Гостря́нка довгоколючко́ва, ценхруст малоквітковий, ценхрус довгоголковий (Cenchrus longispinus) — однорічна трав'яниста злакова рослина родини тонконогових. Походить із Північної Америки, але нині поширена за її межами як інвазійний чужорідний вид, який у низці регіонів світу став небезпечним бур'яном, що пригнічує ріст культурних рослин та завдає шкоди тваринництву. Переважно росте в умовах помірного клімату.

Морфолого-біологічний опис

Гострянка довгоколючкова — однорічна трав'яниста рослина заввишки 15—80 см. Стебла товсті, плоскі, гладенькі, біля основи розпростерті, далі висхідні, легко вкорінюються у вузлах та утворюють численні розгалуження. Столони відсутні. Коренева система мичкувата, неглибока.

Листки лінійні, вузькі, плоскі або дещо згорнуті, 6,3–18,7 см завдовжки та 2,5—7,2 мм завширшки, із загостреною верхівкою, голі або волосисті. Молоді листки м'які й еластичні, у старих рослин — тверді та грубі. Листкові піхви широкі, пухкі, сплющені, кілюваті, їхній зовнішній край волосистий, у верхній частині вони опушені та війчасті. Язичок являє собою торочку волосків завдовжки 0,6—1,7 мм.

Суцвіття — переривчаста або колосоподібна волоть, що складається з 8—20 колосків, розташованих по одному або групами. Вісь волоті кутувата, шорсткувата. На суцвітті формується 6—18 колючих обгорток. Колоски вузькі, жовтувато-зелені, завдовжки близько 8—9 мм і завширшки 5—6 мм, оточені колючою обгорткою з численних щетинок, зрослих біля основи. Обгортка куляста, завдовжки 8,3—11,9 мм, біля основи оберненоконічна, опушена. В одній обгортці міститься переважно 2—3, іноді 4 колоски завдовжки 6—8 мм. Колоски двоквіткові: нижня квітка стерильна або чоловіча, верхня двостатева. Обгортка вкрита численними, переважно 45—75, тонкими шипами завдовжки 3,5—7 мм, спрямованими назад; нижні шипи відносно короткі та спрямовані вниз. Колоскові лусочки жовтувато-зелені, грубі, плівчасті; нижня завдовжки 1,5—3,8 мм і одножилкова, верхня — 4,4—6 мм і 3—5-жилкова. Під час достигання колоски осипаються разом із вкороченими гілочками, на яких вони розташовані. Колоски гострянки довгоколючкової мають алелопатичний потенціал: в їхніх обгортках містяться речовини, які пригнічують проростання насіння інших рослин.

Плід — зернівка, вкрита плівчастими лусочками, блискуча, коричнева, чорно-бура або зелено-жовта, плоска, овальна, з рубчиком у вигляді невеликої чорної цяточки. Зернівка має прирослий оплодень. Зернівка схожа на насіння суданської трави (Sorghum sudanense), але дрібніша. Довжина зернівки становить 2,1—3,5 мм, ширина — 1,8—2,3 мм, товщина — 1—1,4 мм. Диплоїдне число хромосом — 2n=34.

Розмножується насінням. Одна рослина залежно від умов зростання може утворювати від 20 до 3000 насінин; в одному колючому колоску формується 1—3 зернівки. У колосках формуються два типи насінин, що відрізняються станом спокою: первинні насінини формуються у верхньому колоску і проростають протягом року, тоді як вторинні формуються у нижніх колосках і можуть тривалий час перебувати у стані спокою. Свіжозібрані колоски перебувають у стані біологічного спокою протягом 4—5 місяців. Насіння зберігає свою життєздатність до 5-ти років. Насіння добре проростає з глибини ґрунту 5—15 см. Оптимальна температура для його проростання становить 20—25 °C.

Після дощу насіння проростає. Сходи залежно від забезпеченості теплом і вологою з'являються з травня до середини червня. На початкових фазах розвитку за зовнішнім виглядом гострянку довгоколючкову можна сплутати з мишієм зеленим (Setaria viridis) та плоскухою звичайною (Echinochloa crus-galli). Фаза кущення починається приблизно через два тижні після появи сходів. Спочатку інтенсивніше розвивається коренева система, згодом посилюється ріст надземних органів. Стебла, присипані вологим ґрунтом, утворюють додаткові корінці з нижніх вузлів. Після скошування з вузла кущіння та пазушних бруньок відростають нові пагони.

Фаза виходу в трубку настає в середині липня, колосіння — наприкінці липня — на початку серпня, достигання — у середині серпня. Цвітіння починається приблизно через 6—8 тижнів після появи сходів. Повний цикл розвитку триває в середньому близько 90 днів, а за пізнішої появи сходів може скорочуватися до 60 днів.

Гострянка довгоколючкова здатна рости на різних типах ґрунтів, але віддає перевагу піщаним. Трапляється на піщаних, супіщаних, суглинистих і глинистих ґрунтах, переважно на дренованих ділянках. Вид характеризується високою посухостійкістю і в умовах посушливих сезонів може ставати домінантним видом у фітоценозі.

Поширення

Гострянка довгоколючкова походить із Північної Америки. Аборигенний ареал охоплює значну частину США, південні райони Канади та Мексики. Нині вид поширений за межами природного ареалу на багатьох континентах: у Європі — зокрема в Бельгії, Хорватії, Франції, Греції, Угорщині, Італії, Молдові, Румунії та Україні; в Азії — в Ірані, Ізраїлі та Індії; в Африці — у Марокко та Південно-Африканській Республіці; у Центральній Америці та країнах Карибського басейну — зокрема в Гондурасі та на Кубі; у Південній Америці — в Аргентині, Болівії, Бразилії, Колумбії, Парагваї, Перу, Уругваї, Чилі та Венесуелі; в Австралії.

Основним шляхом поширення виду є перенесення колючих суплідь. Вони легко чіпляються до шерсті тварин, одягу людей та коліс транспортних засобів, завдяки чому можуть переноситися на значні відстані. Насіння та супліддя також можуть поширюватися із зерном, насінням сільськогосподарських культур, сіном, соломою, підстилкою для тварин, вовною та іншими рослинними матеріалами, а також на вантажних транспортних засобах. Після потрапляння на нову територію гострянка здатна швидко її займати й натуралізуватися. Після достигання супліддя опадають на землю і можуть перекочуватися вітром. Вони здатні тривалий час утримуватися на поверхні води, а навесні переноситися талими водами.

В Україні вид уперше виявили 1950 року в Скадовському районі Херсонської області. Рослина віддає перевагу піщаним і добре дренованим ґрунтам. Трапляється переважно на порушених та некультивованих ділянках, зокрема на узбережжях, узбіччях автомобільних доріг, залізничних насипах і відкосах, уздовж берегів водойм, зрошувальних каналів, на пустирях, перелогах, луках і пасовищах. Також засмічує посіви сільськогосподарських культур, сади, виноградники та необроблювані земліОлексій Коваленко Рослини-прибульці — Київ, Віхола, 2021 — С. 154 У Криму рослина натуралізувалась як заносний вид. . В «Переліку регульованих шкідливих організмів» його внесено до списку А2 (карантинні організми, обмежено поширені на території України) у 2019 році.

У 2015—2016 роках гострянку довгоколючкову реєстрували у Дніпропетровській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській та Херсонській областях. Площа засмічення зменшилася з 21 641 га у 2015 році до 20 086 га у 2016 році. У 2017—2020 роках вона становила близько 20 085—20 092 га, після чого поступово зросла до 20 132 га у 2023—2024 роках. У 2017 році з переліку областей, де реєстрували вогнища бур'яну, виключили Луганську область, у 2019 році додали Запорізьку область, у 2020 році виключили Харківську область, а у 2023 році додали Київську область.

Станом на 1 січня 2025 року гострянка довгоколючкова була зареєстрована у шести областях України. Найбільша площа засмічення припадала на Херсонську область — 20 052 га, або 99,6 % усієї площі, засміченої цим бур'яном в Україні. Станом на 2026 рік вид в Україні є обмежено поширеним та перебуває під офіційним контролем. Зареєстровано 77 карантинних зон загальною площею 20 132 га.

В Україні вид перебуває на стадії експансії та переважно концентрується в антропогенних біотопах. У серпні 2021 року на Дністровському пересипу виявили 14 локалітетів виду, переважно вздовж залізничних колій, на щебеневому насипі та прилеглих піщаних ділянках. Рослини траплялися як на ділянках із сильним антропогенним впливом, так і на місцях із помірним або слабко вираженим порушенням.

Шкодочинність

Шкодочинність гострянки довгоколючкової зумовлена зниженням урожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності пасовищ, засміченням вовни овець та негативним впливом на здоров'я людей і тварин. Значна шкідливість бур'яну пояснюється його високою конкуренцією з культурними рослинами за вологу та елементи живлення.

До фази виходу в трубку рослини гострянки мають м'які листки, які можуть поїдатися тваринами. Після утворення колючок рослина стає небезпечною для них. Колючі супліддя, потрапляючи разом із кормом у ротову порожнину, можуть травмувати слизові оболонки та шлунково-кишковий тракт тварин. Колючки також погіршують якість вовни овець.

Гострянка довгоколючкова становить небезпеку і для людей. Міцні колючки можуть травмувати шкіру рук і ніг, особливо під час роботи на полях та збирання овочевих і баштанних культур.

Заходи боротьби

Заходи боротьби з гострянкою довгоколючковою охоплюють фітосанітарні, агротехнічні та агрохімічні методи.

Фітосанітарні заходи Фітосанітарні заходи спрямовані на запобігання занесенню та поширенню бур'яну. Не допускається завезення в Україну насіння сільськогосподарських культур, засміченого насінням гострянки довгоколючкової. Вантажі, матеріали та транспортні засоби, які можуть бути шляхами поширення бур'яну, підлягають фітосанітарному контролю. У разі виявлення гострянки на об'єктах регулювання застосовують відповідні фітосанітарні заходи, визначені законодавством України. Власникам або орендарям земельних ділянок, на яких виявлено вогнища карантинного організму, державні фітосанітарні інспектори видають розпорядження про проведення необхідних заходів.

Для своєчасного виявлення вогнищ гострянки проводять систематичні обстеження земельних угідь, узбіч автомобільних доріг і залізниць, а також територій хлібоприймальних та хлібопереробних підприємств. При виявленні невеликого ізольованого вогнища рослини гострянки видаляють вручну до утворення плодів, після чого знищують спалюванням або закопуванням у фітосанітарних ямах на глибину не менше 0,5 м.

Агротехнічні заходи Агротехнічні заходи передбачають правильне чергування культур у сівозміні, своєчасний та ретельний обробіток ґрунту, оптимальні строки та якість сівби і своєчасний догляд за посівами. Застосовують глибоку оранку, культивацію та обробіток ґрунту після збирання врожаю. Засмічені землі рекомендують відводити під чорний пар із проведенням не менше трьох—чотирьох культивацій протягом вегетаційного періоду.

На необроблюваних землях застосовують багаторазове скошування або випалювання. Водночас скошування є малоефективним, оскільки гострянка може відростати від вузла кущіння. Для пригнічення бур'яну застосовують залуження багаторічними травами. Рекомендовані такі травосуміші: стоколос безостий або береговий — 12 кг/га, житняк гребінчастий — 22 кг/га, люцерна синьогібридна — 10 кг/га або лише стоколос безостий — 25 кг/га.

Важливе значення має сівозміна. Озимі злакові культури за оптимальної густоти стояння та багаторічні трави пригнічують сходи гострянки й сприяють очищенню ґрунту від його насіння, особливо у разі повторних посівів. Посіви просапних культур, зокрема кукурудзи, сорго, соняшнику, кавунів та овочевих культур, є основними потенційними джерелами повторного засмічення полів гострянкою і тому потребують особливо ретельного та своєчасного догляду.

Хімічні заходи За значного поширення бур'яну застосовують хімічні методи боротьби. Використовують гербіциди, дозволені до застосування на відповідних культурах в Україні, з дотриманням установлених регламентів їх використання. Обробки проводять по вегетуючих рослинах гострянки у відповідні фази його розвитку.

Примітки

Джерела