Пауль Гартвіг (; 14 вересня 1915, Вайшліц — 9 березня 2014, Альтенгольц) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне, віцеадмірал бундесмаріне.
Біографія 5 квітня 1935 року вступив в крігсмаріне. Служив на борту крейсера «Дойчланд». У липні 1940 року вступив в підводний флот. Після курсу підводного плавання успішно служив вахтовим офіцером на підводному човні U-125. 21 березня 1942 року призначений командиром підводного човна U-517, на якому здійснив 2 походи (провівши в морі в цілому 78 днів). 21 листопада 1942 року човен був потоплений у Північній Атлантиці південно-західніше Ірландії (46°16′ пн. ш. 17°09′ зх. д.) глибинними бомбами торпедоносця «Альбакор» з британського авіаносця Вікторіус. 1 член екіпажу загинув, 52 (включаючи Гартвіга) були врятовані. Всього за час бойових дій потопив 9 кораблів загальною водотоннажністю 27 283 брт. ДатаНазва корабляТипТоннажВантажЕкіпажЗагинулиКраїнаКонвой27 серпня 1942ChathamПасажирський пароплав5,649150 тонн продуктів харчування563 (з них 428 пасажирів)14 (з них 7 пасажирів)СШАSG-6F28 серпня 1942ArlynТорговий пароплав3,3043000 тонн генеральних вантажів, включаючи газ, вантажівки та вибухівку5412SG-63 вересня 1942Donald Stewart1,781Авіаційний бензин у барабанах та наливному цементі для ВПС США203КанадаLN-77 вересня 1942Mount Pindus5,7297566 тонн генеральних вантажів і 8 танків як палубні вантажі372Королівство ГреціяQS-33Oakton1,7272289 тонн вугілля200КанадаMount Taygetus3,2864440 тонн генеральних вантажів і 8 танків як палубних вантажів285Королівство Греція11 вересня 1942HMCS Charlottetown (K244)Корвет9006410КанадаSQ-3515 вересня 1942Inger ElisabethТорговий пароплав2,1663400 тонн вугілля263НорвегіяSQ-36Saturnus2,741Баласт361Нідерланди 11 квітня 1956 року вступив бундесмаріне і був призначений консультантом Федерального міністерства оборони. З вересня 1958 і до кінця 1959 року — ад'ютант генерал-інспектора бундесверу. З січня 1960 року — командир навчального фрегата «Гіппер». З січня 1961 року очолював різні відділи Федерального міністерства оборони. З жовтня 1966 року — командир 1-ї, з березня 1967 року — 3-ї ескадри есмінців. З 1 квітня 1968 року — командир флотилії есмінців. З 1 жовтня 1970 року — заступник командувача, з 1 квітня 1972 року — командувач флотом. 30 вересня 1975 року вийшов у відставку.
Оцінка сучасників В некролозі Гартвіга було сказано: «Він був благословенний тим, що міг оглянутись на своє життя, як на успіх.»
Звання
Кандидат в офіцери (5 квітня 1935) Морський кадет (25 вересня 1935) Фенріх-цур-зее (1 липня 1936) Оберфенріх-цур-зее (1 січня 1938) Лейтенант-цур-зее (1 квітня 1938) Оберлейтенант-цур-зее (1 жовтня 1939) Капітан-лейтенант (1 квітня 1942) Корветтен-капітан (11 квітня 1956) Фрегаттен-капітан (1 липня 1958) Капітан-цур-зее (1 жовтня 1961) Адмірал флотилії (1 квітня 1968) Контрадмірал (1 жовтня 1970) Віцеадмірал (1 квітня 1972)
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак підводника
Література
Johannes Berthold Sander-Nagashima: Die Bundesmarine 1955 bis 1972: Konzeption und Aufbau. Oldenbourg, München 2006, ISBN 978-3-486-57972-7.
Посилання
Гартвіг на сайті uboat.net
Примітки