Вальтер Рудольф Еннеккерус (; 21 листопада 1911, Трір — 3 серпня 1971, Тросдорф) — німецький льотчик штурмової авіації, один з найвідоміших пілотів люфтваффе початкового періоду війни, оберстлейтенант люфтваффе вермахту, бригадний генерал люфтваффе бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія 1 квітня 1930 року вступив добровольцем в піхоту. В 1935 році переведений в люфтваффе. Після закінчення льотної підготовки в 1936 році зарахований в 165-у ескадру пікіруючих бомбардувальників і в листопаді 1938 року призначений командиром 4-ї ескадрильї. Учасник Польської кампанії. З 15 грудня 1939 року — командир 2-ї групи 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. Під час боїв в Бельгії і Франції в травні-червні 1940 року група Еннеккеруса стала однією з найбільш результативних в штурмовій авіації; успішно діяв в районі Маастрихта, Льєжа, Філіппвілля, Дюнкерка, Гавра і Ла-Рошелі. В грудні 1940 року група Еннеккеруса перекинута в Трапані на західному узбережжі Сицилії.

В ході операції 6 січня 1941 року німецькими літаками (включаючи літаки групи Еннеккеруса) був тяжко пошкоджений авіаносець «Іластріас», а 11 січня — крейсер «Саутгемптон». В лютому 1941 року група Еннеккеруса перекинута в Лівію. Учасник нальотів на Тобрук, де 12 травня його пілоти пошкодили канонерський човен «Ледібірд», 26 травня пошкодили авіаносець «Формідабл» і есмінець «Нубіан», а 24 червня потопили сторожовий корабель «Окленд» і пошкодили крейсер «Аврора». 13 січня 1942 року група Еннеккеруса перейменована в 3-ю групу 3-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників, одночасно група була оснащена новими Ju.87D, а в березні 1941 року перекинута в Сан-П'єтро. Брала участь в нальотах на Мальту.

1 квітня 1941 року пілоти групи Еннеккеруса потопили підводні човни «Пандора» і P36 і пошкодили підводний човен «Анбітен», а також потопили тральщик «Сансет» і пошкодили тральщик «Абінгдон», танкер «Пламліф» і 3 буксири. 5 квітня 1942 року під час нальоту на головну гавань Ла-Валетти були потоплені есмінці «Ланс» і «Геллант».

У квітні 1942 року був переведений в штаб командувача авіацією в Африці, а в травні 1942 року — в штаб авіаційної області «Ростов». З 13 жовтня 1942 року — командир 77-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. Учасник боїв в районі Ростова-на-Дону. 20 лютого 1943 року переведений в штаб 9-го авіакорпусу, що базувався у Франції, а 1 вересня 1943 року — в Генштаб люфтваффе.

З 1 березня по 18 липня 1944 року — командир авіації на Заході, а з 29 липня 1944 року і до кінця війни служив в штабі 6-го повітряного флоту офіцером зв'язку. В липні 1956 року вступив у ВПС ФРН, служив на різних штабних посадах. 1 жовтня 1967 року вийшов у відставку.

Звання

Лейтенант (2 березня 1934) Оберлейтенант (1 жовтня 1935) Гауптман (1 січня 1939) Майор (28 липня 1940) Оберстлейтенант Генштабу (1 жовтня 1943) Оберст (1 вересня 1957) Бригадний генерал (1 жовтня 1963)

Нагороди

Нагрудний знак пілота Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Залізний хрест 2-го і 1-го класу Авіаційна планка винищувача в золоті Нагрудний знак пілота (Угорщина) Лицарський хрест Залізного хреста (21 липня 1940)

Література

Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688 OBERMAIER, ERNST, Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Verlag Dieter Hoffmann, Mainz, 1976. Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002