Яблуні́вка — село в Україні, у Буській міській територіальній громаді Золочівського району Львівської області. До 2020 року село було адміністративним центром Яблунівської сільської ради, якій підпорядковувалися села Яблунівка та Рокитне, нині органом місцевого самоврядування є Буська міська рада. Населення становить 772 особи.
Населення Згідно перепису 1881 року у селі мешкало 677 осіб. Станом на січень 1939 року у селі мешкало 1380 осіб, з них: 1000 українців, 5 поляків, 240 осадників, 120 латинників та 15 юдеїв. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 772 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. ЯблунівкаМоваЧисло ос.Відсоток українська 769 99,61 російська 3 0,39+
Географія Село Яблунівка знаходиться на відстані 58 км від обласного центру, 41 км — районного центру та 6 км — від адміністративного центру міської громади. Воно межує на півночі з селом Грабова, на сході — з Верблянами, на півдні — з містом Буськ, на заході — з селами Ланерівка, Побужани та Волиця-Деревлянська. Через село проходить автошлях, що сполучає Буськ з Радеховом та Кам'янкою-Бузькою. Відстань до найближчої залізничної станції Красне складає 14 км. Село Яблунівка розташоване на Буго-Стирській рівнині. За 2 км на захід від села протікає Західний Буг. Через село протікає два невеликих потоки, що течуть з північного сходу на південний захід, з яких найбільшим є річка Рокитна та впадають у Західний Буг.
Клімат За природнім районуванням територія колишньої Яблунівської сільської ради знаходиться в зоні Західного Полісся у Кам'янка-Бузькому природно-сільськогосподарському районі і за кліматичними умовами належить до Мало-Поліського агрокліматичного району, що характеризується атлантично-континентальним кліматом, з високою вологістю, м'якими зимами та помірно теплим літом.
Середньорічна температура повітря становить +7,7 °C. Середньорічна сума атмосферних опадів становить 641 мм, проте у певні роки спостерігається значне відхилення від середньої багаторічної і становить 610-680 мм. Протягом періоду з температурою повітря понад 10 °C випадає 320-380 мм опадів, що забезпечує нормальний ріст та розвиток сільськогосподарських культур. Відносна вологість повітря висока (70-80 %) і досить стала протягом року.
Ґрунти На формування рельєфу території мали вплив рухи тектонічних плит, літологічний склад порід, льодовикові води максимального (Дністровського) зледеніння у четвертинний період та діяльність людини.
Територія колишньої Яблунівської сільської ради розташована у межах Буго-Стирської межирічної хвилястої рівнини Малого Полісся та характеризується поліським ландшафтом, для якого характерне чергування слабопідвищених помірнодренованих ділянок з широкими долинами. На підвищеннях утворилися дерново-підзолисті ґрунти зв'язно-піщаного та супіщаного механічного складу. Пониження та западини зайняті дерновими, лучними та торф'яно-болотними ґрунтами, які сформувалися через недостатній природній дренаж території у минуломуПроєкт роздержавлення і приватизації земель НААГ «Побужани» та ім. Шевченка Яблунівської сільської Ради народних депутатів Буського району Львівської обл. / Українська академія аграрних наук, інститут землеустрою, Львівський філіал. — Львів, 1994. — С. 12, 13..
Ґрунти у напрямку Буська чорноземні та добре родючі, а ті що близько лісів дерново-підзолисті, сірі та піщані. При умілому догляді на них збирали високі врожаї зернових та технічних культур. Сільські поля були зайняті під посіви пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, картоплі, цукрових та кормових буряків.
Топоніми Назва села Яблунівка походить від прізвища його засновника Юзефа Александера Яблоновського, який був дідичем Буського староства у 1723—1750 роках. Польською мовою писалася, як Яблонювка ().
Урбаноніми Кількість елементів інфраструктури в селі — це 4 вулиці з 111 будинками.
Вулиці
Пужеля Садова Шевченка Тараса Шкільна
Урочища Камінне поле
Історія Дідич Буського староства Юзеф Яблоновський заклав поселення Яблонювка (нинішня Яблунівка) у 1746 році. Під час старостування Юзефа Яблоновського Буськ значно розширився територіально. Поряд з землями монастиря отців-домініканців виникло ще нове окремо окопане місто, назване Яблоновим. Ця назва, на прикрість амбіціям та гонору старости, утрималась і проіснувала лише декілька років, а ця місцина отримала назву «Мури».
У 1755 році Юзеф Яблоновський відступив свої права на Буське староство своєму кузинові Антонію Яблоновському, воєводі познанському, князю Римської імперії. Антоній влаштував Юзефу при віденському дворі, де мав певний вплив, титул князя Римської імперії. За вирішення даної справи Антоній отримав значну суму грошей, яка дорівнювала річному прибутку Буського староства, а це близько 35000 польських злотих. 1 березня 1777 року Юзеф Яблоновський помер у Ліпську, де був похований у прикостельній каплиціМечислава Троян-Кшинова Буськ / Зозуля М. Історія Буська в дослідженнях польських авторів. — Буськ, 2011. — С. 77—80.. У 1763 році буським старостою став Юзеф Мієр.
Габсбурзька монархія (1772—1918) У 1772 році відбувся перший поділ Речі Посполитої і Бущина опинилася у складі Австрійської імперії. Від того часу Юзеф Мієр залишився пожиттєвим власником Буська і разом з тим колишнього Буського староства. Бачачи неорганізованість у власних володіннях, він приступив до розвитку промисловості краю, експлуатуючи природні багатства. У той час Буськ мав три стави, де час від часу спускали воду. В одному з них, що розташовувалося у місцевості Остапківці, де селяни з Грабової та частково з Яблунівки, в рахунок відробляння примусової панщини, видобували болотну руду, з якої пізніше випалювали залізо. На другому ставі, в околиці Буської папірні, також видобували болотну руду та випалювали з неї залізо. Ця гута мала назву «Папірницька», до неї були приписані села Гутисько та Вербляни, але тамтешні селяни відробляли панщину на фільварку. Після закриття гути «Папірницької» усе обладнання з неї перенесли до гути на Остапківцях.
Селяни з Яблунівки були зобов'язані, як примусову панщину, давати старості 465 мір («оплетених возів») деревного вугілля на рік для потреб гути. Окрім такого обов'язку, яблунівські селяни, які мали власну землю для рільництва, відробляли панщину двічі на тиждень, а ті, хто орендував такі землі — чотири рази на тиждень, а також, як одні, так і інші, повинні були обов'язково відробляти вісім літніх днів під час жнив та сінокосів. Коли селянин відробляв примусову панщину власним рільничим спорядженням, тобто власним кінним плугом, боронами, возом, косою, серпом, мотикою, то таку панщина називали упряжною. Коли селянин відробляв примусову панщину і не мав власного реманенту, то таку панщину називали пішою. Час відроблення панщини не був фіксованим, а залежав від тривалості світлового дня.
Староста Юзеф Мієр розвивав промисли, як у місті, так і на його околицях, за рахунок чого збагачувався. Так основним промислом був ліс. У «Чорному лісі» працювала фабрика поташу. У семи мазярнях виробляли деревне вугілля та дьоготь. У той час було засноване село Мазярня, де продукували деревну мазь. Інші мазярні розташовувалися поблизу села Яблунівка та постачали деревне вугілля Остапківській гуті для виплавки заліза. Там також виробляли ґонти для покриття дахів. Буська деревина користувалася значним попитом в окрузі.
Величезна щільність лісових насаджень (лісів) в окрузі зумовили, свого часу, Юзефа Мієра до купівлі Буського староства. Мієр відкрив водний шлях з Буська до Гданська та почав сплавляти ліс Західним Бугом, Віслою, а також Нарвою до країн Балтії. У Буську та навколишніх селах, у тому числі і в Яблунівці, будувалися тартаки, які випускали дошки, балки, клепки, лати і тому подібну продукцію. Місця колишньої вирубки лісу, вже вивільнені від лісу, з дозволу буського старости заселялися «будниками», переселеними з-під Ниська та Лежайська. На місці викорчуваного лісу будувалися дерев'яні баракиМечислава Троян-Кшинова Буськ / Зозуля М. Історія Буська в дослідженнях польських авторів. — Буськ, 2011. — С. 81—83., що з часом утворювали невеличкі поселення, які пізніше трансформувалися у окремі села та присілки. Переселенці крім землеробства займалися ще видобуванням деревного вугілля для ковалів, дьогтю та смоли, а також випалювали вапно. Також будувалися млини, зокрема, один з них був збудований в Яблунівці. Яблунівський млин працював досить тривалий час і був розібраний вже у радянські часи.
2 серпня 1796 року у Львові Юзеф Мієр передав буське староство своєму синові Войцеху. Після закінчення студій у Варшаві Войцех у спадок від батька Буськ, Сілець та Холоїв з усіма прилеглостями та ужитками до цих маєтків. У 1798 році померла Анастасія зі Зембіц Богуш-Тарновська-Мієр — мати Войцеха і того ж року Юзеф Мієр створив у Львові новий акт дарування, яким переказав Войцехові лише маєтки у Буську та декілька сіл Золочівського округу. 22 серпня 1831 року Войцех Мієр помер у Контах під час епідемії холери, не залишивши заповіту. Тому буські маєтки по його смерті були оцінені у 6333691 ринських злотих та конфісковані австрійським урядом з причини великих боргів. У 1833 році відбувся публічний аукціон з продажу маєтків Мієрів. Переможцем виявився шваґер Воцеха (чоловік його доньки Агнешки) — Фелікс Мієр, котрий після виплати численних Войцехових боргів, у 1835 році став дідичем Буського староства.
Управління староством Феліксом Мієром припало на дуже важкі історичні часи. У 1848 році вибухнула європейська революція або ж так звана «Весна народів», зокрема, одна з них — революція в Галичині, яка була придушена австрійським урядом. Були й позитивні зміни у самій імперії. Так, 15 травня 1848 року цісарський уряд скасував панщину та впровадив конституцію, що надавала права та свободи простим людям, у тому числі й право бути обраним до влади. Хоча урядовою постановою офіційно панщина була відмінена, а в дійсності відроблялася даліМечислава Троян-Кшинова Буськ / Зозуля М. Історія Буська в дослідженнях польських авторів. — Буськ, 2011. — С. 87, 93—94..
Згідно австрійського земельного опису села 1845 року, в Яблунівці налічувалося 74 господарства, з яких 64 — у самій Яблунівці та 10 — у присілку Шльонзаки, який на той час належав до Яблунівки. Також земельні ділянки на території села належали родинам з сусідніх населених пунктів, зокрема, з Буська, Побужан, Грабової та Ланерівки. Найбільші за площею наділи землі належали буському дідичу — графу Феліксу Мієру і розташовувалися вони були на південній околиці села, де був закладений панський фільварок. Після розпаювання панських земель та заселення туди осадників у 1920-х роках на місці фільварку утворилося поселення, яке отримало назву Яблунівка Польська.
У 1856 році буські маєтки успадкував Генріх Мієр — син Фелікса Мієра. Генріх був одружений з акторкою Анною В'єрер. Дітей у них не було. Граф Генріх Мієр безмежно кохав свою дружину і записав їй у довічне володіння весь буський маєток. Генріх Мієр помер у 1879 році. По смерті чоловіка Анна Мієр добровільно віддала успадковані по його смерті володіння племінникам графа — Казимиру та Станіславу Бадені, синам Цецилії Бадені з Мієрів та Владислава Бадені. Для себе вдова залишила лише скромну ренту з тих володінь. Буськ з фільварками Адами, Вербляни, Грабова, Гумниська, Журатин, Купче, Ланерівка, Побужани та Яблунівка отримав Казимир Бадені.