Мілан-Центральний () — головна залізнична станція міста Мілан, Італія, одна з найбільших залізничних станцій Європи. Станція є кінцевою і розташована на півночі центрального Мілана. Була офіційно відкрита в 1931 році та замінила стару центральну станцію (побудовану в 1864 році), яка була транзитною, але з обмеженою кількістю колій та простору, тому не могла впоратися зі збільшенням трафіку, спричиненим відкриттям тунелю Симплон в 1906 році.
Мілан-Центральний має швидкісне сполучення з на заході, та на сход через Верону, з , Римом, Неаполем та Салерно. Залізниці Сімплон та Готтард сполучають Мілан-Центральний з Берном та Женевою через та Цюрих через у Швейцарії.
Міжміські та регіональні потяги курсують від Мілан-Центральний до Вентімільї (кордон Франції), Генуї, Туріна, Домодоссоли (кордон швейцарського кантону Вале/Валліс), Тірано (кордон швейцарського кантону Граубюнден/Грізонс), Бергамо, Верона, Мантова, Болонья та Ла-Спеція.
, не використовує Мілан-Центральний, а інші станції залізниці: (північний захід), (захід) та (схід).
Історія Станцію було урочисто відкрито в 1931 році та замінила стару станцію (1864 року побудови), що вже не справлялася із збільшеним пасажиропотоком через відкриття тунелю Симплон в 1906.
Будівництво вокзалу розпочав архітектор , що взяв за зразок «Union Station» у Вашингтоні. Будівництво відбувалося досить повільно через економічну кризу що вибухнула в Італії після Першої світової війни. Так прихід до влади Беніто Муссоліні кардинально змінив вигляд вокзалу. За задумкою нового прем'єр-міністра входило зробити вокзал таким чином, щоб він представляв міць і силу фашистського режиму.
Основною зміною стало будівництво сталевого купола за проекту Альберта Фава. Купол має 341 м завдовжки, а його площа дорівнює 66.500 м². Фасад вокзалу має довжину 200 м і висоту 72 м. Станція має 24 платформи. Приблизний пасажиропотік складає близько 400.000 осіб/день.
Примітки