Мали́нище — село в Україні, у Підкамінській селищній територіальній громаді Золочівського району Львівської області. Населення становить 18 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Пеняківська сільська рада, якій підпорядковувались села Пеняки, Літовище, Малинище, Чепелі.Пеняківська сільська рада
Географія Північну частину місцевості займають ліси, переважно дубові, у яких також зростають липи, клени, берези, граб та бук, зокрема, ліс Паньківщина.
Населення У 1880 році мешкало 177 осіб в ґміні та 9 осіб мешкали на панському дворі, з них 139 римокатоликів.
У 1931 році в селі було 36 дворів, де мешкало 176 осіб.
Археологічні дослідження у 2008 році в результаті досліджень багатошарової пам’ятки Малинище І Бродівським загоном археологічної експедиції Львівського національного університету імені Івана Франка були отримані нові матеріали до вивчення давнього населення верхнього Надсереття.Онищук Я., Ляска В., Вітвіцька Г. Дослідження пам'ятки Малинище І у верхів'ї р. Серет // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип. 15. — 2011. — С. 320.
Поселення Малинище І розташоване на південно-східній околиці села Малинище. В географічному плані ця територія розташована у південно-західній частині Вороняцького горбогір’я, характерними рисами якого є лісистість та доволі значні абсолютні висоти (450 метрів над рівнем моря). Поверхня Вороняків горбисто-пасмова, розчленована долинами річок і балок (так званими прохідними долинами). Переважають місцевості крутосхилих пагорбів з ясно-сірими та сірими лісовими ґрунтами під буковими і грабово-буковими лісами, а також пологосхилими темно-сірими, сірими лісовими та чорноземними ґрунтами під дубово-грабовими лісами і сільськогосподарськими угіддями.
Культурний шар пам’ятки (товщина культурного шару була у межах 40—70 см) локалізується на східному та південному схилах мисового підвищення, оточеного зі сходу та півдня старицею безіменного струмка, а із заходу — потоком Серет Малий (басейн верхньої течії річки Серет). Зі сходу і півдня вона добре захищена від несприятливих погодно-кліматичних умов пагорбами, які домінують над цією територією. У зв’язку із вигідними топографічними особливостями свого розташування місцевість неодноразово заселялася в різні історичні періоди. Зокрема, у результаті попередньої розвідки 2008 року, тут були виявлені матеріали доби мезоліту, бронзової доби, висоцької та вельбарської культур та Київської Русі (ХІІ—ХІІІ століть).Онищук Я. Археологічні пам’ятки Бродівського району Львівської області (за матеріалами Бродівського історико-краєзнавчого музею) // Археологічні дослідження Львівського університету. — 2008. — Вип. 11. — С. 181—182.
Історія З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Підкамінь.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Підкамінської селищної територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бродівського району, село увійшло до складу новоствореного Золочівського району.
Примітки
Джерела
Онищук Я. Господарство населення Волинсько-Подільського пограниччя другої чверті I тис. н. е. (за археологічними матеріалами) // Вісник Львівського університету. — Серія історична. — 2019. — Спецвипуск. — С. 183—197. — ISSN 2078—6107. . — S. 10.