Референдум про незалежність () — вид референдуму, на якому жителі території вирішують, чи має ця територія стати незалежною суверенною державою. Референдум про незалежність, вираженням якого є голосування за незалежність, не завжди в кінцевому підсумку приводить до незалежності.
Процедура Референдум про незалежність зазвичай виникає першим після політичного успіху націоналістів певної території. Це може статися під час виборів політиків чи партій із сепаратистською політикою, або під тиском націоналістичних організацій.
Переговори Перемовини щодо умов референдуму про незалежність можуть відбуватися між націоналістами та владою, яка здійснює суверенітет над даною територією. В разі погодження умов може бути проведено референдум про незалежність, результати якого будуть обов'язкові та зустрінуть визнання міжнародного співтовариства. Референдуми про незалежність можуть проводитися без згоди національного чи федерального урядів, тоді міжнародне співтовариство, вирішуючи, чи можна визнати результат чи ні, буде спиратися на кілька інших чинників, наприклад, чи пригноблював місцеве населення центральний уряд чи ні.
На перемовинах можна обговорювати різні питання, такі як дата і час опитування, а також умови надання права голосу. У цих випадках часто широко використовується звичайна виборча практика, хоча можуть бути відхилення, як це трапилося зі зниженням віку для голосування на референдумі про незалежність Шотландії 2014 року.
Інші питання, які необхідно обговорити, стосуються того, яке чи які запитання слід поставити в бюлетені та які можуть бути варіанти голосування. На референдуми про незалежність можуть виноситися варіанти більшої автономії та/або статус-кво. Вони також можуть пропонувати для голосування інші конституційні питання. Запитання, які виносять на референдум, можуть бути переглянуті, якщо сторони, які беруть участь у переговорах, вважають їх занадто навідними.
Саме на переговорах потрібно визначити, що зробить результат обов'язковим. Деякі референдуми про незалежність передбачають просту більшість для одного з варіантів. В інших випадках може застосовуватися норма, коли той чи інший варіант, щоб він став обов'язковим, має підтримати певний відсоток голосів або виборців.
Націоналістам може бути важко досягти успішних перемовин через уперте небажання урядів відмовлятися від суверенітету над відповідною територією. Приміром, у Каталонії місцеві націоналісти планували у 2014 році провести референдум, але наштовхнулися на опір уряду Іспанії, внаслідок чого референдум про самовизначення Каталонії відбувся неофіційно і його результат не був обов'язковим.
Наслідки У разі голосування за незалежність можуть відбутися переговори щодо умов відокремлення території від суверенної держави. Потім виголошується декларація про незалежність нової держави, після чого може настати міжнародне визнання, а також членство в міжнародних організаціях, таких як Організація Об'єднаних Націй. У випадках, пов'язаних із необов'язковими (факультативними) референдумами, це може призвести до одностороннього проголошення незалежності, а отже до появи частково визнаних, як, приміром, після референдуму у Південній Осетії, або самопроголошених, ніким не визнаних держав, прикладом чого можуть слугувати сепаратистські референдуми на Донбасі.
У разі голосування проти незалежності можуть усе ще залишатися сильний націоналістичний рух і заклики до повторного референдуму про незалежність. Наприклад, після двох референдумів у Квебеку Квебекська партія продовжила підвищувати шанси на проведення ще одного референдуму, а Шотландська національна партія зазначила, що референдум 2014 року слід повторити тепер, коли Сполучене Королівство вийшло з Європейського Союзу.
Минулі референдуми про незалежність Пропонована держава Рік Колишня державаБільшість за незалежність НезалежністьВизнання результату Примітки 1817 Генерал-капітанство Чилі (частина Іспанської імперії) Чилі проголосить незалежність 1818 року і закріпить її після Чилійської війни за незалежність. 1846 Американське колонізаційне товариство Республіка Меріленд 1853 Колонізаційне товариство штату Меріленд 1905 Референдум щодо розпуску норвезького союзу був про те, чи схвалюють виборці ратифіковане розірвання союзу між двома конституційними державами. Ісландія 1918 Західна Австралія 1933 1945 Франція 1945 1946 Декларацію незалежності анулювала Данія 1948 Давався вибір або приєднатися до Канади, або до відповідального уряду 1955 Четверта французька республіка Пізніше територію передано Західній Німеччині Камерун1958 Референдум щодо нової конституції Франції. Жодне голосування не приведе до незалежності.19581958 Коморські острови19581958 Республіка Дагомея1958 Джибуті1958 Французька Полінезія1958 Габон19581958 Берег Слонової Кості19581958 Малі1958 Мавританія1958 Нова Каледонія195819581958 Сенегал19581958 1961 1962 Держава Мальта 1964 1964 Чорношкіра більшість населення не змогла проголосувати на референдумі про незалежність Південної Родезії 1964 р., а отже результат був відхилений Сполученим Королівством і міжнародними організаціями. Це викликало оскаржене одностороннє проголошення незалежності Родезії. Джибуті 1967 1967 Західне Папуа 1969 Питання полягало в тому, чи хоче Західне Папуа відмовитися від свого суверенітету на користь Індонезії. Усі 1025 виборців одноголосно проголосували «за» підняттям рук. Північні Маріанські Острови 1969 Більшість проголосувала за інтеграцію з Гуамом Бахрейн 1970 Питання полягало в тому, чи бахрейнці віддають перевагу анексії Іраном чи незалежності. 1974 На референдумі йшлося про те, чи має Ніуе стати асоційованою державою Нової Зеландії. Цей політичний статус островів Кука та Ніуе інколи вважають незалежністю. Коморські острови 1974 Країна проголосила незалежність 6 липня 1975 року, а Майотта залишилася під контролем Франції. 1975 За незалежність проголосували тільки виборці на території майбутніх Федеративних Штатів Мікронезії. 1976 Більшість проголосувала за вдосконалений статус-кво 1977 Плани повної незалежності зведено нанівець 1994 року 1977 Невіс 1977 Референдум улаштувала Реформаторська партія Невісу, але його не визнав уряд Сент-Кіттс і Невіс. 1980 Кіскей 1980 ПАР Як і в інших Бантустанів, його незалежність на міжнародному рівні визнано не було. 1982 1983 Мікронезія стала асоційованою державою Сполучених Штатів 1983 1983 Виборці схвалили Договір про вільну асоціацію зі Сполученими Штатами 1984 1984 1986 Нова Каледонія 1987 СР Словенія 1990 1991 1991 1991 1991 1991 1991 Республіка Косово (частково визнана (Албанією)) 1991 1991 1991 Незалежність здобуто 1991 року. 1991 Привів до фактичної незалежності 1991 1991 Привів до фактичної незалежності Республіка Гагаузія 1991 Привів до фактичної незалежності. Гагаузія реінтегрувалася в Молдову в грудні 1994 року. 1991 1991 1992 1992 1992 Привів до фактичної незалежності 1992 Татарстан реінтегрувався з Росією де-факто в 1994 році, де-юре в 2002 році 1993 Ефіопія 1993 1993 1993 Королівство Нідерланди Більшість проголосувала за реструктуризацію Нідерландських Антильських островів 1994 Більшість проголосувала за збереження статус-кво. 1994 1994 1994 1995 1995 «Ні» перемогло з різницею у 1,16%. Себорга 1995 Жителі проголосували за незалежність у співвідношенні 304 до 4. Більшість вважає її не стільки фактичною, скільки віртуальною державою. Анжуан 1997 Де-факто Анжуан залишався незалежним до 2001 року Невіс 1998 62% виборців схвалили незалежність, але була потрібна більшість у 2/3. 1998 Східний Тимор 1999 Референдум організувала ООН; незалежність здобуто 2002 року 2000 Королівство Нідерланди Більшість проголосували за те, щоб стати країною у межах Королівства Нідерландів. Сомаліленд 2001 2004 Королівство Нідерланди Більшість проголосувала за інтеграцію з Нідерландами 2004 Більшість проголосувала за прямі конституційні зв'язки з Нідерландами Іракський Курдистан 2005 Ірак 2005 Королівство Нідерланди Більшість проголосували за те, щоб стати автономною країною у складі Королівства Нідерландів 2005 Більшість проголосували за те, щоб залишитися у складі Нідерландських Антильських островів 2006 2006 Питання полягало в тому, чи має Південна Осетія зберегти свій «де-факто» незалежний статус Придністров'я 2006 Питання полягало в тому, чи має Придністров'я зберегти свій «де-факто» незалежний статус 2006 та кворуму не досягнуто На референдумі йшлося про те, чи повинен Токелау стати асоційованою державою Нової Зеландії. Цей політичний статус островів Кука та Ніуе іноді вважають незалежністю. 60% виборців підтримали, але потрібна була більшість у 2/3. 2007 , та кворуму не досягнуто 2011 South Sudan backs independence – results Незалежності досягнуто 9 липня 2011 року. 2012 2014 Питання полягало в тому, чи повинна т. зв. «ДНР», яка контролює лише частину заявленої території, стати незалежною державою. 2014 Питання полягало в тому, чи повинна т. зв. «ЛНР», яка контролює лише частину заявленої території, стати незалежною державою. Венето 2014 Референдум провела онлайн і через самодіяльні кабінки для голосування приватна організація «Plebiscite 2013» без перевірки виборців і без співпраці з італійським національним чи венеційським регіональним урядом. 89% жителів проголосували за відділення від Італії. Офіційний референдум про автономію Венето відбувся 22 жовтня 2017 року, на якому 98% проголосували за особливу автономію для Венето. 2014 2014 2014 Більшість проголосувала за автономію у межах Королівства Нідерландів, але низька явка зробила результат недійсним. Південна Бразилія 2016 Називався «плебісцитом», явка становила лише 2,91%. 2017 Якби більшість виборців обрали варіант «Незалежність/Вільна асоціація», було б проведено ще один референдум про незалежність за цими двома варіантами. Проте більшість виборців проголосували за статус американського штату. Іракський Курдистан 2017 Референдум також відбувся на спірних територіях Північного Іраку. 2017 Catalonia independence: Spain takes charge of Catalan government BBC News, 28 October 2017 Парламент Каталонії в односторонньому порядку 27 жовтня 2017 року оголосив про створення Каталонської Республіки. Декларацію не визнав уряд Іспанії, який далі розглядає Каталонію як частину своєї суверенної території, встановивши на початку робочого дня 30 жовтня пряме правління. 31 жовтня 2017 року Конституційний суд Іспанії офіційно відкликав декларацію зі зворотною силою.Suspendida la declaración de independencia de Cataluña Південна Бразилія 2017 Друга спроба референдуму, названа «плебісцитом», де явка становила тільки 1,72%.2018 Бугенвіль 2019 Референдум не обов'язковий, і керівництво Папуа-Нової Гвінеї та Автономного регіону Бугенвіль вестиме переговори, а останнє слово залишиться за парламентом Папуа-Нової Гвінеї. Проводився з 23 листопада по 7 грудня 2019 року. Голосування не було обов'язковим, а останнє слово щодо того, що буде з Бугенвілем, має уряд Папуа-Нової Гвінеї. Незалежність буде надано в 2027 році. 2020
Див. також
Балканізація Одностороннє проголошення незалежності Деколонізація Етнічний націоналізм Сепаратизм Список країн світу Територіальна суперечка Список автономістських і незалежницьких рухів Самовизначення Самоврядування Суверенітет Правонаступництво держав Територіальна цілісність Війна за незалежність Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам Національне питання Національно-визвольна революція Національно-визвольний рух Список національно-визвольних рухів, що діяли на території Російської імперії і СРСР
Примітки
Додаткова література Harguindéguy, J.-B., Sánchez, E. S., & Sánchez, A. S. (2021). "Why do central states accept holding independence referendums? Analyzing the role of state peripheries." Electoral Studies. Juve J. Cortés Rivera (2020) "Creating new states: the strategic use of referendums in secession movements." Territory, Politics, Governance