Рудниковий підйом (, ; ) — сукупність засобів для переміщення (підйому, спуску) вантажів і людей між пристовбурним двором шахти і земною поверхнею. Основа рудникового підйому — піднімальна установка зі скіпами (клітями). Інша назва — шахтний підйом.
Історія Перша рудникова підйомна машина з'явилася з виникненням гірничої справи. Перші рудничні підйомні пристрої мали примітивну конструкцію у вигляді дерев'яного коловорота з вертикально або горизонтально розташованим барабаном, що приводиться в рух мускульною силою людей або тварин (кирати), а пізніше гідравлічної енергією.
З появою парових двигунів шахтна підйомна машина докорінно змінюється, досягаючи високого ступеня технічної досконалості.
1891 році встановлюється перша електрична підйомна машина, ознаменувавши нову епоху в розвитку рудникових підйомних машин. Удосконалення електричних підйомних машин особливо інтенсифікувалося з початку XX століття і продовжується досі.
Установки шахтного підйому Установки шахтного підйому розрізняють:
За призначенням:
головні (для підйому корисної копалини, а також породи на поверхню); допоміжні (для підйому і спуску людей і різних вантажів); прохідницькі (при проходженні та поглибленні стволів шахти); інспекторські або аварійні (для ревізії стовбура і підйому людей в аварійних випадках).
За типом підйомних посудин: Клітьові — з кліттю; Скіпові — зі скіпом; Баддяні — з баддею.
За врівноваженням маси підйомних канатів: неврівноважені; статично урівноважені; динамічно врівноважені.
За типом органів навивки підйомного каната: з постійним радіусом навивки (циліндричні барабани, шківи тертя); зі змінним радіусом навивки (біциліндроконічні барабани).
Див. також шахта копер
Література