Пауль Ернст Канштайн (; 31 травня 1899, Бад-Берлебург — 7 вересня 1980, Занкт-Вольфганг) — німецький юрист, один з керівників гестапо, доктор права, бригадефюрер СС. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія Син євангелічного пастора Генріха Канштайна. Учасник Першої світової війни. Після війни вивчав право. З 1925 року перебував на державній службі в Шнайдемюлі, а з 1927 року — службовець муніципального відділення уряду в Кенігсберзі. 1 травня 1933 року вступив в НСДАП (квиток № 2 306 733), в липні — в СС (посвідчення №189 786). Згодом служив в гестапо Кенігсберга, а з грудня 1934 року — Оснабрюка. З червня 1935 року — начальник гестапо в Ганновері, з жовтня 1937 року — в Берліні. В 1939 році формально був призначений президентом поліції Берліна. Після німецької окупації Данії з 12 квітня 1940 по 28 серпня 1943 року був уповноваженим Імперського міністерства закордонних справ з питань внутрішнього управління і був імперським представником Третього рейху при датській цивільній адміністрації. За словами Йоахіма фон Ріббентропа, в завдання Канштайна входили спостереження за діяльністю органів внутрішньої адміністрації в Данії, включаючи поліцію і міські адміністрації, а також дотримання заходів безпеки в разі дій датської влади щодо окупаційних сил. В червні 1942 року був призначений президентом поліції Ганновера. З листопада 1943 року — керівник військової адміністрації в Італії.

Восени 1938 року долучився до змови проти Адольфа Гітлера. Йому відводилася одна з ключових ролей в здійсненні перевороту. Канштайн повинен був забезпечити нейтралітет гестапо Берліна під час захоплення влади змовниками. Передбачалося, що в разі успіху путчу він займе пост керівника поліції безпеки Німеччини. Незабаром провалу змови 7 серпня 1944 року був викликаний в Берлін і як друг графа Ганса-Детлефа фон дер Шуленбурга був допитаний спочатку Генріхом Мюллером, а потім Ернстом Кальтенбруннером. Завдяки заступництву Вільгельма Штуккарта того ж дня був повністю виправданий і повернувся на свою посаду в Італію. Після війни успішно пройшов денацифікацію.

Сім'я В грудні 1929 року одружився з Карін Йордан. В пари народились 4 сини — Клаус (1933), Петер (1935), Дітер (1941) і Бернгард (1944).

Звання

Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1936) Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1937) Гауптштурмфюрер СС (20 квітня 1938) Оберштурмбанфюрер СС (1 серпня 1938) Штандартенфюрер СС (9 листопада 1938) Оберфюрер СС (1 жовтня 1939) Бригадефюрер СС (21 червня 1942)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами Йольський свічник (16 грудня 1935) Почесний кут старих бійців Почесна шпага рейхсфюрера СС Кільце «Мертва голова» Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі Спортивний знак СА в бронзі Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу Німецький хрест в сріблі (8 лютого 1945)

Бібліографія

Niederschrift über Dr. Werner Best, Dänemark, 3. Dezember 1947

Література

Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5. Maria Keipert (Red.): Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 2: Gerhard Keiper, Martin Kröger: G–K. Schöningh, Paderborn u. a. 2005, ISBN 3-506-71841-X.