У́ніка Цюрн (; 6 липня 1916, Берлін — 19 жовтня 1970, Париж) — німецька письменниця, художниця та скульпторка.

Біографія У 1930-х рр. працювала сценаристкою, монтажеркою, постановницею рекламних фільмів в берлінському кіноконцерні «УФА». 1942 року одружилася, після війни розлучилася, діти залишилися під опікою батька. 1953 року зблизилася в Берліні з Гансом Беллмером, стала його подругою і моделлю, переїхала з ним в Париж. Познайомилася з Бретоном, Дюшаном, Маном Реєм, Анрі Мішо, Максом Ернстом. Після важкого аборту (1960 рік) кілька разів лікувалася від психічного розладу. У 1970 році Беллмер переніс інсульт, який зробив його практично нерухомим. Незабаром Цюрн в стані депресії потрапила в психіатричну клініку з діагнозом шизофренія. Після виходу з лікарні, 19 жовтня 1970 року наклала на себе руки, викинувшись з балкона паризької квартири на вулиці Плен (20-й округ).

Творчість і визнання Найбільш відомі твори письменниці були створені в 1950-х і 60-х роках. Опубліковані нею тексти включають Hexentete (1954), книгу поетичних анаграм, супроводжуваних її власними малюнками, а також напівавтобіографічний твір Темна весна (Dunkler Frühling, 1967) і Жасминова людина (Der Mann im Jasmin, 1971), обидва з яких набули статусу культових у Парижі. Часто в рукописах висловлювалася крайня агресія щодо жіночого тіла, що складається, в основному, з внутрішнього діалогу.

Більшість її зрілих текстів, навіть якщо явно не являють собою автобіографію, багато в чому нагадують життєвий досвід авторки. «Темна весна» — роман, що оповідає про недовге життя молодої дівчини, яка зустрічає на шляху своєму перші сексуальні фантазії і досвід, настільки фаталістично подібний їм, агонізуючи і переживаючи поодинокі сутички з душевним розладом, що зароджувався. У книзі присутні кілька повторюваних архетипових персонажів: ідеалізований батько, зневажена мати і неспокійна дівчина з мазохістськими нахилами. Разючим є факт, що смерть Цюрн, здається, передбачена в тексті, оскільки головна героїня твору фатальним чином здійснює самогубство, вистрибуючи з вікна своєї спальні. Посмертно опублікований «Der Mann im Jasmin», а також розширена версія «Das Haus der Krankheiten» — це проникливі дослідження психічного колапсу, в яких детально описуються психологічні переживання Уніки Цюрн і її численні госпіталізації. Жахлива повість «Die Trompeten von Jericho», що являє собою тривожну розповідь про пологи, відносно недавно була опублікована англійською мовою.

Попри те, що Уніка Цюрн стала авторкою кількох картин на початку 1950-х, в основному свої роботи художниця виконувала в чорнилі, олівці і гуашшю. Малюнки поставали у вигляді фантастичних світів, заселеними уявними рослинами, химерами і аморфними гуманоїдними формами, іноді з кількома парами осіб, що виходять з їх перекручених тіл. Очі їх всюдисущі. Живописні твори поповнювалися хитромудрими і часто повторюваними відмітками.

Цюрн — одна з небагатьох жінок, пов'язаних з рухом сюрреалістів; також до нього причетні: Леонора Каррінгтон, Доротея Таннінг, Кей Сейдж, Ейлін Агар і Леонор Фіні.

Анаграматичні вірші Цюрн поклала на музику Ізабель Мундра (2002), Альфредо Тізокко (2006).

Твори

Проза

Hexentexte (1954) Die Trompeten von Jericho (1968) Dunkler Frühling (1969) Der Mann im Jasmin (1977) Im Staub dieses Lebens (1980) Das Weiße mit dem roten Punkt (1981) Das Haus der Krankheiten (1986) Les jeux à deux (1989) Orakel und Spektakel (1990) Lettres au docteur Ferdière (1994, у співавторстві з Г. Беллмером) Vacances à Maison Blanche: derniers écrits et autres inédits (2000)

Зведені видання

Gesamtausgabe. Bd.1-6. Berlin, 1988—2001

Каталоги виставок

Unica Zürn: Aquarelle, Zeichnungen, Radierunge. Hannover, 1967 Unica Zürn: Bilder 1953—1970. Berlin, 1998. Unica Zürn. Paris: Panama; Halle Saint-Pierre, 2006

Див. також Список сюрреалісток

Література

Sarah Palermo, Unica Zürn. Il diario della follia. Art Dossier n. 348, 11 2017. Ed. Giunti, Firenze, pp. 26-31 Buisson F. Portrait d'Unica Zürn. Paris: Le Nouveau commerce, 1977 Scholl S. Fehler, Fallen, Kunst. Frankfurt / Main: A. Hain, 1990. Glosvik G.-I. Im Labyrinth der Ariadne. Bergen: Germanistisches Institut, Universität Bergen, 1995 Keller U. «Nun breche ich in Stücke--»: Leben, Schreiben, Suizid. Berlin: Verlag Vorwerk 8, 2000. Hartmann F. Die Anagramme Unica Zürns. Wien: Passagen, 2000. Baumgärtel U. «… dein Ich ist ein Gramm Dichtang …». Wien: Passagen, 2000. Fanger ER Wie ein Weib, ganz hin sich opfernd … Hamburg: ER Fanger, 2001. Lutz H. Schriftbilder und Bilderschriften. Stuttgart; Weimar: Metzler, 2003 Henry R. Die Einzige: Begegnung mit Unica Zürn. Hamburg: Nautilus, 2007 Palermo S. Unica Zürn. I doni della follia. Italia: Glifo 10, 2014

Примітки

Посилання

Уніка Цюрн і аутсайдерське мистецтво Біографія, лінки Біографія, малюнки Архивная копия Малюнки, фотографії Малюнки Уніка Цюрн на сайті artnet Вірші Уніки Цюрн в англ. перекладах Стаття про творчість