Коното́пи — село в Україні, у Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 220 осіб.
Географія Село розташоване в північній Галичині, на Сокальському пасмі (південно-західна частина Волинської височини), на лівому березі річки Західний Буг і на північний захід від міста Сокаль. По території села протікають два потічки, що тут і впадають в Західний Буг.
Історія
Дописемна історія села Сприятливий клімат і вигідне географічне розташування стало чинником, який вплинув на заселення даної території тисячі років тому. На території села ще не проводились жодні археологічні дослідження, проте знахідки місцевих жителів і деякі згадки в документах дають змогу стверджувати, що на території села люди проживали ще в добу неоліту. Зокрема на це вказує опис Конотіп в «Словнику географічному Королівства Польського і інших земель слов'янських». В цій книзі згадується, що у 1831 році на території села, в урочищі «Могилки», селяни знайшли кільканадцять кам'яних серпів. Також згадується, що в тому ж урочищі знаходиться одна велика могила (насип), і багато менших курганів. Крім того на території села місцеві жителі знаходили предмети бронзового віку (імовірніше за все трипільців).
Писемна історія села Формування села відбувалось на двох пагорбах що зносяться над Західним Бугом. Болотиста місцевість навколо сприяла жителям під час середньовічних татарських набігів. Пізніше до Конотіп було приєднане сусіднє село Васильківці. І тоді сформувалось село розкинуте на трьох пагорбах, й лише умовно роз'єднане двома струмками. Село мало досить вигідне географічне положення, адже розташовувалось близько Сокальського кордону, тобто в районі примикання Галичини до двох інших українських етнічних територій: Холмщини і Волині. Село Конотопи вперше згадується у документах 30 травня 1440 року, коли князь Казимир II Белзький передає його старості буському Андрієві з Опольська і надає селу Магдебурзьке право. Отже тоді село належало до Белзького князівства, яким керувала мазовецька гілка Пястів. У 1462 році, коли Белзьке князівство було ліквідоване, село перейшло до Всеволозького (Сокальського) повіту Белзького воєводства, опинилося під Польською Короною. У 1648 році, під час Хмельниччини Белзьке воєводство, імовірно разом із Конотопами, перебувало під владою Богдана Хмельницького. У 1772 році Конотопи у складі Сокальського повіту переходять до Королівства Галичини і Володимирії, як частини Австро-Угорської імперії.
Конотопи в період Новітньої історії Фронт Першої світової війни пройшов безпосередньо через село. У середині липня 1915 року село було звільнено від російських військ 32-м ландверним піхотним полком із Нового Сонча. У наступні дні воно стало опорним пунктом австрійських військ для форсування Західного Бугу та звільнення міста Сокаль.
1 листопада 1918 року внаслідок Листопадового зриву село як частина Сокальського повіту увійшло в новостворену ЗУНР. Конотопи взяли безпосередню участь у національно-визвольних змаганнях УСС і УГА. Зокрема збереглися імена конотіпців-вояків Української Галицької Армії: сотник Тимотей Шурак, старший десятник Тимотей Книш, десятник Василь Сломка, вістун Михайло Вінярчук, вістун Микола Марущак, стрільці Іван Музичук, Іван Марущак, Іван Прохніцкий, Михайло Ковальчук, Іван Капустяк. Пізніше, після Акту Злуки село ввійшло в УНР.
Проте вже влітку 1919 територію села було укуповано польськими військами. Під польською окупацією село відносилось до Сокальського повіту.
1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Хоробрів в Сокальському повіті Львівського воєводства.
Після укладення пакту Молотова — Ріббентропа Конотопи разом із всім Сокальським Закерзонням опинилися під окупацією Третього Рейху, де адміністративно відносились до Крайсгауптманшафту (повіту) Грубешів Дистрикту Люблін Генеральної Губернії. Фронт Другої світової війни пройшов безпосередньо через село.
Після відступу німецьких військ із території Сокальщини Конотопи за Люблінською угодою знову перейшли до Польщі, адже новий кордон між СРСР і Польщею встановлювався по «Лінії Керзона». Конотопи опинилися в Грубешівському повіті Люблінського воєводства ПНР. Після встановлення нового кордону керівництво УРСР і Польської Народної Республіки домовились про обмін населенням. Проте по суті це була депортація автохтонних українців з їх етнічних земель. На той час абсолютну більшість населення Конотіп складали українці. Переселення конотіпців у СРСР розпочалося в квітні 1946 року, а завершилося в липні 1947 року вже під час операції «Вісла». 6-15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Конотіп на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 39 українців. У селі залишилося 72 поляків. Всього було виселено близько 140 родин. Більшість жителів були переселені на Тернопільщину. Натомість все Закерзоння було заселене поляками, Конотопи в тому числі, проте не на довго.
Вже 15 липня 1951 року УРСР і Польська Народна Республіка домовились про проведення «Акції-51», тобто про обмін територіями по 480 км кв. Таким чином «Белзький трикутник» (трикутник між річками Західний Буг, Солокія і Гучва) перейшов до СРСР, а з ним і Конотопи. Вже у 1952 році українці, в тому числі і корінні жителі, які жили в Конотопах до виселення, почали заселятися в селі, хоча і радянська влада забороняла поселятися в Конотопах саме корінним жителям. Також нова влада передала частину Конотіп сусідньому селу Теляж, чим майже в два рази зменшила площу села. На новоприєднаних до УРСР територіях був утворений Забузький район Львівської області із центром у місті Белз. У 1962 цей район було приєднано до Сокальського району, так Конотопи вперше від 1939 року опинилися під адміністративним головуванням Сокаля, як до того було сотні років. У тому ж таки 1962 році за наказом радянської влади в селі була зруйнована дерев'яна церква святого священномученика Йосафата 1730-ого року, яку до того перетворили на колгоспний склад мінеральних добрив. Це стало трагедією для усіх жителів села. Трактори, що розсували церкву тросами прикривала міліція і озброєні військові, тому громада села, яка зібралася біля церкви, щоб захистити святиню, нічого не змогла зробити. Попри все, національне піднесення не оминуло і Конотіп. Зі здобуттям Україною незалежності громада села активізувалася. В період з 1991-ого по 1993 рр. жителі на місці зруйнованої спорудили нову муровану церкву, на сільському кладовищі була освячена братня могила всім полеглим за волю України. На цій могилі встановлено металічну таблицю з іменами конотіпців-бійців УГА виготовлену 1930-ого року. Під час виселення у 1946 році жителі села кинули цю таблицю в криницю, і лише у 1990-му році дістали і встановили на стрілецькій могилі.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Сокальської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сокальського району, село увійшло до складу новоствореного Червоноградського (від 2024 року — Шептицького) району.
Видатні особистості Петрушевич Степан Якович - народився 1918 року в с.Конотопи. Керівник Жовківського окружного проводу ОУН, член ОУН з 1937 року. Псевда: "Зуб", "Зет", "Дем'ян". Загинув 30 січня 1952 року в с. Велике Колодно Львівської області, у схроні Мусія Василя Степановича.
Культура Світлиця: Від подиху минулого до світла єдності
Історія «Світлиці» в селі Конотопи розпочалася у 1965 році, коли в центрі села звели магазин Укоопспілки. Про ті часи й досі нагадує автентичний напис «1965», викладений плиткою безпосередньо на підлозі приміщення — маленька деталь минулого, яку мешканці дбайливо зберегли. На початку 2000-х років магазин закрили, і будівля залишилася пусткою. Пізніше її викупила Опільська сільська рада, фактично передавши у власність громади. У тихі 2010-ті роки тут почало відроджуватися життя — сільська молодь збиралася в цих стінах, а на празники приміщення наповнювалося музикою під час традиційних дискотек.
Нова сторінка відкрилася у 2018 році, коли за підтримки ПП «Західний Буг» тут з’явився дитячий майданчик, а мешканці власноруч висадили молоді дерева. Справжнє ж випробування на міцність припало на 2021 рік. Щоб врятувати споруду від руйнації після адміністративних реформ, громада згуртувалася: спочатку люди власноруч перекрили дах, для якого Фермерське господарство «Хом’як» надало дерево. Після важливих зборів громади у листопаді того ж року парафіяльна спільнота села Конотопи взяла приміщення у безкоштовну оренду в ОТГ, щоб юридично закріпити право на свій осередок за мешканцями.
Справжнє відновлення настало влітку 2022 року, коли громада виграла в проекті Emergency appeal від БФ «Карітас Україна», і отримала кошти на закупівлю будівельних матеріалів. З 1 липня мешканці села дружньо працювали над створенням Світлиці: поштукатурили стіни, замінили вікна, двері та стелю, встановили освітлення та розчистили підвал. Майстер Володимир Власюк побудував камін, а 13 серпня 2022 року Владика Петро Лоза освятив оселю, яка стала місцем підтримки для місцевих жителів та переселенців. І вже 14 серпня було проведено перший майстер клас з прикрашення печева.
Подальший розвиток відбувся завдяки програмі «Активна Церква в Громаді» від Української освітньої платформи. У межах проєкту «КОЛОнас» (2022 р.) для Світлиці закупили оверлок і швейні машини, що дозволило перетворити осередок на справжню майстерню. У грудні 2023 року, завдяки внеску від ПП «Західний Буг», у приміщення провели електрику.
Сьогодні Світлиця — це серце села, де життя не вщухає ні на мить. Тут проходять державні свята, катехитичні навчання, вертепи, вечорниці та перегляди фільмів. Але найважливіше — Світлиця стала потужним волонтерським хабом. Багато вільного час віддають допомозі фронту мешканці: шиють балаклави, футболки та спеціальну адаптивну білизну для поранених воїнів, а також заливають окопні свічки.
Для підтримки цієї невтомної праці у вересні 2025 року волонтер Ігор Плечінь привіз до Світлиці буржуйку. Це додаткове джерело тепла стало незамінним, адже вона прогріває приміщення значно швидше за камін, дозволяючи майстриням працювати в комфорті. Спільними зусиллями мешканців та благодійників стара будівля стала місцем, де не просто чекають на Перемогу, а щоденно наближають її своєю працею.
Туризм Сучасна рекреаційна історія берега Західного Бугу в селі Конотопи розпочалася влітку 2019 року. Коли була встановлена перша дерев’яна альтанка. Важливо зазначити, що ця споруда була зведена виключно за власні кошти та силами жителів села Конотопи. Саме цей крок місцевої громади став реальним поштовхом для розвитку території, продемонструвавши згуртованість селян та їхнє щире бажання самотужки облаштувати місце для відпочинку.
У червні 2020 року місцева територія отримала нову ініціативу, ставши частиною транскордонного проєкту «Єднає нас Буг – утворення двох транскордонних байдаркових туристичних маршрутів» (програма PL-BY-UA). Замовником робіт виступила Сокальська районна рада, а розробку всієї проєктно-кошторисної документації виконала львівська фірма ТОВ «Діаграм студіо». Амбітне бачення проєкту передбачало створення комплексної інфраструктури: архітектурною домінантою мала стати 20-метрова оглядова вежа (4-рівнева споруда з «євробруса» з оглядовим майданчиком на висоті 14 метрів). Будівництво вежі офіційно розпочалося 30 червня 2020 року з облаштування монолітної залізобетонної плити.