Остап Степанович Терлецький (псевдоніми — В. Кістка, Ів. Заневич, В. Мак; криптоніми О. Т., О. Т-кий; 5 лютого 1850, Назірна — 22 липня 1902, ЛьвівПосмертні оповістки. Др. Остап Терлецький // Руслан, ч. 152 за 10 (23) липня 1902. — С. 3.) — український громадсько-політичний діяч, публіцист та літературознавець.
Біографія Народився в с. Назірній (пізніше — Коломийського повіту) у священичій родині о. Стефана і його дружини Елеонори з роду ЦурковськаНовинки. Др. Остап Терлецький // Руслан, ч. 153 за 11 (24) липня 1902. — С. 3.. Навчаючись у Станіславській гімназії започаткував рукописну учнівську газету «Зірка» та створив молодіжне товариство «Громада». Закінчив філософський факультет Львівського і правничий Віденського університетів.
Терлецький був одним з керівників нової радикальної течії народовців, яка пізніше дала почин до створення Української Радикальної Партії; прихильник М. Драгоманова і С. Подолинського, разом з яким видавав у Відні популярну соціалістичну літературу українською мовою («метелики»).
У 1874—1877 рр. — голова «Січі» у Відні.
У 1877 р. — заарештований разом з І. Франком, М. Павликом й іншими за обвинуваченням у належності до таємної організації з соціалістичними цілями, зв'язками із закордоном, у соціалістичній пропаганді. Справу слухала кримінальна колегія суду у складі чотирьох суддів. Це був відкритий судовий процес. Терлецький сказав, що був за «переконанням соціалістом», політичним однодумцем Михайла Драгоманова і вважає себе одним із «нечисленних речників» соціалістичної думки серед галицьких українців. Ідеалом Терлецького була федеративна, демократична республіка, де суд і правду вершить громада. Він прагнув політичних і економічних прав для народу, досягнення рівності всіх перед законом і рівності закону для всіх.
Змучений хворобами (протягом 20 років його виснажували епілептичні напади), він склав іспити на правничий факультет. Став адвокатом і до кінця життя провадив адвокатську практику в Галичині. Був співробітником львівських революційно-демократичних видань («Молот», «Світ», «Житє і слово»).
Похований на 23 полі Личаківського цвинтаря.
Творчість Основні праці: «Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці» (1874), «Лихва на Буковині» (1878), «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881), «Літературні стремління галицьких русинів у 1772—1872» (1894 — 95), «Москвофіли і народовці в 70-их рр.» (1902), «Галицько-руське письменство у 1848 — 65 pp.» (1903) та ін.
Примітки
Джерела Шкраб'юк П. В. Терлецький Остап Степанович // Терлецький, Остап Степанович //
Українська Радянська Енциклопедія (1963), т.14, ст.358л Нарис історії філософії на Україні. К. 1966; Леськів Б. Рев. демократизм Остапа Тєрлецького // Укр. літературознавство, випуск VIII. Л. 1970. Франко І. Др. Остап Терлецький. Спомини і матеріяли // Записки НТШ. — 1902. — Том 50 1850 — народився Остап Терлецький, публіцист — Український інститут національної пам'яті.
Посилання
Терлецький О. С. // Вибрані праці О. Терлецького в е-бібліотеці ЧТИВО