«Левада» — станція Холодногірсько-Заводської лінії Харківського метрополітену, що розташована між станціями «Майдан Конституції» та «Спортивна». Відкрита 23 серпня 1975 року.
Виходи зі станції ведуть до центральної автостанції №1 Харкова, до приміського залізничного вокзалу Харків-Левада.
Пересадка на тролейбусні маршрути № 3, 5, 6, 49, 58, 59 та міські й приміські автобуси.
Розташування Станція розташована в центральній частині міста, неподалік початку тоді ще проспекту Гагаріна.
Обслуговує житловий район Левада та є частиною великого транспортного вузла.
Пасажиропотік на станції досить великий.
Станцією користується безліч жителів районів вул. Одеської та Аеропорту, куди метро досі не прийшло.
Історія
Проєктна назва станції — «Харків-Левада», за назвою розташованої біля місця майбутньої залізничної станції Харків-Левада. Було підготовлене відповідне назві станції оформлення з елементами українського народнього мистецтва та оригінальними розписами.
Станція була однією з перших восьми станцій, які були введені в експлуатацію 21 серпня 1975 року, вже під назвою «Проспект Гагаріна»Леонід Ісаєв. Наприкінці тунелю-світло / Літ. запис О. В. Коваленко. — Х.: Вид «Прапор», 2000. — С. 26. — 288 с..
Станція споруджувалась відкритим способом на невеликій глибині, за типовим проектом для колонних станцій.
Попри первісну назву, станція не була розташована на проспекті Гагаріна (нині Аерокосмічному), оскільки в 2004 році пробивка колишнього проспекту Гагаріна між Мовчанівським провулком та вулицею Гамарника (сучасний — провулок Подільський) була названа вулицею Вернадського , а сам проспект починається від майдану Героїв Небесної Сотні (колишній — майдан Руднєва), звідки прямує до автостанції «Левада», а потім до Міжнародного аеропорту «Харків» й далі до межі міста .
Сучасну назву має з 26 липня 2024 року. Вирішальний вплив зробив залізничний вокзал, що знаходиться поруч.
Технічна характеристика Колонна трипрогінна станція мілкого закладення з острівною прямою платформою.
На схід від станції з обох колій є службово-сполучна гілка, що веде до станції «Метробудівників» Олексіївської лінії Харківського метрополітену, внаслідок чого за необхідності станція може використовуватися як оборотна.
Оздоблення Колійні стіни станції «Левада» облицьовані білим мармуром «Коелга» уральського родовища. Невеликі фрагменти та цоколь колійних стін викладені з темно-сірого мармуру. Внизу нанесена смуга із чорної фарби.
Прямокутні колони також облицьовані мармуром білого кольору та мають невеликі вертикальні прорізи посередині кожної грані.
Вестибюлі з’єднані з платформами станції короткими сходами. Підлога станції викладена з гранітних плит світло-сірого кольору. Квадратні області за периметром колон викладені чорним лабрадоритом.
При всій простоті оформлення станції вона має і свою прикрасу – добре помітні вітражі площею 18 м² кожен, що знаходяться над сходами, що ведуть на платформу. Їхніми авторами є засновники харківської школи вітражу, подружжя Олександр Пронін та Галина Тищенко. Вітражі розкривають тематику освоєння космосу людиною, польоту першої людини, яка побувала у космосі – Юрія Гагаріна.
На першому вітражі мав бути космонавт взагалі (не Гагарін зокрема), а на другому показано історію розвитку космонавтики як науки з відображенням ключових подій – запуск першого супутника, собаки у космосі тощо. Вказівки підкоригувати тематику надійшли зі штабу з будівництва метрополітену.
Вітражі виготовлені з литого скла у техніці пласт-цементу: шматки скла спікаються разом шляхом випалу в печі при температурі близько 1 500 градусів, потім забарвлюються у необхідний колір. Було використано майже 13 тисяч шматочків різнокольорового скла та виготовлено 1 680 блоків. Робота зі створення вітражів практично повністю проходила в нічний час.
Ще одна невелика особливість станції – форма вентиляційних ґрат у вестибюлі.
Цікаві факти Вже під час спорудження конструкцій станції рівень підземних вод став підвищуватися, і при вимірах виявилося, що рівень платформи станції на 14 см вищий за розрахунковий. Щоб повернути рівень платформи у колишнє положення, на конструкцію станції уклали навантаження у вигляді додаткових залізобетонних плит.
Примітки
Література Леонід Ісаєв. Наприкінці тунелю-світло / Літ. запис. О. В. Коваленко. — Х.: Видавництво «Прапор», 2000. — 288 с. — ISBN 5-7766-0788-4 Олександр Лейбфрейд, Володимир Рєусов, А. А. Тиц. Харків: Архітектура, пам’ятники, новобудови. Путівник. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с., іл.
Посилання Станція «Левада»