Підбірці

Підбі́рці — село в Україні, у Львівській міській територіальній громаді, Львівської області. Населення становить 3033 особи.

Населення На початку 1900-х років населення села становило понад 1000 осіб, а дворів близько 170. До кінця 1930-х років мешканців було близько 1500, а господарств до 300. Але приріст населення змінила друга світова війна «забравши» десятки селян.

Національний склад мешканців села за всю історію був різний. Село населяли: поляки, українці, євреї та інші меншини. Колись вважалось розподіляти людей за їхнім віросповіданням, от і випливають наступні дані відносно церковних книг: Рік1765183218371857187318811904191219141936 Кількість вірних 390 400 482 500 681 746 672 674 750 819

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 2843 особи. Мовний склад села був таким: + Мовний склад населення с. ПідбірціМоваЧисло ос.Відсоток українська 2836 99,75 російська 4 0,14 польська 2 0,07 циганська 1 0,04+

Згідно інформації, поданій на сайті Львівської міської ради, то у 2024 році населення Підбірців становило 3033 особи.

Географія

Поселення є витягнутої форми і знаходиться на підвищенні, яке нахилене на північ, до долини річки Полтви. Висота цього підвищення в межах 260—280 м над рівнем моря. Фактично це північні схили Розточчя. Адже місцеві води стікають до Балтійського моря.

Село розташовується на відстані 7 км від обласного центру. Повз село проходить автошлях державного значення «Київ—Чоп», та «Тернопіль—Рава-Руська». Через Підбірці проходить старий торговельний шлях, що його в часи шляхетської Польщі називали Глинянським трактом, який провадив до містечка Глиняни (нині — центр Глинянської МОТГ, Львівського, району, Львівської області).

Найближчі сусідні села знаходяться за 2-3 км: Лисиничі, Кам'янопіль, Сороки-Львівські, Муроване, Винники, Миклашів та Ямпіль.

Опис Назва села вказує на те, що поселення виникло «під бором». Бором у всіх слов'янських мовах називається сосновий ліс. На жаль слідів лісу в межах поселення на даний час не залишилося.

Протягом XII—XIII століть, ще до перших відомостей про Львів, в околицях його було значне заселення городищ і селищ. До численних знахідок з перших століть по Христі належать римські монети в багатьох оселях, що є доказом зв'язків між слов'янським світом і Римською імперією.

Найстаріші писані згадки про Підбірці походять із львівських актів, що їх подає «Географічний словник Королівства Польського». Ще покійний місцевий парох о. декан Пилипець Петро під час посвячення нової мурованої церкви у 1943 році твердив, що Підбірці існували ще за 300 років до заснування Львова. На це вказували знахідки, що їх видобуто при копанні фундаментів під будову церкви. Тоді виявлено поховання, що походили з різних часів, у трьох шарах зрушуваної землі.

Давні місцеві географічні назви: місцевість «Могильниця», гора «Теремчинсько» (між Підбірцями та Кам'янополем), лука «Бубновиця».

Між Підбірцями і Лисиничами колись існував ставок Мердерів, який належав до території села. Його до 1787 року спустили і там же утворили спільне пасовище між селами. Цього року по периметру границь було насипано 65 копців.

Підбірці мають власну церкву, дитячий садок, загальноосвітню школу, медпункт, народний дім (колишній костел РКЦ), магазин, а також залізничну станцію Львівської дирекції Львівської залізниці на електрифікованій лінії Тернопіль — Львів, яка розташовується у північній частині села. До села курсує міський комунальний автобусний маршрут № 61 «с. Підбірці — с. Підрясне».

Археологічні розкопки 1977 року в селі проводилися археологічні дослідження під проводом Дениса Козака. Вході яких було відкрито 350 м² шару землі і виявлено, крім жител періоду Київської Русі і ранньослов'янського часу, господарську споруду та вогнище, що належать до зубрицької культури племен Венедів.

Поселення розташоване на відстані 1 км на північ від сільської залізничної станції, в урочищі «На Пісках». Воно займає південну частину мисоподібного підвищення, розташованого серед широкої лугової долини. Площа поселення 100х100 м. Пам'ятка багатошарова — крім зубрицького поселення, тут є поселення бронзового, ранньозалізного, ранньослов'янського часу та періоду Київської Русі. Культурний шар знаходиться на глибині 0,2-0,3 м від сучасної поверхні і має потужність 0,3-0,4 м.

Житло має квадратну у плані форму (рис. 1) і орієнтоване стінками за сторонами світу. Стінки трохи нахилені донизу, долівка рівна, добре утрамбована. Розміри житла 3,8×4 м, висота земляних стінок 0,7 м. У північно-західному куті розташоване вогнище. Воно викладене каменем і має округлу форму діаметром 0,87 м. У долівці знаходилося вісім ямок від стовпів, розміщених по кутах і по середині протилежних стінок. Їх діаметр 0,2—0,3 м, глибина 0,25—0,3 м від рівня долівки. Заповнення житла складалося з темного гумусу з домішками вугликів, попелу та дрібних уламків глиняної обмазки. У заповненні виявлено значну кількість ліпної кераміки та два уламки гончарних посудин, характерних для Липицької культури.

Господарська споруда має прямокутну, із заокругленими кутами форму і орієнтована стінками за сторонами світу. Стінки вертикальні, дно рівне. Розміри споруди 3,2×2,6 м, висота земляних стінок 0,3 м. У заповненні споруди виявлено незначну кількість ліпного посуду, кістки тварин. Вогнище розташоване за межами об'єктів. Воно викладене камінням і має округлу форму діаметром 1,2 м. Під час зачистки вогнища знайдено кілька фрагментів ліпного посуду Пшеворської культури. У культурному шарі поселення зібрано ліпну кераміку. Більшість її має спеціально шорстковану поверхню темно-бурого кольору. Деякі посудини орнаментовані пальцевими вдавленнями, насічками по краю вінець, наліпним розчленованим валиком, нерегулярними врізними лініями. Кераміка представлена горщиками, мисками, кухликами та плоскими дисками. Основну кількість горщиків складають посудини середніх розмірів, стрункі, з ледь позначеною шийкою, округлими плечиками та заокругленою придонною частиною) (тип 5).

Горщики інших форм (типи 1, 2, 4) представлені поодинокими екземплярами (рис. 2). Так само одиничними є миски, кухлики та диски. Судячи з форм кераміки, позбавлених рис характерних для ранньоримського посуду, та наявності кількох горщиків з потовщеними слабопрофільованими вінцями, поселення можна віднести до середини І ст. н. е.

Церква святого Миколая

Греко-католицька церква святого Миколая розміщується на невеликому пагорбі в центрі села, який прилягає до головної сільської вулиці, названої на честь видатного уродженця цього села, галицького митрополита — Григорія Яхимовича. Будівництво велося із 1922 по 1943 роки. Належить до Винниківського Протопресвітеріату УГКЦ. На 28 серпня припадає свято Пречистої Діви Марії — день великого відпусту, і тоді раз у рік відслонювано образ Богоматері, який чудотворним способом відновився 130 років тому у хаті бідняка, що сам помер від голоду. Цей образ перенесено до церкви з хати Шедловського при участі митрополита С. Сембратовича та вірних з усіх довколишніх сіл.

Читальня «Просвіти» (1902—1939 рр.) Поштовхом до створення читальні в селі Підбірці послужило просвітньо-економічне віче, яке відбулося 15 липня 1900 року за сприяння львівської філії «Просвіти» на обійсті Івана Дропи. У 1902 році читальня в селі була фактично створена. Відбулися загальні збори селян, де були внесені загальні статути до намісництва, але реальної площі читальня ще не мала.

Влітку 1908 року в члени матірного товариства «Просвіта» з Підбірців вступили Степан Бойко та Григорій Зарицький. Другі загальні збори відбулися 20 червня 1909 року на яких було обрано голову читальні — Григорія Брезденя, який виділив частину своєї хати під читальню. Тоді членів записалося 46, що вклали на розвиток читальні 18 корон, а отець Бернацький пожертвував 10 корон.

У 1911 році при читальні були створені аматорський гурток (для постановки вистав) і хор. У 1923 році гуртком керував син о. Пилипця, а хором — Т. Бачинський. На початку 1912 року відбулися збори читальні, на яких виголосили фінансовий стан читальні, що становив 300 корон та інше. В цей час читальня мала 77 членів. Членські внески становили 2,4 корони на рік, майна читальня мала аж на 1567 корон. Передплачувала газету «Нове слово», отримувала часописи «Діло» і «Свобода». В бібліотеці налічувалося близько 70 книг, а 1913 року кількість книг збільшилася до 417 одиниць.

9 червня 1925 року був оновлений керівний склад читальні: замість Г. Брезденя, А. Парубчака та М. Мельника до виділу були введені М. Брездень, І. Левицький та П. Кузьма. До Петра Кузьми було перевезене майно читальні. 20 січня 1926 року керівники читальні купили у сина М. Брезденя ділянку під забудову за 1150 злотих.

У липні 1927 року читальня мала таке майно: 4 лавки, шафу, 4 образи, вішалку, лампу, набір речей для вертепу тощо. Будинок читальні був огороджений парканом. За 1927 рік читальня організувала 3 концерти, 2 фестин, 3 вечорниць тощо. У 1935 році бібліотечний фонд читальні складав 448 одиниць (книг).

У 1928 році при читальні існували 2 оркестри: мандоліновий і духовий (16 інструментів). Керівником духового оркестру був колишній військовий капельмейстер Шмідт.

У 1936 році почали заготовляти камінь під фундамент нової читальні, навіть вже склали проєкт, але будівництво поступово відкладалося і камінь під час війни порозтягували місцеві. Головою читальні перед війною був о. Романчукевич. Читальня у 1939 році подарувала 3000 злотих на завершення будівництва церкви.

За війни читальня завалилася, бо і до того не мала належного стану, причиною було те, що восени 1939 року радянська влада забрала під «клуб» польський «дім людови», що теж не зберігся до наших днів.

Народний дім Народний дім у селі Підбірці існував ще за часів Польщі. Польська громада мала «Дом людови». Тому українська громада вирішила побудувати свій Народний дім; селяни своїми коштом і силами звели хату-читальню. У ній ставили вистави, багато років діяв духовий оркестр, яким керував Дмитро Брездень.

Із приходом радянської влади хату-читальню закрили, а будинок знесли. Клуб було перенесено в польський будинок, де він містився до 1964 року. Керував тоді просвітницькою роботою Петро Побережний. Споруда ця була в аварійному стані, тому згодом і її закрили. На жаль, до сьогодні новий Народний дім не збудований. Лише у 1985 році тоді ще радгосп «Жовтневий» перебудував колишній костел на профспілковий клуб, який діє донині як Народний дім. Першим директором цього закладу культури був Л. Чорний. Він створив у 1989 році хоровий колектив «Воля».

З Підбірців родом відомий музикант духових інструментів М. Блощичак, який бере активну участь у майже всіх місцевих святкових заходах.

Меморіали, пам'ятники На сільському цвинтарі встановлений пам'ятник Українським січовим стрільцям, а на вул. Митрополита Григорія Яхимовича — пам'ятник «Борцям за волю і свободу України».

Бібліотека У 1908 році в селі почала діяти хата-читальня місцевого осередку товариства «Просвіта», головою якої став Петро Брездень. При читальні діяла бібліотека. «Просвіта» працювала регулярно, що засвідчують звіти про проведені заходи.

1950 року, коли наступило відносне затишшя, село електрифікували та відкрили бібліотеку. 3 1952 року, майже 40 років, завідувала нею Ганна Несіймук. Бібліотечну естафету перейняла її онука Ліля Гінда, 2002 року — Оксана Сидор. У 2005 році книгозбірню перенесли на другий поверх будівлі Народного дому.

Хронологія в історичних періодах 1385—1569 роки. Королівство Польське (Королівство Яґеллонів) 1464 — Петро з Браниць, суддя, і Ян з Високого, підсудок, львівські землевласники, на підставі присуду королівських комісарів вирішують, що Абрамові Хохловському не вільно брати в Підбірцях ніякого мита. 1537 — Себастіян Браницький, єпископ кам'янецький і коронний референдар, визначає обов'язки королівських сіл Підбірці й Кам'янопіль супроти державця їх Казимира Гінки. 1565 — село відповідно люстрації, разом з Кам'янополем, дворами та садами, належало спочатку до староства Львівського і дано було на власність Лешнівському.