Петро Іванович Ко́тов (; 8 липня 1889, Владимирівка — 7 липня 1953, Москва) — російський радянський живописець і педагог; член Асоціації художників революційної Росії у 1923—1929 роках та Спілки художників СРСР з 1932 року; дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1949 року; заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1946 року; лауреат Сталінської премії за 1948 рік.

Біографія Народився року в слободі Владимирівці (нині у складі міста Ахтубінська Астраханської області Росії) в сім'ї іконописця. Упродовж 1903–1909 років навчався в Казанській художній школі у Миколи Фешина; упродовж 1909–1916 років — у Вищому художньому училищі при Російській імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де його викладачами були зокрема Франц Рубо, Микола Самокиш і Іван Циоглінський. У 1916 році за картини «Збір на полювання» та «Лист з батьківщини в окопах» отримав звання художника та право пенсіонерської поїздки за кордон (не відбулася)Котов Пётр Иванович / Інвестиції в мистецтво. .

Протягом 1916–1922 років жив у Астрахані, де організував художню студію та художні майстерні. У 1922 році жив у Петрограді, з 1923 року — у Москві. У 1935–1941 роках очолював майстерні станкового живопису Київського художнього інституту; професор з 1940 року.

У роки німецько-радянської війни перебував у евакуації у Пензі; займався випуском «Вікон ТАРС». Після повернення до Москви у 1944—1948 роках викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії; у 1948–1951 роках — у Московському художньому інституті. Помер в Москві 7 липня 1953 року. Похований у Москві на Введенському кладовищіПантеон Росії. (ділянка № 6).

Творчість Писав портрети, картини на історичні та побутові теми у стилі соцреалізму, пейзажі, натюрморти; займався монументальним живописом. Серед робіт: живопис

«Кочегар» (1924); «Витяг невода у дельті Волги» (1928); «Комсомолець» (1929); «Кузнецькбуд. Домна № 1» (1931; Третьяковська галереяГалерея «Семёнов» ); «Кавалерійська тривога» (1933); «Літо» (1934); «Сніданок. Моя сім'я» (1935); «Колгоспний конюх» (1935); «Робітник на відпочинку» (1936); «Скульптор Іван Шадр» (1936; Національний музей «Київська картинна галерея»); «О. Бєлова» (1937); «Автопортрет» (1937); «Червоне Сормово» (1938; Саратовський художній музей імені Радищева); «Колгоспники у гостях у Іван Мічуріна» (1939); «Василь Сварог» (1941); «З. Кожевникова» (1941); «Микола Бурденко» (1943); «Олексій Шовкуненко» (1944); «Леон Орбелі» (1944); «Микола Зелінський» (1947; Третьяковська галерея; Сталінська премія); «Олена Гоголєва» (1948). </div> монументальний живопис розписи Військово-морського училища у Петрограді (1922); розписи павільйонів Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві (1922—1923). Брав участь у мистецьких виставках з 1916 року, зокрема: виставці петроградських художників усіх напрямків (1923); художній виставці в Астрахані (1924); постійній художній виставці (1926); виставці до ювілею Жовтневої революції (1928); «Червона армія в радянському мистецтві» (1930); «Соціалістичне будівництво в образотворчому мистецтві» (1931); «Плакат на службі п'ятирічки» (1932); виставці робіт художників, відряджених у райони індустріального і колгоспного будівництва (1932); ювілейній виставці «Художники РРФСР за 15 років» у Ленінграді (1932); «15 років РСЧА» у Москві (1933); закордонних виставках радянського мистецтва у Японії (пересувна, 1926—1927); у Туреччині (1927); у США (пересувна, 1929); у Німеччині (1929, 1932). Персональна виставка пройшла у Ки­єві у 1938 році.

Примітки

Література ; Котов Петро Іванович // ; Чуліпа І. І. Котов Петро Іванович //