Економіка Новгородської області

Економіка Новгородської області — комплекс системи господарювання в окремому суб'єкті Російської Федерації Новгородська область. Економічний комплекс області Міністерством економічного розвитку включено до складу Північно-західного економічного району з головним центром в Санкт-Петербурзі. Виробничо-промисловий комплекс регіону представлений 1500 підприємствами, з яких активну діяльність станом на 2021 рік здійснюють 1333, серед яких 187 великих і середніх підприємств. Валовий регіональний продукт 2019 року становив 275,0 млрд російських рублів, або 465,1 тис. російських рублів у перерахунку на одного жителя. Промисловість виробляє близько 40 % ВРП та приблизно 1 % ВВП Росії, формує 88 % всього отриманого прибутку, забезпечує роботою 21,5 % трудових ресурсів регіону. Зосереджена переважно в обласному центрі та найбільших містах: Великому Новгороді (50 % обсягів валової продукції), Боровичах, Старій Руссі, Чудово. Структура промисловості: хімічна, деревообробна, целюлозно-паперова, харчова галузі, машинобудування, включно з електроникою, оптикою та і виробництвом електрообладнання.

Загальні показники

Новгородська область Міністерством економічного розвитку Росії віднесена до Північно-західного економічного району. За часів СРСР це був територіально найбільший економічний район європейської частини країни (1,6 млн км², 7,4 % території країни та 5 % населення), що простягався від Балтійського узбережжя до арктичних вод Карського моря. Після виділення 1980 року самостійного Північного територія Північно-Західного обмежується 4 областями (0,2 млн км², 11,5 % території і 6 % населення країни). Територія Новгородської області має сприятливі природно-кліматичні умови (без метеорологічних екстремумів) для проживання людей і ведення господарчої діяльності.

За даними Росстату, валовий регіональний продукт Новгородської області за 2016 рік склав 244,5 млрд, за 2018—262,0 млрд російських рублів. За цим показником регіон займає 60 місце в країні. У порівнянні з попереднім роком в порівняльних цінах відбулось зростання на 1,6 %, у номінальних — на 4,4 %. Валовий регіональний продукт на душу населення 2016 року склав 398,1, 2018 року — 434,2 тис. рублів, темпи росту в порівнянні з попереднім роком становили 5,0 %. Загальне демографічне навантаження 2017 року в області становило 89,9 особи непрацездатного віку (дітей і стариків) на 100 осіб працездатного віку, тобто чоловіки у віці 16–60 років і жінки 16–55 років .

Регіональний прожитковий мінімум (РПМ) 2019 року в Новгородській області становив 10,9 тис. російських рублів . Середній дохід на одного мешканця області 2019 року склав 26,3 тис. рублів , середня заробітна плата — 35,1 тис. рублів ; медіанний дохід — 21,6 тис. рублів , або 1,97 РПМ , медіанна заробітна плата — 29,2 тис. рублів ; співвідношення середнього і медіанного доходів — 82,1 % , заробітних плат — 83,1 % . Рівень реальних доходів населення до 2014 року постійно зростав (наприклад, 2013 року 9,8 % у порівнянні до попереднього року), після 2014 невпинно зменшується (наприклад, 2016 року -8,8 % у порівнянні до попереднього року). У середньому по регіону 15,4 % заробітних плат менше визначеного РПМ , 14,8 % населення перебуває за межею бідності . Структура грошових доходів населення регіону 2005 року майже на половину складалась з оплати праці (заробітної платні), приблизно по 1/6 припадало на соціальні виплати малозабезпеченим і уразливим прошаркам населення та на доходи від підприємницької діяльності, пасивний дохід населення становив незначну частку. Рівень безробіття 2017 року в Новгородській області склав 4,7 % від працездатного населення . Середня пенсія в Новгородській області 2016 року становила 1,5 РПМ — 16,3 тис. російських рублів .

Загальна рентабельність економіки регіону прийнятна і перебуває на рівні 12,5 % . Розмір дотацій з федерального бюджету на душу населення 2017 року становив 24,2 тис. російських рублів .

Для регіону характерна значна частка високотехнологічної продукції у РВП — 28,3 % за 2016 рік . Валовий дохід роздрібної торгівлі 2017 року на душу населення склав 183,6 тис. російських рублів ; сфери харчування — 94,6 тис. російських рублів .

У Новгородські області 2017 року на держслужбовців припадало 4 % осіб, що зайняті в економіці , оцінка їхньої діяльності була найнижча серед всіх регіонів Росії, лише 32,2 % респондентів відгукнулись схвально.

Інвестиції Інвестиції в основний капітал 2016 року становили 64,3 тис. російських рублів на душу населення . За результатами 2017 року Новгородська область у національному рейтингу стану інвестиційного клімату поліпшила своє положення на 24 позиції, посівши 29-те місце серед усіх суб'єктів Російської Федерації. 2018 року в регіоні була створена територія випереджаючого соціально-економічного розвитку (ТОСЭР) «Угловка», резиденти якої мають пільги з відрахувань податків і страхових виплат до бюджету в рамках реалізації інвестиційних проектів. Того ж року було відкрито Центр молодіжної інноваційної творчості, приватний індустріальний парк, бізнес-інкубатор і технопарк на базі заводу «ГАРО».

Система підтримки малого та середнього бізнесу об'єднує різні організації інфраструктури: Новгородський фонд підтримки малого підприємництва (мікрокредитна компанія) з центрами кластерного розвитку, підтримки підприємництва й експорту. Центр інновацій соціальної сфери. Системою «єдиного вікна» отримання державних послуг для підприємців стали Агентство з розвитку Новгородської області, центри надання послуг «Мій бізнес» і МФЦ для бізнесу. Організовано прямий доступ до послуг АТ «Російський експортний центр», відкрито представництво МСП-Банку.

Історія Історичною для регіону є галузь солеваріння, економічна могутність Новгорода спиралась на зовнішню (місто мало тісні зв'язки з Ганзою, торговим союзом північнонімецьких міст) та внутрішню торгівлю, місто було купецьким. За часів Російської імперії на території області промисловість не розвивалась, окрім лісопильної та деревообробної (папір, сірники), харчової, легкої та народних промислів (кераміка, скло, плетіння кошиків). Сільське господарство за часів Російської імперії в Новгородській губернії було малопродуктивним, 54,8 % господарств були малоземельними.

Наприкінці 1950-х років в області інтенсивними темпами розвивають електронну промисловість, Новгород стає одним із союзних центрів радіоелектроніки. 1952 року в Новгороді було відкрито перше повоєнне підприємство побутової електроніки (телевізори та студійна апаратура) — завод «Волна». 1958 року створено Новгородський телевізійний завод, нині акціонерне товариство «Квант». Першою моделлю телевізора став «КВН-49», через 2 роки було налагоджено серійний випуск моделі «Волхов». 1958 року постановою Ленінградського Совнархозу було створено конструкторське бюро, на базі якого 1982 року був створений науков-дослідний інститут промислового телебачення «Растр», який займався розробкою телевізійних комплексів. Його прикладними телевізійними установками були оснащені Білоярська та Воронезька атомні електростанції, перший атомний криголам «Ленін», перша промислова радянська виставка в Нью-Йорку (США). У Боровичах було відкрито верстатобудівний завод для лісообробної галузі, в обласному центрі створено авторемонтне підприємство.

1959 року засновано Новгородський завод напівпровідників імені Ленінського комсомолу (поштова скринька № 21) — ОКБ «Планета». 1961 року запрацював Новгородський завод радіотехнічних виробів (пізніше імені XXIV Партз'їзду), що випускав електромагнітне приладдя. Підприємство входило до складу НВО «Комплекс» (від 1996 року ВАТ «Трансвит»). 1966 року збудовано завод перемикачів телевізійних каналів імені 50-річчя Жовтня — НВО «Старт». 1978 засновано завод «Спектр», ще одне підприємство НВО «Комплекс», що випускав відеомагнітофони ВМ-12. У Старій Руссі діяв приладобудівний і медичного обладнання завод. Головними центрами деревообробної і целюлозно-паперової промисловості були Парфіно, Окуловка, Боровичі, Чудово (сірникова фабрика), Пестово. Розвивались кустарні промисли — виготовлення килимарних доріжок, виробів з берести, металу, різьблення по дереву, виготовлення скляних (Мала Вішера) і фаянсових виробів (Мста). У селищі Крестці було відкрито фабрику «Крестецька строчка» з виготовлення строчковишитих виробів. Жіночі трудові ресурси були задіяні на численних підприємствах легкої (льонообробні, швейні, трикотажні) та харчової галузей.

1953 року в Новгородській області налічувалось 776 укрупнених колгоспів, 34 совгоспи, 51 МТС і 55 сільських електрогенеруючих станцій, комплексна меліоративна станція з 20 регіональними загонами. На полях господарств працювало 950 комбайнів, 350 льнокомбайнів і 800 льносмикачів, декілька сотен тракторів.

У лютому 2015 року уряд Новгородської області одним з перших суб'єктів Російської Федерації допустив технічний дефолт за визначенням Standard & Poors. Область не змогла провести платіж по кредиту в 2 млрд російських рублів банку ВТБ та не зуміла залучити кошти комерційних банків на аукціоні. Пізніше вдалося домовитись із ВТБанком о реструктуризації боргу. За оцінкою експертів це стало наслідком економічної політики «Травневих указів» президента Володимира Путіна.

Первинний сектор

Гірництво З 2000-х років активно йде процес виявлення нових родовищ, планується геологічне вивчення ділянок надр з метою розвідки на нафту, алмази та марганцеві руди. Станом на 1 січня 2019 року в області розвідано і поставлено на державний баланс 196 родовищ твердих корисних копалин. З яких розробляються поклади будівельного піску й валунно-гравійно-піщана сировина (166 кар'єрів), вогнетривкі глини (3), цегляної і керамічної глини (3), скляної сировини (2), будівельного каміння (4), вапняку, включно з облицювальним (3), торфу (9), сапропелю (3), лікувальних грязей (1). Промислові родовища горючих сланців, бокситів, бурого вугілля, вогнетривких глин та мінеральних барвників не експлуатуються з економічних причин.

Пісок будівельний. Батецький район: Щепи, Бор Західний, Кошельково-1, Скачелі-1, Перевал, Дорогобуж, Івня. Боровицький район: Круппське, Пєтухово, Сутоки, Пірусс, Трьомово. Валдайський район: Добивалово Західний, Афанасово і Сомиха, Шилово-3, Кувізіно, Маяки, Чорнушка. Дем'янский район: Обрині-3, Висючий Бор-2. Крестецький район: Далево-1 і Холова, Далево-2 і Вєтренка-4, Зарєчьє, Вєтренка-1 і Вєтренка-2, Крутой Берег. Любитинський район: Калина, Дреглі, Мироєжи, Красава-3. Маловішерський район: Вереб'є-1, Пришкіно, Кленіно, Кириловське, Старі Морозовичі та Частова в річищі Мсти, Урочище Борок, Карпина Гора, Влічки, Борок-1, Чорний-1, Колокольний, Какоринське-2, Зарєч'є. Новгородський район: Шевелєво, Недомислі, в річищі Мсти, Питьба, Горенка і Село Гора, Ольховий, Ніколаєвський, Чорна Горка, Лисья Гора, Озеро Ільмень, Войци-1 і Желєзний-2, Желкун, Тиха Заводь, Вдіцко-4, Луга-6. Окуловський район: Боровна-1, Гряди, Борок, Зорька-2, Чорний, Боровенка-3, Великий Куст-2, Панорама, Заруччя-1, Іловський. Парфінський район: річище річки Пола і річки Ловать (17-42 км). Пестовський район: Пестово, Попово-2. Поддорський район: Каковка-2. Солецький район: Сольці. Хвойнинський район: Миголощі, Спасово, Прокшино, 144-й квартал. Холмський район: Загор'є. Чудовський район: Арефіно-1 і Арефіно-3, Маслово-1. Шимський район: Скородумське-1, Раглиці, Менюша, Каменське, Струпенка і Добролюбово, Витонь, річище Шелоні (12-29 км).

Піщано-гравійна сировина (ПГМ, ПГС) Батецький район: Запольє, Щепи, Озерьово, Слудовське. Боровицький район: Сутоки, Пєтуховське, Коровкіно-2. Валдайський район: Маяки і Єдрово, Чорнушка. Крестецький район: Велика Нива і Кирютинський. Любитинський район: Дреглі, Кам'янка, Мироєжи, Шмаки-1, Красава-5. Новгородський район: Отлізіно і Чорна Горка. Мошенський район: Мошенське. Пестовський район: Гора, Іскриха та Іскриха-2, Токарьово, Анісімцево, Копачьово. Поддорський район: Каковка. Старорусський район: Пустошка й Анутка. Хвойнинський район: Сутоки, Нарочино, Анциферово-3.