Лаво́чне — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 1198 осіб. Орган місцевого самоврядування — Славська селищна рада.

Розташування Розташоване в долині річки Опір, яка починається за кілька кілометрів на південному заході від поселення. Селом тече річка Лавочанка, у яку впадають Ровина, потоки Закути та Хохлинський. На південь від села розташована гора Явірник (1120,6 м).

Історія Уперше згадується у писемних джерелах 1591 року. Долиною Опора проходив торговий шлях з долини Дністра на Закарпаття та Придунайську низовину. 1594 село спалили татарські загони. Жителі бра­ли участь у опришківському русі.

Населення станом на 1880 рік (як село Стрийського повіту) — 607 осібSłownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom V, s. 613.

1886 року було завершено будівництво залізниці Мукачево — Свалява — Лавочне, а 1887 — Лавочне — Стрий.

1915 року під Лавочним відбувалися запеклі бої УСС, австро-угорських і німецьких військ з російськими військами.

У 1919—1939 роках село перебувало в складі Польської Республіки (поблизу проходив кордон з Чехословаччиною).

У 1920 — 1932 рр. у складі Сколівського повіту Станіславівського воєводства Польської Республіки.

1 квітня 1932 року Сколівський повіт ліквідовано, а село увійшло до складу Стрийського повіту.  

1 серпня 1934 року в Стрийському повіті Станіславівського воєводства було створено ґміну Лавочне з центром в с. Лавочне. В склад ґміни входили сільські громади: Хащованя, Хітар, Ялинкувате, Кальне, Лавочне, Опорець, Тернавка, Волосянка, Верхнячка, Жупани.  

У 1939 окуповане УРСР за пактом Молотова — Ріббентропа.

Лавочне — останній населений пункт Української РСР (у межах 1941 року), який було зайнято військами РСЧА під час Другої світової війни — 8 жовтня 1944 рокуБоротьба за Україну в 1943—1944 рр.: влада, збройні сили, суспільство. — Київ: Інститут історії України НАН України, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років», Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 2014. — С. 186.. Поки червонармійці ще не прийшли в село, яке було залишене угорцями, тут на деякий час на постій зупинився курінь УПА під командування Мартіна Мізерного (Рена). 29 вересня 1944 року упівці раптово зазнали мінометному обстрілу з боку угорців, в результаті чого кілька упівців отримали поранення. У відповідь «Рен» відразу направив угорцям делегацію з білим прапорцем для ведення переговорів. Оунівці зажадали припинити вогонь, посилаючись на договір про ненапад між УПА та угорською армією. Угорці вибачилися за інцидент, зазначивши, що помилково прийняли загін УПА за більшовиківРіпецький М. («Горислав»). Історія куреня «Рена» // Літопис УПА. Т. 33. Тактичний відтинок УПА 26-ий «Лемко»: Лемківщина і Перемищина. (Документи і матеріали) / Ред. П. Потічний та І. Лико. — Львів–Торонто: Літопис УПА, 2001. — С. 118.

1939–1941, 1944-1959 — у складі Дрогобицької, від 1959 — Львівської обл. 1939–40 — райцентр. 1940–59 — село Славського, 1963–66 — Стрийського, 1959–63 та після 1966 — Сколівського районів. Мешканці зазнали сталінських репресій. До середини 1950-х рр. у Лавочному та околицях вели зброй­ну боротьбу загони ОУН і УПА. У 2-й половині 1960-х рр. у селі проживало 1239 осіб.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Славської селищної територіальної громади.   

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сколівського району, село увійшло до складу новоствореного Стрийського району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1180 осіб, з яких 579 чоловіків та 601 жінка.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1198 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількість осібВідсоток українська1 19199.4 російська50.4

Храми

У селі була церква св. арх. Михайла (архітектура бойківського типу), збудована у 1810-х або 1820-х роках. У 1907 році коштом громади й співвласника села В. Шмідта поряд зі старою збудовано нову дерев'яну церкву, ймовірно, за проєктом архітектора Василя Нагірного. Унаслідок Першої світової війни старий храм зазнав ушкоджень. Взимку 1921 року будівлю разом з іконами й хоругвами продали за 20 тисячі марок у село Грабовець коло Стрия, де її перебудувалиЦерква св. Михаїла (стара) (Прадідівська слава: Українські пам'ятки).

2012-го від удару блискавки згоріла де­рев'яна церква Різдва Богородиці, споруджена 1905 року.

Відомі люди Народилися: Спольський Ярослав — український політичний і громадський дiяч, референт пропаганди Крайової Екзекутиви ОУН Західноукраїнських земель; Тимочко Іван Олексійович (* 1980) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни; Василь Шишканинець (псевдо — «Бір») — поручник УПА, ад'ютант курінного «Рена», командир сотні «Ударники-3».

Див. також Лавочне (гміна)

Примітки

Посилання Лавочне (castles.com.ua) Про село Лавочне Церква св. Михаїла. 1908 р. с. Лавочне Львівської обл.