Миколай Бакуринський (; перед 1656) — руський шляхтич, учасник Хмельниччини. Першопредок Бакуринських.
Біографія Про його походження відомо хіба те, що десь на зламі XVI—XVII століть він разом з братами Яном та Павлом переселився з Правобережної України до Любецького староства Київського воєводства, ставши власником сіл Густинки, Великої Весі та Осняків.
Висловлювалось припущення, що Миколай належав до волинської шляхти БогуринськихJablonowski A. Polska XVI wieky pod wzyledem Geograficzno-statystycznym // Tom IX. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijow-Braclaw). Dlas I-szy / Zrodla dziejowe. — T.XX. / A. Jablonowski. — Warszawa: Sklad glowny w ksiegarni Gebethnera i Wolffa, 1894. — S.86..
Перші письмові відомості сягають 1607 р., коли шляхтичі Микола, Іоанн, Ждан та Михайло Глібовичі-Пероцькі зробили в нього позику заставивши свою родову маєтність.
Учасник смоленської облоги. Саме під час неї 20 грудня 1609 р. з доплатою та на правах співвласності отримав королівський універсал на вищезгадану згадану Пероцьку землю (), через неможливість Глібовичів-Пероцьких повернути борги.
В 1646 р. мав конфлікт з Геронімом Кроховським через село ОснякиЧернігівщина козацька. Ройська сотня: історія створення, населені пункти, сотенна старшина. — Чернігів: Десна Поліграф, 2012. — 168 с..
Під час повстання Хмельницького виступив на боці козаків. Загинув до 1656 р.Z dziejów Ukrainy: księga pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antonowicza, Paulina Święcickiego i Tadeusza Rylskiego: wydana staraniem dra Józefa Jurkiewicza, Franciszki Wolskiej, Ludwika Siedleckiego i Wacława Lipińskiego
Родина
Мав трьох синів: Ян та Павло до 1656 пішли «на попередні добра» за польський кордон. Останній був одружений з Анною, донькою Миколи Глібовича-Пероцького. 15 січня 1674 р. вони разом продали любецькому священнику Григорію Прокоповичу пляц з огородом в Любечі за 20 злотих. Мали доньку Софію. Юрій (*? — †після 1693) — наймолодший з трьох братів. Під час Хмельниччини воював на боці повстанців. 26 червня 1656 р. отримав універсал на батьківські маєтності. В 1688 р. «давній» військовий товариш Чернігівського полку. Мав синів Федора, Климента, Якова та доньку Тетяну.
Примітки
Література Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908 Скільки років Ріпкам? / І. Кондратьєв // Сіверянський літопис. — 2011. — № 6. — С. 23-32. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.