Володимир Андрійович Качан  — радянський і російський актор, музикант, письменник. Народний артист Російської Федерації (2004).

Біографія Народився 18 травня 1947 року у Ворошилові (нині Уссурійськ), проживав у Москві. Навчався в Ризькій середній школі № 10, роком старше Михайла ЗадорноваМ. Н. Задорнов Не дайте себе засохнуть!  — М.: Эксмо, 2007.

Після закінчення школи декілька разів вступав до Щукінського училища. Але лише в 1965 році вступив на курс Віри Львової. Вперше «зрізався» на етюдах і повернувся до Риги, де вступив до Латвійського державного університету на філологічний факультет. Через багато років це знайшло відображення в його прозі. Але довго не навчався — надійшов під час додаткового набору до Щукінського. Разом з ним до училища були прийняті Ніна Русланова та Олександр Кайдановський. Іногороднього Качана поселили в гуртожиток, в ту ж кімнату, де вже жили Леонід Філатов та Борис Галкін. Тому цілком природно, що саме в цей період в співавторстві з Філатовим були написані перші шлягери: пісні «Оранжевый кот», «Ленка», «Дневник прапорщика Смирнова» та багато інших.

Після навчання в Щукінському потрапив до трупи Московського ТЮГу, де зіграв ролі Зуріко в спектаклі «Я, бабуся, Іліко та Іларіон» і Д'Артаньяна в «Трьох мушкетерах». У той же період його запросив до свого естрадного оркестру Леонід Утьосов. Протягом семи років поєднував роботу в театрі і оркестрі. У 1980 році на запрошення Анатолія Ефроса перейшов в московський Театр на Малій Бронній, де зіграв головну роль у виставі «Літо і дим».

Останні роки Володимир Качан був провідним артистом театру « Школа сучасної п'єси». У 2009 році прийняв запрошення Кирила Серебреннікова взяти участь у виставі «Околоноля» за романом Натана Дубовицького. Писав музику, книги і знімався в кіно.

Пісні писав з 1965 року. Багато написано на вірші його товариша Леоніда Філатова, інші — на вірші Юрія Ряшенцева, Олексія Дідурова, Юрія Левітанського, Олександра Вулиха та інших поетів.

Помер 7 травня 2021 року на 74-му році життя в Москві від наслідків коронавірусної інфекції. Прощання пройшло 12 травня 2021 року в Московському театрі «Школа сучасної п'єси». Похований на Троєкуровському кладовищі.

Родина

Батько — Андрій Пилипович Качан (1910 — ?), уродженець села Стайки (Ушацький район, Вітебська область), учасник німецько-радянської війни, підполковник юстиції, кавалер двох орденів Червоної Зірки (1943, 1955) . Мати — Галина Володимирівна Смирнова (1920 — ?), домогосподарка. Дружина — Людмила Михайлівна Гарніца (нар. 1948), актриса і театральний діяч. Син Гліб (нар. 1978) — музикант, актор, спортсмен (займається артфехтуванням).

Ролі в театрі

Московський театр юного глядача

1971 — «Я, бабуся, Іліко та Іларіон», реж. Г. Лордкіпанідзе — Зуріко 1974 — «Три мушкетери», реж. О. Товстоногов — Д'Артаньян

Московський Театр на Малій Бронній

1980 — «Літо і дим», реж. А. Ефрос — Джон 1980 — «Дорога», реж. А. Ефрос — Чичиков 1981 — "А все-таки вона крутиться! ", реж. Л. Дуров — Директор школи 1982 — «Три сестри», реж. А. Ефрос — Прозоров

Театр імені Станіславського

1984 — «Експромт-фантазія», реж. А. Товстоногов — Ігнатій Петрович

Московський театр «Школа сучасної п'єси»

1992 — «А чой-то ти у фраку», реж. І. Райхельгауз — Чубуков 1993 — «З приводу обіцяного масла…», реж. Г. Тулес — Король 1994 — «Без дзеркал», реж. І. Райхельгауз — Павло Павлович 1996 — «Місіс Лев», реж. Б. А. Морозов — Чертков 1999 — «Чайка» (А. П. Чехов), реж. І. Райхельгауз — Тригорин 2000 — «Провокація», реж. С. Юрський — Черговий, Фьод Фьодич 2001 — «Чайка» (Б. Акунін), реж. І. Райхельгауз — Тригорін 2002 — «Місто», реж. І. Райхельгауз — Батько 2004 — «Чайка. Справжня оперетка», реж. І. Райхельгауз — Тригорін 2006 — «Своїми словами», реж. І. Райхельгауз — Володя, соліст 2007 — «Нізвідки з любов'ю», реж. М. Козаков, В. Качан 2009 — «Дім», реж. І. Райхельгауз

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова

2010 — «Околоноля», реж. К. Серебренніков

Фільмографія

 — Путіна — музикант ВІА  — Телеграма — хлопець з гітарою  — Додумався, вітаю! — попутник, виконавець пісні «Дорожня»  — Коли я стану велетнем — Коля, шофер таксі, зять Джульєтти Ашотівна  — Петровка, 38 — Гаврилов, залицяльник до Надії 1979 — Канікули Кроша — спортивний коментатор на матчі з боксу  — Всім — спасибі! — Борис  — Співучасники — Д'яков  — Таємниця Снігової королеви — Кропива  — Забави молодих — Монастирський, завуч 1987 — Будинок із привидами — директор школи  — Процес — адвокат Сидорин  — Невстановлена особа — Горохов, аферист  — Троцький — Марк Зборовський  — Несуть мене коні... — майор Кацуба  — Сибірський спас — князь  — Заздрість богів — режисер ТБ  — Бідна Настя — Бенкендорф 2003 — Спадкоємець — глава адміністрації 2003 — Дарую тобі життя — головлікар  — Час збирати каміння — замполіт 2005 — Диверсанти — полковник ГРУ  — Лікарська таємниця — Олександр 2006 — Чарівність зла — Ігнатій Рейсс 2006 — А Ви йому хто? — співак  — Три дні в Одесі — Миша-Віртуоз 2007 — Офіцери — Сергєєв 2007 — Капкан — головний редактор 2007 — Нізвідки з любов'ю, або Веселі похорони — Фіма, доктор  — Мій осінній блюз — Григорій Випуску 2008 — Час радості — Флемінський  — Назад в СРСР — Сталкер  — Втеча — Каратаєв  — Фарфорове весілля — Петро Петрович, головний лікар  — Товариші поліцейські (30-та серія «Говори зі мною!») — Тимур Якимович Юнусов, директор школи для слабочуючих  — Друге повстання Спартака — Сергій Никифорович Круглов, міністр внутрішніх справ СРСР  — Думай як жінка — Макаров  — Безсоння — Павло Андрійович Кравченко, VIP-учасник  — Територія — Робикін  — Саша добрий, Саша злий — Олексій Павлович Лукін, лікар  — Маргарита Назарова — директор цирку  — Сімейні обставини — Веніамін Олегович, батько Маргарити  — За п'ять хвилин до січня — Василь Миколайович  — Жінки проти чоловіків: Кримські канікули

Виконання пісень в фільмах  — Місто першого кохання  — Зірка привабливого щастя — виконання пісень Булата Окуджави  — Мама — виконання пісень Рисі (роль Валентина Манохина) 1979 — Канікули Кроша — виконання «Песни о московском муравье»  — Ширлі-мирлі — виконання пісні Романа Алмазова (роль Валерія Гаркаліна)

Озвучування мультфільмів  — Піф-паф, ой-ой-ой! — Піф-Паф  — Гидке каченя — Дикий гусак

Дискографія

1994 — «Соседи по городу» 1995 — «Прогулка с другом» 1995 — «Диалог — 30 лет» 1996 — «Оранжевый кот» 1998 — «Русский платит за всё!» 2000 — «Избранное. Кавалергарды» 2000 — «… по Качану» 2001 — «Бегемот и Ко» 2002 — «Муму и адвокат» 2003 — «Наши барды. Том 3» 2003 — «Задорнизмы и Качанушки» 2005 — «У открытого окна» (только музыка) 2006 — «Времена города» 2008 — MP3 Коллекция (CD1 и CD2) 2009 — «Столик на одного» 2009 — «Это было недавно…»

Бібліографія

2000 — «Посміхайтеся, зараз вилетить пташка!» 2007 — «Юність Баби Яги» 2009 — «АРТ-Пасьянс» 2010 — «Юність Баби Яги-1» 2010 — «Юність Баби Яги-2» 2010 — «Фатальна Маруся»

Звання

Заслужений артист Російської Федерації (1996) Народний артист Російської Федерації (2004) Почесна грамота Президента Російської Федерації (2018)Распоряжение Президента Российской Федерации от 4 мая 2018 года № 100-рп «О поощрении»

Примітки

Посилання Офіційний сайт

Інтерв'ю з Володимиром Качаном