Ра́ковець (у давнину — Млинівці) — село в Україні, у Солонківській сільській територіальній громаді Львівського району Львівської області. Населення становить 207 осіб.
Географія Відстань від Раковця до обласного та районного центру — міста Львова складає 23 км, до центру громади — 18 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Щирець II становить 14 км.
Населення За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 207 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними всеукраїнського перепису населення 2001 року: + Мовний склад населення с. РаковецьМоваЧисло ос.Відсоток українська 195 94,20 російська 11 5,31 польська 1 0,48+
Топоніми За деякими переказами, нинішня назва села Раковець походить від раків, яких вдосталь водилося у цих місцях. Інша ж назва тодішнього міста звучала як Млинівці. Пов'язане це з тим, що на річці Зубра тоді було багато млинів.
Історія Точна дата заснування села невідома. Деякі польські джерела говорять, що вже в 1466 році власником села був Петро Бучацький з Чешибісів, радянські історики вказують іншу дату, що село було засноване у 1484 році.
В монографії польського історика Анджея Жаки «Świrz» згадується документ про поділ маєтку Мартина Свірзького між його синами, датований 1530 роком. Між іншим там зазначається, що Підтемне, Монастир та Млинівці відходять до Станіслава та Єжи як спільна власність. З тої ж монографії відомо, що Мартин успадкував той маєток від своєї тітки Малгожати (Маргарити) Романовської, якій він належав ще до 1490 рокуŻaki Andrzej Świrz. Monografia historyczna kresowego miasteczka. — Kraków; Lubin: Wyspiański Józef, 2011. — 162 s. — ISBN 978-83-921609-4-6. .
У 1598 році мечник львівський Миколай Нарайовський гербу Янина заснував в селі римо-католицьку парафію.
6 вересня 1603 року вперше в офіційних документах село згадується під своєю нинішньою назвою — Раковець. Саме тоді за рішенням третейського суду у Львові, після багаторічних скарг власників Раковця до власників навколишніх сіл та чисельних судових засідань, була підписана добровільна згода між сторонами конфлікту, у якій було чітко вказано межі Раковця.
У 1615 році землі села розподілені між львівським мечником Миколаєм Наройовським та жидачівським войським Кшиштофом Лешньовським. Пізніше, у 1623 році, Ельжбета Гумницька (з Лешньовських) дарувала частину маєтку львівському монастирю єзуїтів. Інша частина Раковця була власністю монастиря бенедиктинок. Обидва ордени тривалий час перебували у майновій та судовій суперечці.
Аж до початку XX століття село залишається розділеним між різними власниками. Серед них фігурує і Альфред Потоцький. Наприкінці XIX століття дідичем більшої частини села був посол до Галицького сейму Давид Абрагамович гербу Бурчак. У 1905 році частина села належала Роману Потоцькому, решта Ісааку Герстману та монастирю бенедиктинок.
Колишнє містечко оточене пагорбами вкритими лісом і оточене мальовничою природою і прекрасними краєвидами. Раковець має два передмістя: одне внизу по річці і друге — в горі по річці. У своїй верхній частині з планістичного боку Раковець зберігся таким, як тоді, коли був містечком за Австрії. Колишнє Середмістя дуже компактне, маленьке. Свого часу йому було надане також Магдебурзьке право. За Австрії міські привілеї для Раковця були скасовані. Не останню роль відіграло те, що поряд розбудовувалося та розвивалося інше велике місто — Львів, з яким було важко конкурувати.
Центр Раковця формує Ринок квадратної форми, характерний для будь-якого середньовічного міста. Як і всі європейські міста, Раковець теж мав свою площу Ринок, яка збереглася й понині. Сама площа Ринок є унікальною, оскільки розташована не на рівнині, а на схилі. Один кінець Ринку вищий від іншого на десять метрів. Ринок був забудований за класичною магдебурзькою схемою: з чотирьох кінців площі відходять коротенькі і маленькі вулиці. Усі вони збереглися до сьогодні. Щоправда, площа Ринок настільки компактна та маленька, що її дуже легко пропустити.
Деякі джерела розповідають, що у Раковці був також замок, орієнтовно у XVI—XVII століттях. Про нього є письмові згадки, але зараз уже важко визначити його розташування. Цей замок, як і багато навколишніх, не дуже потужних, був зруйнований. Добре збережені лише скарпи та залишки рову, які служили обороною, і які теж варто зберегти як пам'ятку оборонного мистецтва.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Солонківської сільської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Пустомитівського району, село увійшло до складу новоствореного Львівського району.
Історичні пам'ятки Пам'ятки архітектури Костел святого Валентина Парафіяльний костел святого Валентина був побудований у 1822—1856 роках, на пагорбі у центрі села, і був вже четвертим по черзі, після попередніх дерев'яних храмів, які знаходилися на цьому місці.
Перші згадки про наявність у Раковці римо-католицької парафії датуються 1598 роком і найімовірніше тоді вже існував перший дерев'яний храм. Скоріше за все він був пошкоджений під час турецько-татарської навали 1620—1621 років і тривалий час стояв пусткою та не відновлювався.
У 1704 році єзуїти розібрали рештки старого храму та на його місці побудували новий дерев'яний храм. Під час однієї з візитацій до Раковця, храм вже був описаний як старий і в процесі цілковитої руйнації.
У 1746 році єзуїти разом і монахинями бенедиктинками найняли майстра Мартина Ласечко, аби той збудував новий, ідентичний попередньому храм.
У 1774 році на хорах цього костелу був орган-позитив (без педалі) на 6 голосів, помальований у чорне, але зіпсований.
На початку XIX століття, храм був вже в такому поганому стані, що у 1810 році був опечатаний та зачинений, а до 1822 року будівлю храму було розібрано, і на його місці був закладений перший камінь під нову святиню.
У 1856 році храм був вже готовий, і 5 жовтня, архієпископ львівський Лукаш Баранецький здійснив чин освячення храму.
У 1880 році під час чергової пожежі костел сильно постраждав, але за короткий період часу відбудований до нинішнього вигляду.
Храм збудований із тесаного каменю вапняку, з цегляними фронтонами. Прямокутна нава з верхнім та нижнім пресбітерієм, що замкнута півколом апсиди. Фасад триярусний з круглим вікном (роза) з мереживним орнаментованим оздобленням, збагаченим насиченими кольоровими вітражами. З південного боку пресбітерію знаходиться захристя.
Стіни храму із зовнішньої сторони — гладкі, непотиньковані, не мають архітектурного декору, лише на головному фасаді є ризаліт, котрий слабо виступає та довершений цегляним ступінчастим фронтоном. Двосхилий дах, а на гребені даху була встановлена ажурна сигнатурка з хрестом, яка разом з дахом завалилася і цілковито зруйнувалася у 2013 році. Хрест нині зберігається у місцевому храмі Покрову Пресвятої Богородиці.
У верхній частині фронтону ніша, де до 2015 року знаходилася гіпсова (алебастрова) фігура Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Фігура виконана у 1893 році відомим польським скульптором італійського походження Віктором Дзаккі.
Фігура Матері Божої стояла над селом, як мовчазливий свідок усіх історичних подій, що відбувалися тут. Фігура, у частині правої сторони обличчя, була прострілена у безбожні часи комунізму, і їй бракувало правої щоки. А вся поверхня фігури була в аварійному стані, на скульптурі було багато втрат, два отвори в голові, один на спині під лопаткою, відпали руки, тріснула навпіл куля на якій стояла Богородиця. Тулуб скульптури був заповнений покинутим гніздом шершнів.
Щоб запобігти повній руйнації цього витвору сакральної скульптури, місцева греко-католицька громада у лютому 2015 року, своїми силами спромоглася розпочати консерваційні заходи по її збереженню. І вже на храмовий празник Покрову Пресвятої Богородиці, 14 жовтня 2015 року, Раковецька громада зустрічала процесійно та урочисто відновлену фігуру Богородиці, яка повернулася до Раковця. Нині фігура Пресвятої Діви Марії зберігається у місцевому греко-католицькому храмі, очікуючи відновлення фронтону храму святого Валентина, щоб повернутися на своє місце.
Дзвіниця, як окрема будівля, стояла поруч з костелом святого Валентина та була мурованою, трипролітною.
У 1895 році у костелі з'явився новий орган фабрики Яна Слівінського, на 6 голосів.
У роки першої світової війни від реквізиції костел втратив усі дзвони, металеві деталі органу та срібний кубок (з викладу збитків 1919 року).
У 1946 році після закриття храму та від'їзду поляків зі села на свою історичну батьківщину, більшу частину інтер'єру було знищено і спалено. Деякі вцілілі образи, зокрема, образи святого Валентина (пензля Оттона Едварда Боржемського, близько 1930 року) та образ Святого Йосифа (пензля Владислава Россовського, близько 1909 року), пізніше були перенесені з костелу до греко-католицької церкви Покрову Пресвятої Богородиці, де зберігаються й понині.
Розповідається, що в храмі святого Валентина нібито була також і чудотворна ікона, яку місцеві поляки, щоб врятувати, взяли із собою до Польщі.
Від 1952 року тут знаходився колгоспний склад, який використовувався, то для зберігання мінеральних добрив, то запчастин для техніки, то паперу або ж інших потреб колгоспуCzawaga K. Źródło i pamięć Rakowca // Kurier Galicyjski — 31 lipca 2008. — nr. 14 (66). — S. 7. .
Від 1980-х років й понині храм стоїть пусткою та у аварійному стані. Через те, що дах був пошкоджений та затікав, погнили крокви, та зруйнувалося вщент склепіння, а 2013 року повністю обвалився дах разом із сигнатуркою та хрестом. Греко-католицькій громаді вдалося зберегти цілою якусь частину черепиці, якою був покритий дах. В стіни храму вросли кущі та дерева. Цегляні щити пошкоджені. У середині пошкоджені стіни, а на підлозі залишилися рештки тиньку, побитої черепиці, зогнилі дерев'яні крокви та конструкції даху, що завалився, кавалки цегли, камінь, ґрунт і все це поросло хащами.
Найкраще в храмі зберігся пресбітерій, на якому можна побачити старий розпис, а з нагоди 160-літнього ювілею храму, там було встановлено репродукцію образу святого Валентина, оригінал якого перебуває у храмі Покрову Пресвятої Богородиці.
В середині храму в головній наві з правої сторони головної арки, видно ще дерев'яний дашок, що залишився від зруйнованого настінного амвону, а при вході до храму ще можна побачити напівзруйнований дерев'яний хор. Добре збереглося приміщення плебанії, розташоване біля храму.
20 червня 2013 року на XXIV сесії Львівської обласної ради VI скликання було ухвалено рішення за № 797 «Про затвердження Регіональної програми розбудови сфери охорони культурної спадщини Львівської області на 2013—2015 роки». У відповідності з цим рішенням були визначені пам'ятки, які не використовуються або використовуються неефективно, потребують проведення найневідкладніших протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт, серед яких є й костел Святого Валентина в селі Раковець, Пустомитівського р-ну, Львівської області. З обласного бюджету навіть були виділені кошти на весь період проведення робіт. Поки що нічого ще не зроблено. Храм далі продовжує руйнуватися і очікує на невідкладне втручання, для того щоб не зникнути зовсім.
Місцева греко-католицька громада доглядає, як може за святинею і виходячи із своїх можливостей старається врятувати від цілковитого зникнення цю пам'ятку архітектури національного значення (охоронний № 480).
У 2016 році, напередодні святкування 160-літнього ювілею костелу святого Валентина, парафіяни греко-католицької церкви Покрову Пресвятої Богородиці розчистили приміщення костелу від будівельного та іншого сміття, так, щоби можна було зайти до храму та помолитися, а також облаштували прилеглу до храму територію.