Микита Романович Попенко-Коханий (12 березня 1900, Шкарівка — 2 квітня 1981, Київ) — український радянський художник; член Об'єднання молодих митців України у 1930—1932 роках і Спілки радянських художників України. Заслужений художник УРСР з 1972 року.
Біографія Народився року в селі Шкарівці (нині Білоцерківський район Київської області, Україна). Брав участь у Громадянській війні. 1930 року закінчив Київський художній інститут, де зокрема навчався у Федора Кричевського, Віктора Пальмова і Михайла Бернштейна.
Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Жив у Києві, в будинку на вулиці Леніна № 27, квартира № 15. Помер у Києві 2 квітня 1981 року.
Творчість Працював в галузі станкового живопису, графіки, мистецтва художнього оформлення. Серед робіт: графічна серія «Соціалістичний Донбас» (1929—1930); проєкти художнього оформлення павільйонів міжнародних виставок УРСР—Франція (1959—1960); УРСР—Югославія (1961) та інших; картони для гобеленів, плакати; картини «Інваліди» (1929); «Микола Щорс на прийомі у Володимира Леніна» (1938); «Портрет Героя Радянського Союзу Гуденка» (1938); серія «Помстимось» (1942—1943); «Нескорена» (1947); «Портрет гуцулки Ярош» (1947; Бердянський художній музей імені Ісаака Бродського); «Портрет Івана Франка» (1956); «Зародження монументальної пропаганди» (1979). Брав участь у всеукраїнських виставках з 1930 року, всесоюзних — з 1940 року, зарубіжних — з 1959 року.
Примітки
Література Попенко-Коханий Микита Романович // ; Попенко-Коханий Микита Романович // ; .