що має психічні порушення, мати з ним спільні інтересиКоролева Е. Г. Деонтология в психиатрии // УО «ГрГМУ», 2009. — 99 с. ISBN 978-985-496-436-2.
Було помічено, що інтенсивність, з якою бувають відкинуті хворі, залежить не стільки від патологічності тих чи інших форм поведінки, скільки від очевидності порушення поведінкових норм, прийнятих в цьому суспільстві. Нерідко люди звертають увагу навіть не на те, наскільки насправді є порушеною поведінка індивіда, а на інформацію про те, що мала місце госпіталізації його в психіатричний стаціонар.
Уявлення про дивні поведінкові прояви, характерні для деяких психічних розладів, у свідомості людей перебільшуються, спотворюються і переносяться на будь-які порушення психіки. Стигматизація може відбуватися і при абсолютно нормальній поведінці людини. Провокують її такі ознаки, як звістка про існування психіатричного діагнозу, інформація про минулі психічні розлади, яка негайно ставить соціальний бар'єр між суспільством і індивідом. В результаті можуть послідувати соціальні обмеження, які знижують його статус, обмежують доступ до роботи та інших соціально значущих видів діяльності, перешкоджають самореалізація людини в любові і дружбі.
Найчастіше реакція суспільства при контакті з визнаними психічно хворими проявляється прагненням не тільки відкинути їх, а й ізолювати. Так, за даними одного з досліджень, майже 50 % жителів Канади вважали, що психічно хворих потрібно залишати в психіатричних стаціонарах надовго.
За даними соціологічного опитування, що проводився в Орловської області, більшість опитаних, виявляючи недостатню компетентність у питаннях, що стосуються клініка психічних розладів, демонстрували при цьому високий ступінь соціального дистанціювання від людей з психічними розладами, яка збільшувалася тим більше, чим виразніше була суб'єктивна значущість передбачуваного контакту і особиста залученість респондента в нього. Опитування людей з психічними розладами показав, що багато хто з них прагнуть приховувати наявність у них розлади, відчувають незручність, уникають спілкування з колишніми знайомими; в результаті посилюється міжособистісна відгородженість і побутова, сімейна, трудова дезадаптація, які можуть призводити до хроніфікації розлади, частим рецидив, зловживання психоактивними речовинами і т. ін.Некрасов М. А. Научное обоснование совершенствования региональной службы психического здоровья (Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора медицинских наук). Москва, 2008. Подібні результати показали і численні обстеження, що проводилися у Великій Британія та СШАSayce L., Measey L. (1999). «Strategies to reduce social exclusion for people with mental health problems». Psychiatric Bulletin: 23, 65-67. Перевод: Стратегии уменьшения социальной изоляции лиц с психическими расстройствами .
Метааналіз всіх існуючих досліджень зв'язку між насильством і такими діагнозами, як шизофренія і біполярний афективний розлад, виконаний психіатром з Оксфордського університету Ш. Фазель, показав, що наявність цих хвороб не пов'язана зі схильністю або мотивацією до вчинення насильства.
У повсякденній культурі психічний розлад стає предметом сарказму, гумору і зменшувально-зневажливого ставлення. Анекдоти, усні історії про аномальні стани, людей з психічними порушеннями, часто використовувані в мові загальні поняття «псих», «хворий», «шизофренік», «психушка» та ін., є провісниками негативного ставлення, що заперечує визнання людської особистістості і гідності у людей з психічними розладами.
Виділяють також поняття самостигматизації — заниженої самооцінки під впливом негативних уявлень про психічну хворобу, внаслідок чого особи з психічними розладами вживаються в роль інвалідів, стають залежнішими від допомоги інших людей, приймають нав'язані суспільством уявлення про психічні розлади і себе самих як хворих і небезпечних, засвоюють стереотип неповноцінної людини.
Істотною проблемою є також насильство по відношенню до людей з психічними розладами в їх сім'ях, яке часто буває пов'язаним з відсутністю знань у членів сімей про те, як правильно здійснювати догляд за особами з психічними розладами. Жорстоке поводження з боку осіб, які здійснюють догляд, може включати в себе фізичне, психологічне або сексуальний насильство і відсутність турботи. Насильство може призвести до серйозних психологічних наслідків у людей з психічними розладами і підвищує ризик рецидиву психічного розладу.
Інституційна дискримінація Цей термін має на увазі дискримінацію, що має місце з боку держави, великої групи, суспільства, організації або соціальної інституції по відношенню до представників тієї чи іншої меншини. Інституційна дискримінація може відбуватися в системі освіти, комерційних і виробничих організаціях, правовій, судовій системі і под. Інституційна дискримінація є найбільш поширеною у країнах колишнього СРСР і Східної Азії.
За твердженнями, що містяться в ряді джерел (Всесвітня організація охорони здоров'я, Незалежна психіатрична асоціація, Міжнародна Гельсінкська Федерація, публікації психіатрів, юристів, педагогів і психологів, правозахисників, статті в журналах Current Opinion in Psychiatry, Psychiatric Bulletin), щодо осіб з психічними розладами мають місце: Неоправдані випадки недобровільної госпіталізації; недобровільне утримання в психіатричних стаціонарах великої кількості людей, здатних приймати самостійні рішення з питань, що стосуються їхнього майбутнього. Порушення права на інформовану згоду (на обговорення пропонованих і альтернативних методів терапії та їх можливих наслідків, а також на відмову від лікування). Відмова у виписці з лікарні за бажанням пацієнта (часто навіть при добровільній госпіталізації) або в переведенні в інший психіатричний стаціонар, незважаючи на прохання пацієнта і згоду представників «приймаючої» клінікиКазеннов Д. Заповедь врача и права пациента // Независимая психиатрическая ассоциация России . Принизливе і жорстоке поводження в психіатричних стаціонарах. Застосування (формулювання ВООЗ) «неадекватних, таких що принижують гідність і небезпечних методів лікування». Неоправдано часте використання застарілих «типових» антипсихотиків, що мають важкі побічні ефекти, часто навіть без препаратів-коректорів, які дозволяють послабити ці побічні ефектиСм. высказывание Т. Дмитриевой: . Призначення психотропних препаратів з метою покарання і для забезпечення контролю над пацієнтами, щоб зменшити навантаження на медичний персонал, а не з метою діагностики і лікування чтобы уменьшить нагрузку на. Порушення права на усамітнення (пацієнти довгий час, часом роками, перебувають в загальних палатах, де немає ні хвилини усамітнення), на свободу спілкування і на часті візити. В деяких психіатричних закладах (наприклад, психоневрологічних інтернатах) — позбавлення права на здорове харчування, мінімально прийнятні житлові умови, оплачувану працю. Примусова праця в психіатричних закладах. Зайва медикалізація немедичної, непсихіатричної проблематики, пов'язаної з поведінкою людини, наприклад при соціально-побутових конфліктах, і випадки госпіталізації з цієї причини. Позбавлення права мати достойну роботу, в тому числі в державних закладах, підприємствах і організаціях; нерідко значні проблеми з працевлаштуваннямLawrie S. M. (1999). «Stigmatisation of psychiatric disorder». Psychiatric Bulletin: 23, 129—131. Перевод: Стигматизация психического расстройства Доклад Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации [В. П. Лукина] за 2005 год: начало , окончание .. Неправомірне звільнення людини з роботи з причини її перебування в психіатричному стаціонарі. Відмова в прийомі документів при вступі в навчальні заклади через наявність у людини психіатричного діагнозу; вимога від абітурієнтів вищих і середніх учбових закладів справки з психоневрологічного диспансеру про те, що вони не стоять на диспансерному обліку, і надання психоневрологічними диспансерами інформації про це. Порушення права на освіту по відношенню до дітей-інвалідів з відхиленнями у психічному і розумовому розвитку — значна частина таких дітей не отримує шкільної освіти взагалі або поставлена в неадекватні умови отримання освіти . Труднощі в отриманні житла (звідси великий відсоток людей з психічними розладами серед бездомних). Позбавлення права розпоряджатися власним майном, зокрема нерухомістю . Труднощі в отриманні адекватної медичної допомоги при соматичних захворюваннях, як психіатричних закладах, так і в загальній системі надання медичної допомогиМарголина Т. Соблюдение прав лиц, постоянно проживающих в психоневрологических домах-интернатах Пермского края: Специальный доклад. — Пермь, 2008.. Труднощі в отриманні незалежного психіатричного висновку. Порушення права на отримання інформації про своє здоров'я , відмова у видачі виписок з історії хвороби.