Хав'є́р де Віа́на (Javier de Viana; *, Канелонес — †, Ла-Пас, Канелонес) — уругвайський письменник і політичний журналіст бланкістського спрямування.
З життєпису Народився у родині Хосе Хоакіна де Віана (José Joaquín de Viana) та Десідерії Перес (Desideria Pérez), по батькові був нащадком губернатора Хосе Хоакіна де Віани (Jose Joaquin de Viana). Він здобув освіту в школі і ліцеї Ельбіо Фернандеса (Escuela y Liceo Elbio Fernández), згодом протягом короткого часу навчався на медичному факультеті Республіканського університету.
У 18-річному віці взяв участь у т.зв. революції Квебрахо (кінець березня 1886 року), — внутрішньому уругвайському протистоянні, — в результаті чого створив низку хронік, зібраних у книзі під назвою «Спогади про похід» (Recuerdos de una campaña), включена пізніше Хуаном Е. Півелем Девото (Juan E. Pivel Devoto) в працю «Хроніки революції Квебрахо» (Crónicas de la revolución del Quebracho).
Він працював журналістом, спочатку в La Verdad (Трейнта-і-Трес), а вже пізніше в місті Монтевідео.
Разом з Еліасом Регулесом (Elías Regules), Антоніо Лусічем (Antonio Lussich), Ель В'єхо Панчо (El Viejo Pancho), Хуаном Ескайолою (Juan Escayola), Мартініано Легуїсамоном (Martiniano Leguizamón) та Домінго Ломбарді (Domingo Lombardi) брав участь у виданні El Fogón, найважливішому у жанрі гаучо в регіоні, заснованому Оросманом Мораторіо (Orosmán Moratorio) та Альсідесом де Марія (Alcides de María) у вересні 1895 року.
У 1896 році виступив редактором збірки оповідань Campo. У цей час він займався без особливого успіху сільськогосподарськими справами, орендуючи ранчо «Los Molles».
У 1899 році Хав'єр де Віана публікує свій роман «Гауча» (Gaucha), а ще через 2 роки — «Гурі» (Gurí).
Був задіяний у збройному націоналістичному повстанні 1904 року, в результаті чого був ув'язнений. Йому пощастило втекти і емігрувати до Буенос-Айреса, де він заробляв на життя, дописуючи у різні видання, на зразок Caras y Caretas, Atlántida, El Hogar, Mundo Argentino.
У період між 1910 і 1912 роками в Монтевідео були опубліковані різні видання, які містили його оповідання.
У 1918 році Хав'єр де Віана повернувся до Уругваю і працював у різних виданнях, зокрема в газеті El País. У 1922 році його було обрано заступником депутата від департаменту Сан-Хосе і посідав цю посаду наступний рік (1923).
Помер у місті Ла-Пас, Канелонес, 5 жовтня 1926 року. З його смертю пов'язаний ряд неузгодженостей.
Творчість
У творах Хав'єра де Віана яскраво представлена сільська тематика, зокрема виродження гаучо, і поділ тодішнього уругвайського суспільства на 2 партіїУругвайские рассказы. Перевод с испанского., М.: Госиздат худ.л-ры, 1957, 125 с. — С. 5 .
Бібіліографія
Campo (1896) Gaucha (1899) Gurí (1901) Con divisa blanca (1904) Macachines (1910) Leña seca (1911) Yuyos (1912) Cardos (1919) Abrojos (1919) Sobre el recado (1919) Bichitos de luz (1920) Ranchos: costumbres del campo (1920) La biblia gaucha (1925) </div>
Примітки
Джерело Уругвайские рассказы. Перевод с испанского., М.: Госиздат худ.л-ры, 1957, 125 с. — С. 5