Кетрін Клайв, до шлюбу Рафтор (5 листопада 1711 — 6 грудня 1785) — англійська акторка, співачка та письменниця. Виступала за права акторів та критикувала проблеми, з якими стикаються акторки і драматургині. Першою зіграла роль Даліли в ораторії Генделя 1743 року «Самсон». У 2019 році з’явилася остаточна її біографія, написана Бертою Джонкус.

Життя

Кетрін Рафтор, ймовірно, народилася в Лондоні, але її батько, Вільям Рафтор, був ірландцем і колишнім офіцером французької армії Людовика XIV. Її біографи кажуть, що з ранніх років вона працювала прислугою в будинках багатих лондонських сімей. У віці 17 років вона стала відомою у колах театральної спільноти, після того, як її почули в таверні, де працювали актори та драматурги, вона співала, прибираючи сходи будинку поряд. Її порадили Коллі Сібберу, менеджеру Королівського театру Друрі Лейн, який найняв її в 1728 році Melville, pp. 54–56.

Кар'єра

Її першою роллю на Друрі-Лейн була роль пажа Імменеї в трагедії Натаніеля Лі «Мітрідат, король Понту» . Joncus, "Catherine Clive," Mary Hays, Female Biography; or, Memoirs of Illustrious and Celebrated Women, of All Ages and Countries (1803). Chawton House Library Series: Women’s Memoirs, ed. Gina Luria Walker, Memoirs of Women Writers Part II (Pickering & Chatto: London, 2013), vol. 7, pp. 401–404, notes p. 473. Протягом 1730-х років вона стала однією з найуспішніших комедійних акторок Друрі Лейн.Caldwell, Popular Plays by Women in the Restoration and Eighteenth Century (Peterborough, Canada: Broadview Press, 2011), p. 28 ff. У 1747 році увійшла до акторської компанії Девіда Гарріка як співзасновниця. Як сопрано, вона час від часу співала на сцені, зокрема, у ролі Емми та Венери на світовій прем’єрі Томаса Арне «Альфред» у 1740 році. Вона першою зіграла Далілу в ораторії Генделя 1743 року «Самсон».

Близько 1732 року Кітті Рафтор одружилася з Джорджем Клайвом, братом адвоката барона Клайва. Шлюб не вдався, і вони розійшлись, хоча так і не розлучилися. Кітті Клайв залишалася економічно незалежною. Оскільки вона ніколи відкрито не заводила коханців, її репутація не постраждала. Її бездоганна поведінка на публіці сприяла зміцненню репутації акторок загалом, яких так часто називали розпутними.Fiona Ritchie, Women and Shakespeare in the Eighteenth Century (New York: Cambridge University Press, 2014), p. 43 ff.

15 квітня 1740 Клайв у ролі місіс Ріот, Прекрасної леді, зіграла в першій успішній п'єсі Девіда Гарріка «Лета» або Езоп у тінях. Її роль в Друрі Лейн була закарбована на картині та меморіальній порцеляновій фігурі. Ця сатирична роль принесла їй великий успіх.

Кітті Клайв стала однією з найбільш високооплачуваних акторок свого часу. Можливо, навіть отримувала більше за багатьох чоловіків-виконавців.Felicity Nussbaum, Rival Queens: Actresses, Performance, and the Eighteenth-Century British Theater (Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 2010), p. 51. Її кар'єра на сцені тривала понад 40 років. За словами К. А. Крауча, «[ї] за дохідністю вона вважається однією з найкращих акторок свого покоління».K. A. Crouch, "Clive, Catherine (1711–1785)." Oxford Dictionary of National Biography, ed. H. C. G. Matthew and Brian Harrison. Oxford: OUP, 2006. Кітті Клайв стала популярною поряд з іншими іменами театру того часу, такими як Лавінія Фентон і Сюзанна Сіббер. Завдяки силі і славі вона могла відкрито виступати за захист прав акторів, зокрема в брошурі 1744 року «Справа місіс Клайв, де вона публічно присоромила менеджерів Крістофера Річа і Чарльза Флітвуда за змову платити акторам менше, ніж належало. Вона також виступила проти звички громадськості асоціювати акторів із жебраками та повіями.Felicity Nussbaum, Rival Queens: Actresses, Performance, and the Eighteenth-Century British Theater (Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 2010), pp. 163 ff.

Клайв мала певні успіхи в написанні фарсів. До її сатиричних замальовок із феміністичними відтінками належать: "Репетиція, або Хлопчики в нижніх спідницях"(1750); "Кожна жінка в її гуморі" (1760); і "Ескізи повернення прекрасної леді з розгрому" (1763). У них вона засобами гумору критикувала проблеми, з якими стикалися виконавиці та драматургині.

Пам'ятники У 1761 році Кітті Клайв жила на Генрієтта-стріт, Ковент-Гарден. У 1769 році вона вийшла на пенсію та проживала на віллі свого друга Гораса Волпола в Твікенхемі. Там і померла у 1785 році, була похована в соборі Сент-Мері, Твікенхем, де в північно-східному кутку церкви є меморіал на її честь, Lynn F. Pearson, Discovering Famous Graves (2008, ), p. 82. вірш, що вихваляє її щедрість.

Пара Bow фігур Клайва і Генрі Вудворд як «бариня» і «пан» з міфологічного бурлеску "Літо" Девіда Гарріка, 1750-1752, вважаються "найпершими повнометражними портретами з порцеляни в Англії". J. V. G. Mallet: Rococo: Art and Design in Hogarth's England (London: Victorian and Albert Museum) 1984 (exhibition catalogue) O14, p. 248.

Музей знахідок у Лондоні досліджував її життя та кар’єру на виставці Кітті Клайв: створення жіночої знаменитості, яка проходила з 21 вересня 2018 року до 30 грудня 2018 року

Вистави

Розелла в «Сільській опері » Чарльза Джонсона (1729) Закохана Філіда в загадці Коллі Сіббера (1729) Кітті в Оксфордських гуморах Джеймса Міллера (1730) Дульседа в опері Байєса, Габріель Одінгселлс (1730) Нелл у фільмі «Диявол заплатити » Чарльза Коффі (1731) Хлоза в лотереї Генрі Філдінга (1732) Меркурій у закоханому Тимоні Джон Келлі 1733) Марія у фільмі «Людина смаку » Джеймса Міллера (1735) Ліберія у «Всесвітній пристрасті » Джеймса Міллера (1737) Віолетта в « Мистецтві та природі » Джеймса Міллера (1738) Міс Кітті в «Кав'ярні» Джеймса Міллера (1738) Розамонд в Розамунді Томас Арне (1740) Кітті у високому житті під сходами Джеймса Таунлі (1759) Муслін як утримати його, Артур Мерфі (1760) Леді Беверлі в «Школі для закоханих » Вільяма Вайтхеда (1762) Просіяти у фільмі «Вдова дружина » Вільяма Кенріка (1767) Місіс Вініфред у фільмі «Школа грабель » Елізабет Гріффіт (1769)

Джерела

Посилання

Берта Джонкус, Кітті Клайв, або Справедлива співачка (Boydell Press, 2019).

Chisholm 1911, с. 531.

Мелвілл, с. 54–56.

Джонкус, «Кетрін Клайв», Мері Хейс, Жіноча біографія; або «Мемуари прославлених і знаменитих жінок усіх віків і країн» (1803). Серія бібліотеки Чаутон Хаус: Жіночі спогади, вид. Джина Лурія Уокер, Спогади жінок-письменниць, частина II (Пікерінг і чатто: Лондон, 2013), том. 7, с. 401–404, примітки с. 473.

Колдуелл, Популярні п’єси жінок у реставрації та вісімнадцятому столітті (Пітерборо, Канада: Broadview Press, 2011), с. 28 і далі

Chisholm 1911, с. 532.

Фіона Річі, Жінки і Шекспір ​​у вісімнадцятому столітті (Нью-Йорк: Cambridge University Press, 2014), с. 43 і далі

"КолекціїОнлайн | G0121". garrick.ssl.co.uk. Отримано 10 липня 2018.

Фелісіті Нуссбаум, Королеви-суперниці: актриси, вистави та британський театр вісімнадцятого століття (Філадельфія: University of Pennsylvania Press, 2010), с. 51

К. А. Крауч, «Клайв, Кетрін (1711–1785)». Оксфордський словник національної біографії, ред. H.C.G. Метью та Брайан Гаррісон. Оксфорд: OUP, 2006.

Фелісіті Нуссбаум, Королеви-суперниці: актриси, вистави та британський театр вісімнадцятого століття (Філадельфія: University of Pennsylvania Press, 2010), с. 163 і далі.

Лінн Ф. Пірсон, «Відкриття відомих могил» (2008, ISBN 0747806195), с. 82

J. V. G. Mallet: Рококо: мистецтво та дизайн в Англії Хогарта (Лондон: Музей Вікторіани та Альберта) 1984 (каталог виставки) O14, с. 248.

«Кітті Клайв: створення жіночої знаменитості». Музей знахідок. за версією 1 вересня 2018.

Джерела

Таня Колдуелл, ред.: Популярні жіночі п'єси в реставрації та вісімнадцятому столітті . Пітерборо, Онтаріо: Broadview Press, 2011

Кетрін Клайв: Справа місіс. Клайв представлений громадськості . Лондон: B. DOD at the Bible and Key, 1744. Отримано 28 лютого 2015 К. А. Крауч: « Клайв, Кетрін (1711–1785) ». Оксфордський словник національної біографії. ред. ХГЧ Метью і Брайан Гаррісони. Оксфорд: OUP, 2004. 30 листопада 2006 Лора Енгель та Елейн М. МакГірр, редактори: Сценічні матері: жінки, робота та театр, 1660–1830 . Ленхем, Меріленд: Bucknell University Press, 2014 Берта Йонкус: «Кетрін Клайв». Мері Хейс, Жіноча біографія; або «Мемуари прославлених і знаменитих жінок усіх віків і країн» (1803). In: Chawton House Library Series: Women's Memoirs, ed. Джина Лурія Волкер, Спогади жінок-письменниць, частина II. Пікерінг і Чатто: Лондон, 2013, вип. 7, с. 401–404, примітки, с. 473–474 Мері Хейс в ролі Кетрін Клайв: Жіноча біографія; або Мемуари видатних і відомих жінок усіх віків і країн . Лондон: Р. Філліпс, 1803, вип. 3, с. 399–402 Льюїс Мелвілл: Фаворити сцени вісімнадцятого століття . Гарден-Сіті, Нью-Йорк: Doubleday Doran & Company, Inc., 1929 (Лондон: Hutchinson, nd ) Фелісіті Нуссбаум: Королеви-суперниці: актриси, вистави та британський театр вісімнадцятого століття . Філадельфія: University of Pennsylvania Press, 2010 Гілл Перрі: Перші актриси: Нелл Гвін до Сари Сіддонс . Енн-Арбор: Видавництво Мічиганського університету, 2011 Річі, Фіона. Жінки і Шекспір у вісімнадцятому столітті . Нью-Йорк: Cambridge University Press, 2014

Посилання

Кітті Клайв – на theatrehistory.com

Роботи присвячені Кітті Клайв