Дмитро Тарасович Кривенко (, селище Велика Рача Радомишльського району Житомирської області — , Київ)— філософ, методолог науки, кандидат філософських наук (1976). У своїх працях висвітлював ідеї, пов’язані з діяльністю Народного руху України та «Просвіти», а також розробляв власний підхід до української філософської думки радянського періоду
та альтернативної української філософії радянських часів С.Кудра Бібліографія української історії філософії 1960—2005 рр. — Інститут філософії НАНУ, Київ, 2009; Моргун Т. Наука самовдосконалення // Культура і життя: газета. — 1997. — № 49. — С. 3–4. Скан статті (Internet Archive).
. Досліджував методологію фізики, становлення вихідних кількісних понять, інформаційні рівні фізичних понять і методологію вивчення складних систем. Автор монографії «Становлення вихідних кількісних понять у фізиці» (1979). У 1990 році став співзасновником, автором і київським кореспондентом журналу «Державність» Кривенко Д. Мова і нація // Державність. — 1991. — № 1 с.18.; . Брат правознавиці Кривенко Лідії Тарасівни та економіста Кривенка Костянтина Тарасовича .
Життєпис Кривенко Дмитро Тарасович народився 30 жовтня 1941 року у селі Велика Рача.
Батько, Кривенко Тарас Максимович (1914—1967), працював у колгоспі, безпартійний. Воював у складі 112-ї Рильсько-Коростенської Червонозоряної орденів Суворова й Кутузова стрілецької дивізії на фронтах Великої Вітчизняної війни. Був поранений. У 1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу» .
Мати — Кривенко Катерина Філаретівна (1915—2002), колгоспницяІнформація наведена за сімейними спогадами та архівними матеріалами родини Кривенків..
Після закінчення середньої школи у м. Радомишль декілька років (1959—1961) працював на шахтах Донбасу
У 1962—1967 рр. навчався у Московському інституті радіоелектроніки, де отримав диплом інженера.
З 1967 по 1969 р., працюючи асистентом (з 1968 р. викладачем) на кафедрі експериментальної фізики Донецького державного університету, одразу почав викладати українською мовою (під час роботи у ДДУ декілька разів проходив курси підвищення кваліфікації при Київському університеті за напрямком підготовки «викладач фізики») Д. Кривенко Роз-імперення і де-фашинізація: спроба ідеології Третього Відродження України; Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. — К., 1992. : 160 с.— C. 154.;.
З 1969 по 1974 рр. працював викладачем на кафедрі фізики у Київському автомобільно-дорожньому інституті Моргун Т. Наука самовдосконалення // Культура і життя: газета. — 1997. — № 49. — С. 3–4. Скан статті (Internet Archive).
У 1969—1975 рр. заочно навчався на механіко-математичному факультеті Київського університету імені Т.Г. Шевченка, який закінчив з відзнакою. Дипломну роботу написав на кафедрі теорії ймовірності під керівництвом академіка В. С. Королюка (її частина була пізніше розвинута у їх спільній публікації в Віснику НАНУКоролюк В. С.,Кривенко Д. Т. Логіко-методологічні аспекти укрупнення складних систем // Вісник Академії наук Української РСР: журнал. — 1982. — №9 с. 17-24; http://www.icfcst.kiev.ua/MUSEUM/DIFFERENT/Korolyuk.pdf та монографії Королюк В. С.,Кривенко Д. Т. Укрупнение как метод изучения сложных систем // Диалектика познания сложных систем: монография. — 1988. — М. Мысль pр.;89-106; ). Одночасно у 1972—1975 рр. навчався в аспірантурі Інституту філософії СРСР в Москві (без відриву від викладання, а з 1974 р. - очно). Кандидатська дисертація Дмитра Кривенка стосувалась методології фізики й лягла у основу опублікованої їм пізніше монографії «Становлення вихідних понять у фізиці» (Київ, Наукова думка, 1979 р.) Д. Кривенко Наше Сонце ще засяє// Народна газета: газета. -1993. -№ 28(109) С.5.;Кривенко Д. Т. Логика становления исходных количественных понятий в физике // автореферат диссертации канд. филос. наук — М. — 1976;.
У 1976—1979 рр. працював науковим співробітником у Інституті філософії АН УРСР Кривенко Д. Т. Інформативні рівні фізичних понять // Філософська думка: журнал. — 1977. — № 3. с.92-98;.
Під час роботи в Інституті філософії Кривенко відмовився вступати до КПРС (про це також згадує передмова М. Томенка). Моргун і Ярослав Глібіщук пов’язували подальші труднощі з його працевлаштуванням із розбіжностями між його поглядами та офіційною марксистсько-ленінською доктриною
За словами його тогочасного колеги, доктора філософських наук, професора Анатолія Ішмуратова «у Дмитрові дивовижним чином поєднувалась доброзичливість, світлий погляд на людей й життя, та радикалізм та ригоризм науковця. Він прагнув тотальності, глобальності методології, мріяв наблизити етику до фізики, давши першій граничну логіку і математичну точність визначень».
З кінця 1960-х роківКривенко Д. Т. Логика становления исходных количественных понятий в физике // автор. дисс. канд. филос. наук — М. — 1976. — С. 23; фактично підпільно, а пізніше, з кінця 1970-х років, в умовах ізоляції та ідеологічного переслідування, зокрема з боку деяких керівників Інституту філософії АН УРСР, він працював над власною філософською концепцією і у своїх працях критикував марксистсько-ленінську філософію, розглядаючи її як логічно й методологічно обмежену .
Зазнавав ідеологічного тиску та мав труднощі з працевлаштуванням через ідеологічні розбіжності з офіційною лінією (як стверджував один з його колишніх учнів, він, зокрема, особисто був знайомий з Василем Стусом, В'ячеславом Чорновілом та ін.). Ці розбіжності позначились і на публікації його творів: рукопис «Трактату про кохання» радянський видавець відхилив ще 1984 року, пояснивши це тим, що «поки стоїть радянська держава, це не буде опубліковано», а повторна спроба видати його в 1987 році також не мала успіху.Risto Urrio Ukrainalainen rakastaa laulua // Keskisuomalainen: фінська газета. — 06.05.1991. — С. 10. Скан і переклад статті (Internet Archive).
Насилу, через рекомендації небайдужих колег філософів, йому вдалось у 1980 р. влаштуватися почасово викладачем філософії у КДУ. Там Дмитро Кривенко, за спогадами його студентів, принципово викладав закордонну й вітчизняну філософію, звівши до мінімуму викладання марксистсько-ленінської. Звичайно, за реалій життя тогочасного СРСР, це не могло довго продовжуватись, й у 1982 його було остаточно звільнено від університетського викладання.
До кінця життя, незважаючи на науковий ступінь, публікації та диплом з відзнакою, Дмитро Кривенко був змушений працювати репетитором через труднощі з працевлаштуванням .
Завдяки авторитету серед творчої інтелігенції у м. Львові, у 1990 році Дмитро Кривенко став співзасновником, одним з перших авторів та кореспондентом у Києві загальноукраїнського журналу «Державність»(м. Львів)Кривенко Д. Історія, наука і ми // Державність. — 1991. — № 2 с.56.;.
У 1992 р. виходить його книжка «Роз-імперення та де-фашинізація», де Дмитро Кривенко спробував стисло «викласти ідеологію РУХУ та ПРОСВІТИ в найширшому розумінні цих слів. Показати, на яких засадах стояв колишній режим і чому він неодмінно мав потерпіти крах… змальовується цілісна картина (модель) можливих політичних позицій. Обґрунтовуються основні цілі РУХУ: роз-імперення і де-фашинізація». Ця книжка була видана Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка до Першого Всесвітнього форуму українців і викликала тоді неабиякий інтерес — досить зазначити, що автора було запрошено прочитати вибрані глави з книги у київську редакцію «Радіо Свобода».
Дмитро Кривенко помер у 1994 році, коли, здавалося, його надії почали здійснюватися — адже цього року міжнародний фонд «Відродження» ухвалив рішення про видання першої частини його багатотомної праці «Принат і принатика» (1996). Наприкінці вересня цього ж року його було знайдено у непритомному стані у Голосіївському парку столиці.
Через тиждень, 4 жовтня, він помер в одній з київських лікарень.
Перше поховання було на Лісовому кладовищі м. Києва. Перепоховання відбулося взимку 1995 р. на цвинтарі села Велика Рача.
Наукова діяльність
Автор кілька десятків наукових та науково — методичних робіт Д. Кривенко Роз-імперення і де-фашинізація: спроба ідеології Третього Відродження України; Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. — К., 1992. : 160 с.— C. 155. й 5 монографій (в т. ч. 3 одноосібних). Займався науковими проблемами методології фізикиД. Т. Кривенко Становлення вихідних кількісних понять у фізиці–К.: Наукова думка, 1979 — 144 с.;, у межах якої розробляв підхід так званої ієрархічної логікиКривенко Д. Т. До питання про логіку становлення кількісних понять // Філософські проблеми сучасного природознавства : міжвідомчий науковий збірник. — Київ : Вид-во Київ. ун-ту, 1973. — Вип. 31. — С. 76-84;D.T.Krivenko Abstracts LMPS’83, M.Nauka, 1983, pp.42-46(Sex.6-13); D.T.Krivenko Abstracts LMPS’87, M.Nauka, 1987, VI, part I,pp.320-323; D.T.Krivenko Abstracts LMPS’91, IX,Uppsala(Sweden) 1991, VIII, part II,pp.450-470.;ФІЛОСОФІЯ ДМИТРА КРИВЕНКА https://t.me/s/phdkrivenko/4, онтологією П. Теличук, В. Паламарчук Хто ми? (про книгу Дмитра Кривенка) // Час-Time: газета. — 1997. — № 27–28. Скан статті (Internet Archive). й українською культурою. Зокрема, досліджував феномен кохання М. Томенко ТЕОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОХАННЯ — К., 1999. — C. 33. http://dotyk.in.ua/tomenko2.html .
Науковий доробок Дмитра Кривенка охоплює методологію фізики, філософію науки, формування вихідних кількісних понять, інформаційні рівні фізичних понять і методологію дослідження складних систем. У препринті 2026 року Ярослав Кривенко-Еметов запропонував сучасну реконструкцію цього доробку як рівнево-чутливої методології. За цією інтерпретацією, у працях Кривенка розрізняються загальнофілософський, логіко-методологічний і спеціально-науковий рівні пізнання, а особливого значення набувають правила переходу між різними рівнями опису.
У монографії «Становлення вихідних кількісних понять у фізиці» (1979) він досліджував генезу фундаментальних фізичних величин і показував їхній зв’язок із розвитком теоретичних моделей та експериментальної практики .
У статті «Інформативні рівні фізичних понять» (1977) Кривенко запропонував розглядати фізичні поняття як багаторівневі інформаційні структури, що відповідають різним рівням теоретичного опису та інтерпретації. Цей підхід було розвинено у колективній монографії «Інформационные уровни физических понятий и проблема уровней познания» (1984), де аналізувалося співвідношення теоретичного й емпіричного рівнів наукового пізнанняКривенко Д. Т. Информационные уровни физических понятий и проблема уровней познания // Теоретическое и эмпирическое в современном научном познании. — М.: Наука, 1984..
Окрема частина його досліджень була присвячена методології вивчення складних систем. У співпраці з академіком В. С. Королюком він розробляв підхід «укрупнення» як метод переходу між рівнями опису складних систем, представлений у публікаціях 1982 року та в розділі колективної монографії «Диалектика познания сложных систем» (1988).
У пізній період творчості Кривенко звернувся до філософсько-антропологічних і соціально-філософських узагальнень. У посмертно виданій праці «Принат і принатика: фундаментальна онтологія людини і типологія людей» (1996) він розрізняв три взаємопов’язані рівні людської природи: біологічний, соціальний — у його термінології «соціумальний» — і духовний. Усі три рівні розглядалися як необхідні, проте духовному рівню надавалося найвище нормативне значення, оскільки він мав поєднувати життєві й суспільні потреби зі свободою, гідністю та відповідальністю особистості. У сучасній реконструкції Кривенка-Еметова це представлено як поширення рівневого підходу від методології науки до філософської антропології та соціальної філософії.
У праці «Роз-імперення і де-фашинізація» Кривенко обстоював патріотизм як норму для нації, що має власну державу, і критикував обидві крайності запропонованої ним шкали національних установок — великодержавний шовінізм (у його термінології «шові-расизм», «шові-націоналізм») та «зоологізм», який він прирівнював до націонал-шовінізму .