Давтян Яків Христофорович (Давидов) (вірм. Հակոբ Քրիստափորի Դավթյան, 10 жовтня 1888, Еріванська губернія, Російська імперія ― 28 липня 1938, розстрільний полігон «Комунарка», СРСР) ― російський та радянський політичний діяч вірменського походження. Перший очільник Іноземного відділу (ІНВ) ВНК при НКВС РРФСР, дипломат та агент радянських спецслужб.

Біографія 1907 року розпочав навчання в СПбДУ та паралельно брав участь в роботі Петербурзької організації РСДРП (б). В кінці цього ж року був арештований за революційну діяльність та пропаганду.

В 1908 емігрував до Бельгії, де продовжив своє навчання та отримав диплом інженера. Був членом соціалістичної Бельгійської робочої партії, а також підтримував зв'язок з російськими емігрантськими організаціями.

Під час Першої світової війни був арештований окупаційними військами та пробув у в'язниці міста Аахен 8 місяців. Згодом завдяки Адольфу Йоффе Давтян був звільнений та повернувся 1918 року до Росії.

З вересня 1918 по лютий 1919 був заступником голови московського губсовнархозу Інеси Арманд.

З 1920 року працює у НКВС, а з листопада 1920 по серпень 1921 є першим очільником Іноземного відділу (ІНВ) ВНК при НКВС РРФСР.

Дипломатична служба Лютий – вересень 1922 ― уповноважений представник РРФСР у Литві;

1925 – 1927 ― радник уповноваженого представника РРФСР у Китаї та радник уповноваженого представника СРСР у Франції;

серпень 1927 – вересень 1930 ― уповноважений представник СРСР у Персії;

вересень 1932 – березень 1934 ― уповноважений представник СРСР у Греції;

з квітня 1934 ― уповноважений представник СРСР у Польщі.

Також був ректором СПбПУ.

Арешт та розстріл В 1937 був відкликаний з Варшави до Москви та арештований 21 листопада 1937 за участь в контрреволюційній терористичній організації. Список арештованих, до якого входив і сам Давтян, був особисто підписаний Сталіним та Молотовим. 28 липня 1938 року ВКВС засудила його до страти і втой же день він був розстріляний.

Давтян був посмертно реабілітований 25 квітня 1957 року.

Примітки

Джерела Антонов В. С., Карпов В. Н. Тайные информаторы Кремля. Нелегалы. — М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2002. — 352 с. — (Досье). — 5000 экз. — ISBN 5-94849-019-X. Антонов В. С., Карпов В. Н. Расстрелянная разведка. — М.: Международные отношения, 2008. — 304 с. — (Секретные миссии). — 2000 экз. — ISBN 978-5-7133-1328-9. Колпакиди А. И., Прохоров, Д. П. Внешняя разведка России. — М., СПб.: ОЛМА Медиа Групп, 2001. — 511 с. — (Досье). — 10 000 экз. — ISBN 5-224-02406-4.

Посилання Сайт Службы национальной безопасности Армении. Армянский след в разведке.