Пйотр Скуратович (; 1891–1940) — польський військовик, бригадний генерал, кавалер ордену Virtuti Militari.
Біографія Народився 1891 року у маєтку Філіпковиче неподалік Бобруйськ (нині у Білорусі). Син Яна та Елеонори, уродженої Олешкевич. Його братТеофіл служив у 4-му Заніменському полку уланів, відзначився у польсько-більшовицькій війні та загинув у битві під Гребінкою 9 липня 1920 року. Нагороджений орденом Virtuti Militari.
Пйотр Скуратович закінчив Суворовські кадетські курси в Полоцьку. Потім був призначений до 6-го гусарського полку і з 1914 року воював на фронтах Першої світової війни O kawalerii polskiej XX wieku s. 47 в армії Російської імперії. У 1916 році вступив до авіації. Потім до травня 1918 рокуBogusław Polak, Kawalerowie Virtuti Militari 1792—1945, s. 134, podano że od sierpnia 1917. у 1-му Польському корпусі в Росії. Після капітуляції корпусу в травні 1918 року літаком пробрався до Мурманська, а потім у серпні через Англію до Франції до Блакитної армії генерала Галлера, з якою він повернувся до Польщі в червні 1919 року. У 1919—1920 роках командував стрілецьким ескадроном, інструкторським ескадроном легкої кавалерії та запасним ескадроном легкої кавалерії.
3 травня 1922 року зведений до звання майора зі старшинством 1 червня 1919 року і посадою в кавалерійському офіцерському корпусі. Служив у 6-му кавалерійському полку (1920—1922), 8-му уланському полку (1922—1924) як командир ескадрону та у Центрі підготовки кавалерії (1924—1929). 1 грудня 1924 р. призначений підполковником зі старшинством 15 серпня 1924 року і на посаді в корпусі кавалерійських офіцерів . У березні 1929 року переведений до 10-го кінно-стрілецького полку у Ланьцуті на посаду командира полку . У вересні 1932 року призначений командиром XII кавалерійської бригади в Остроленці . У квітні 1937 року призначений начальником кавалерійського відділу міністерства військових справ у Варшаві. 19 березня 1939 року присвоєно звання бригадного генерала.
Під час нападу Німеччини у вересні 1939 року командував групою «Луцьк». Після агресії СРСР проти Польщі (17 вересня 1939 р.) та окупації східних територій заарештований НКВС і доставлений до табору в Старобільську. У 1940 році був убитий у штабі НКВС у Харкові.
Похований на Польському військовому кладовищі в Харкові.Charków. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Warszawa 2003, s. 493.
Вшанування Наказом Президента Республіки Польща Леха Качинського від 5 жовтня 2007 року № 112-48-07 посмертно присвоєно звання генерал-майора. Наказ був оголошений 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії «Пам'ятаємо Катинь — вшануймо пам'ять Героїв».
Нагороди Срібний хрест Військового ордена Virtuti Militari (1921)Dekret Wodza Naczelnego L. 2793 z 26 marca 1921 r. Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 13, poz. 412 Офіцерський хрест ордена Restituta Polonia Золотий Хрест Заслуг Медаль Незалежності (20 липня 1932 року) «za pracę w dziele odzyskania niepodległości». Пам'ятна медаль за війну 1918—1921 року. Медаль десятиліття відновленої незалежності Кавалер ордена Почесного легіону (Франція) Кавалер ордена Корони (Бельгія)
Примітки
Бібліографія
Polski Słownik Biograficzny Zeszyt 159 (T.38 s. 522). Bartosz Janczak, Gen. dyw. Piotr Skuratowicz (1892—1940) — reformator polskiej kawalerii, ofiara zbrodni katyńskiej, [w:] O niewoli w 70 lat po wojnie. Studia i materiały, pod red. V. Rezler-Wasielewskiej, Opole 2017, s. 145—164.
Tadeusz Kryska-Karski, Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione