Аммосов Володимир Михайлович

Володимир Михайлович Аммосов ( Нітченко А. Г. Життя і смерть В. М. Аммосова: штрихи до трагічної долі . Сумська старовина. Всеукраїнський науково-історичний журнал. № XL. 2013. С. 115, с. Кучерівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області) — , м. Глухів, Чернігівської губернії (нині — Сумської області)) — шляхтич, голова Глухівської повітової земської управи (1901—1908), Глухівський міський голова (1914—1917), представник дворянського роду Аммосових.

Життєпис

Походження та навчання Володимир Аммосов народився 1871 року в с. Кучерівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області) в родині Михайла Дмитровича Аммосова (. 1834) та онуки Артемія Терещенка — Катерині Семенівні Куксіній (доньки Маріани Артемівни Куксіної (Терещенко). У нього був старший брат Михайло. Після смерті батька Михайла Дмитровича опікуном малолітніх дітей став відомий цукрозаводчик та фабрикант Нікола Терещенко, як рідний дядько Катерини Семенівни АммосовоїДАСО, ф. 696, оп. 1, спр. 14, 8 арк. «Копия указа глуховской дворянки Е. С. Бек Н. А. Терещенку».

1872 року мати Катерина Аммосова взяла шлюб із заможним та впливовим вдівцем (з 1866 року) Петром БекомКовалинский В. В. Семья Терещенок. — К.: Преса України, 2003. — С. 379. Цей шлюб стане результатом дружніх, довготривалих бізнесових стосунків Петра Вільгельмовича та родини ТерещенківНазарова В. В. Тропинками глуховских кладбищ. Беки // Соборний майдан. — 2014. — № 4 (64). — С. 3. 1875 року Глухівська дворянська опіка передасть в опікунство титулярному раднику Петру Беку майно та малолітніх дітей Катерини Аммосової. Петро Вільгельмович отримує в орендне управління маєток та землі покійного порутчика Михайла Дмитровича Аммосова в селі КучерівкаДАСО, ф. 696, оп. 1, спр. 14, арк 1. «Копия указа глуховской дворянки Е. С. Бек Н. А. Терещенку»: 1300 десятин землі, господарські споруди, винокурню, сад з городом, млини та шинковий двір. Незважаючи на те, що Петро та Катерина вже одружилися, дворянська опіка накладала на Бека певні забов'язання. Гроші з орендаторів землі отримував Петро Вільгельмович, а рибу із кучерівського ставка можна використовувати тільки для власного харчування, вирубка дерев дозволялася лише в зазначених опікунською радою місцях, всі споруди Бек мав утримувати, логодити та страхувати за власний рахунок. Після закінчення терміну опіки 1 січня 1881 року, Петро Бек мав віддати все майно за описом в розпорядження опікунів. Також були передбачені умови подальшої оренди маєтку Аммосових. Річний дохід Кучерівського маєтку складав 3500 рублів.ДАСО, ф. 696, оп. 1, спр. 14, арк 2-7. «Копия указа глуховской дворянки Е. С. Бек Н. А. Терещенку».

Незважаючи на другий шлюб Катерини Семенівни Бек, її діти залишили прізвище Аммосов. Навчався Володимир Аммосов в Київській другій гімназії. 1891 року закінчив Колегію Павла Ґалаґана. Після цього вивчав юриспруденцію на юридичному факультеті університету святого Володимира у Києві, який закінчив у вересні 1895 р. із дипломом другого ступеня.

Початок військової та державної служби

Його політична кар'єра почалася 1887 року, коли 17-річний Володимир Аммосов передав земству відсотки з капіталу на суму 4500 руб. для утримання училища в с. КучерівкаЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1887 года. Глухов. 1888 г. С. 43.

Після закінчення університету 1895 року Володимир Аммосов кілька років перебував на військовій службі в 4-й батареї 33-ї артилерійської бригади. У січні 1897 року йому присвоєно військове звання прапорщика запасу артилеріїНітченко А. Г. Життя і смерть В. М. Аммосова: штрихи до трагічної долі . Сумська старовина. Всеукраїнський науково-історичний журнал. № XL. 2013. С. 115—116.

Паралельно із військовою службою 5 жовтня 1895 року Володимира Аммосова було обрано гласним Глухівських повітових земських зборівНітченко А. Г. Життя і смерть В. М. Аммосова: штрихи до трагічної долі . Сумська старовина. Всеукраїнський науково-історичний журнал. № XL. 2013. С. 116. На цій посаді (яку обіймав чотири терміни підряд) він опікувався проблемами розвитку медичної та освітніх галузей у Глухівському повітіЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1897 года. Глухов. 1899 г. С. 23-30. Починаючи з 1896 року Володимир Аммосов постійно обирався почесним мировим суддею по Глухівському повіту. За сумлінне виконання обов'язків на цій посаді він був визнаний гідним «Найвищої подяки». Також у жовтні 1896 році він отримав чин губернського секретаря (ХІІ клас згідно «Табеля про ранги»).

Активна діяльність на рубежі століть 1898 року Аммосова обирають опікуном Глухівської земської лікарніЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1898 года. Глухов. 1899. С. 122. Три роки, з 1899 по 1902 роки він працював почесним мировим суддеюЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1899 года. Глухов. 1900 г. С. 231. 1899 року, замість дворянина М. П. Марковича, Аммосова обирають членом Глухівського училищного зібранняЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1899 года. Глухов. 1900. С. 233. У 1900—1901 роках обирався депутатом дворянського депутатського зібрання від Глухівського повіту. Також, у липні 1900 року його обрали до складу Глухівської повітової земської управиЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1900 года. Глухов. 1901. С. 35, а також виконувачем посади предводителя дворянстваЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1900 года. Глухов. 1901. С. 33. У грудні 1900 року Міністерство внутрішніх справ затвердило Володимира Аммосова кандидатом у земські начальники при Глухівському повітовому з'їзді. Працюючи членом управи, Володимир Аммосов вирішував медичні, ветеринарні та освітні проблем Глухівського повітуЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1900 года. Глухов. 1901. С. 53-58.

1901 року Володимира Аммосова обрано головою Глухівської повітової земської управи (цю посаду він обіймав до 1908 року). Через два роки (також до 1908 року) обрано ще й головою розпорядчого комітету Глухівської публічної бібліотеки. Крім того, у 1908 та 1910 роках він обирався членом цього комітетуЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1905 года. Глухов. 1906 г. С. 183. Крім того, також у 1903—1908 роках Аммосов входив до попечительної ради Глухівських гімназій та Глухівської повітової училищної ради (1903—1908)Журналы Глуховского уездного земского собрания 1915 года. Глухов. 1916. С. 208. 1904 року обирався опікуном Кучерівського та Ямпільських народних училищ, а також членом повітової військової повинностіЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1904 года. Глухов. 1904 г. С. 191. З 1905 по 1908 роки Володимира Аммосова знову обрали почесним мировим суддею у Глухівському повіті. В червні 1905 року він став піклувальником Воргольської церковно-приходської школи, а в серпні наступного року — співробітником піклувальника підвідомчої імператорському людинолюбному товариству лікарні Святої Євфросінії в м. ГлуховіНітченко А. Г. Життя і смерть В. М. Аммосова: штрихи до трагічної долі . Сумська старовина. Всеукраїнський науково-історичний журнал. № XL. 2013. С. 117. У травні 1907 року він отримав чин колезького секретаря (Х клас), а в листопаді цього ж року — титулярного радника (ІХ клас). Крім того, у червні 1907 року обрано гласним Глухівської міської думи.

Діяльність на губернському рівні У березні 1908 року Володимира Аммосова призначено виконуючим обов'язки Чернігівського губернського тюремного інспектора. Він опікувався всебічним контролем губернських тюремних установ. З червня 1908 року він отримав чин колезького асесора (VIII клас), у жовтні 1908 р. — надвірного радника (VII клас). З 15 лютого 1910 року він був переведений на посаду Ярославського губернського тюремного інспектора.

Також працював головою Глухівського товариства споживачів (1906, 1908), попечителем Глухівської Петровської школи робітників садівників (1907, 1908, 1910—1911) та членом попечительної ради Глухівських гімназій (1911, 1912, 1914, 1915). Крім того, він уходив до складу Глухівського повітового відділення Єпархіальної училищної ради (1910, 1911). 1908 року обирався її головою, а 1910 року увійшов до складу Чернігівської ради Товариства взаємного кредиту. Також Володимир Аммосов був опікуном Воргольського народного училища у 1915 роціЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1915 года. Глухов. 1916. С. 75.

Після 1914 року Володимир Аммосов займав посаду Глухівського міського голови. Улітку 1917 року обраний головою Глухівської повітової управи.

З активізацією більшовиків восени 1917 року діюча місцева влада, що підтримала діяльність Української Народної РеспублікиАртемова Л. В. Глухів в Українській революції 1917—1920 рр. Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. К.: Глухів, 2018. Вип. 11. С. 274, не давала у Глухові для них жодної можливості. 17 грудня 1917 року за наказом Глухівського міського голови Володимира Аммосова та цивільного комісара Трофименко Глухівський військово-революційний комітет був розгромлений, а частина його членів заарештована та відправлена до КиєваБелашов В. И. Глухов — забытая столица гетманской Украины. К., 1992. С. 77.

Убивство

14 (1 — за старим стилем) січня 1918 року був убитий більшовиками у дворі будинку, його брат Михайло та ще 9 поміщиків, що там переховувалисяКрижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. Історичні студії суспільного прогресу. 2017. Вип. 5. С. 290—291Коваль Р. М., Моренець В. І., Юзич Ю. П. Сумщина в боротьбі: біографії, історії, спогади. К.: Історичний клуб «Холодний Яр»; «Орієнтир», 2017. С. 125Назарова В. В., Мірошниченко О. М. Феофан Пашкевич в воспоминаниях дочери Евы // Соборний майдан. 2014. № 4 (64). С. 5. Також глухівський дослідник Валерій Бєлашов зазначає, що Володимира Аммосова червоногвардійці вбили у дворі кам'яного будинку Пармена Сніжка, що розташовувався на розі Києво-Московської та Вознесенської вулиць. Саме в цьому будинку проживала родина Аммосових після повернення влітку 1917 року до Глухова. Більшовицькі військовики, рухаючись Глуховом з боку залізничного вокзалу, розправились з родиною міського голови та їх зятем, молодим офіцером Брусиловим, що зустрічав тут Новий рікБєлашов В. І. Глухів у роки першої світової війни, української революції і громадянської війни (1914—1921 рр.) // Соборний майдан. 2005. № 2 (8). С. 4.

За спогадами Василя Ковальчука з неопублікованої роботи «Історія села Студенка» (1965), всі керівники «контрреволюційної» Ради, в тому числі й Аммосов, були розстріляні. Це відбулося вранці 14 (1 — за старим стилем) січня 1918 року після захоплення Глухова більшовикамиМірошниченко О. М., Каравайко С. С. Глухівщина у період 1917—1919 років за спогадами Василя Романовича Ковальчука. Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. К.: Глухів, 2016. Вип. 9. С. 455. Білогвардійський офіцер В. Бурятинський у рукописному щоденнику зазначає, що у ніч з 2-го на 3-тє січня було заарештовано 11 відомих громадських діячів Глухова. Ще через два дні їх розстріляли за містом. Найбільше намагався помститися новий голова Глухівського воєнно-революційного комітету Василь Циганок (уродженець Студенка) Володимиру Аммосову (поміщику з сусіднього села Кучерівка) та його зятеві Брусилову (племіннику відомого російського генерала)Мірошниченко О. М. Глухів в роки української революції 1917—1918 рр. із споминів Бурятинського В. Сіверщина в історії України. Збірник наук. пр. Випуск 8. Глухів-Київ, 2015. С. 258.