Двадцятий з'їзд КПРС — з'їзд КПРС, що відбувся у Москві 14 — 25 лютого 1956. Найбільш відомий таємною промовою Микити Хрущова "Про культ особи та його наслідки" із засудженням культу особи і, побічно, ідеологічної спадщини Сталіна.

Загальні відомості З'їзд відбувся 14—25 лютого 1956 року в Москві. Було присутньо 1349 делегатів з вирішальним голосом і 81 делегата з дорадчим голосом, що представляли 6 795 896 членів комуністичної партії Радянського Союзу і 419 609 кандидатів в члени партії.

На з'їзді були присутні делегації комуністичних і робочих партій 55 закордонних країн.

Порядок денний: Звітна доповідь ЦК КПРС. Доповідач — М. С. Хрущов. Звітна доповідь Центральної ревізійної комісії КПРС. Доповідач — П. Г. Москатов. Директиви по 6-ому п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1956 — 1960 роки. Доповідач М. О. Булганін. Вибори центральних органів партії. Доповідач — М. С. Хрущов.

Ідеологія XX з'їзд зазвичай вважається моментом, що поклав кінець сталінській епосі й що зробив обговорення ряду суспільних питань дещо вільнішим; він знаменував ослаблення ідеологічної цензури в літературі і мистецтві і повернення багатьох раніше заборонених імен. Проте, на ділі, критика Сталіна прозвучала лише на закритому засіданні ЦК КПРС, після закінчення З'їзду (див. нижче).

На з'їзді обговорювалися звіти центральних органів партії й основні параметри 6-го п'ятирічного плану.

З'їзд засудив практику відриву «ідеологічної роботи від практики комуністичного будівництва», «ідеологічного догматизму і начитництва».

Обговорювалося також міжнародне становище, роль соціалізму як світової системи й боротьба його з імперіалізмом, розпад колоніальної системи імперіалізму і становлення нових країн, що розвиваються. У зв'язку з цим був підтверджений ленінський принцип про можливість мирного співіснування держав з різним соціальним ладом.

З'їзд ухвалив рішення про різноманіття форм переходу держав до соціалізму, вказав, що громадянські війни й насильницькі потрясіння не є необхідним етапом шляху до нової суспільної формації. З'їзд відзначив, що «можуть бути створені умови для проведення мирним шляхом корінних політичних і економічних перетворень».

Своєрідною підготовкою до критики Сталіна став виступ на з'їзді А.І. Мікояна, який різко розкритикував сталінський Короткий курс історії ВКП(б), негативно оцінив літературу з історії Жовтневої революції, Громадянської війни та радянської держави.

За свідченням іншого члена сім'ї Мікоянів, — авіаційного конструктора і делегата з'їзду Артема Мікояна, — зал сприйняв виступ промовця негативно.

З'їзд вибрав ЦК КПРС в кількості 133 членів і 122 кандидатів, центральну ревізійну комісію у складі 63 членів.

Засудження культу Сталіна

Головні події, що зробили з'їзд знаменитим, відбулися в останній день роботи, 25 лютого, на закритому вранішньому засіданні.

Тут все було незвичайно — і час проведення (після пленуму ЦК по обранню керівних органів партії, яким звичайно закривалися партійні форуми), і закритий характер засідання (без присутності запрошених на з'їзд представників закордонних комуністичних партій), і порядок ведення (керувала засіданням Президія ЦК КПРС, а не вибрана делегатами робоча президія). Цього дня М. С. Хрущов виступив із закритою доповіддю «О культе личности и его последствиях», яка була присвячена засудженню культу особи Й. В. Сталіна. У ньому була сказана правда про недавнє минуле країни, з перерахуванням численних фактів злочинів другої половини 1930-х — початку 1950-х, провина за які покладалася на Сталіна. У доповіді була також піднята проблема реабілітації партійних і військових діячів, репресованих при Сталіні.

Як згадував один з очевидців доповіді А. Н. Яковлєв, «в залі стояла глибока тиша. Не чутно було ні скрипу крісел, ні кашлю, ні шепоту. Ніхто не дивився один на одного — чи то від несподіванки що трапилася, чи то від сум'яття і страху. Шок був неймовірно глибоким». Після закінчення виступу голова засідання Н. А. Булганін запропонував дебатів стосовно доповіді не відкривати й питань не ставити.

Делегати прийняли дві ухвали — зі схваленням положень доповіді та про його розсилку партійним організаціям без публікації у відкритому друці.

Незабаром ця доповідь була поширена в партосередках всієї країни, причому на ряду підприємств до його обговорення привертали й безпартійних; частим було також обговорення доповіді Хрущова в осередках ВЛКСМ. Таким чином, «закритість» доповіді була умовною, хоча офіційно вона була опублікована тільки в 1989.

Доповідь привернула величезну увагу у всьому світі; з'явилися її переклади різними мовами, зокрема вони розповсюджувалися в некомуністичних кругах.

Подальше майбутнє доповіді Незабаром з текстом доповіді ознайомили всіх членів партії, а також радянський і комсомольський актив, зачитавши його на закритих партійних зборах. У скороченому вигляді доповідь розіслали керівникам комуністичних і робочих партій світу. У Польщі з одного з екземплярів тексту співробітниця ЦК ПОРП передала його копію своєму інтимному другу Віктору Граєвському, який за допомогою ізраїльського посольства переправив копію в руки начальника ізраїльської контррозвідки ШАБАК Амоса Манора, звідки доповідь потрапила на Захід. У червні 1956 доповідь вперше з'явилася у пресі у США спочатку англійською, а потім російською мовою. Тоді ж був підготовлений «пом'якшений» варіант доповіді. Він був оприлюднений як ухвала Президії ЦК КПРС від 30 червня 1956 року під назвою «Про подолання культу особи і його наслідків», в якій задавалися рамки допустимої критики сталінізму. У СРСР доповідь вперше була офіційно опублікована в 1989 році.

Склад керівних органів Члени ЦК КПРС

Кандидати у члени ЦК КПРС

Члени ЦРК КПРС

У культурі

Трек «XX зʼїзд» альбому й вистави «Ребелія» (2025) присвячений XX з'їзду КПРС та засудженню Хрущовим культу особи Сталіна.

Див. також

Про культ особи та його наслідки — таємна промова Хрущова на XX з'їзді КПРС

Примітки

Джерела XX з'їзд КПРС та його наслідки для України