Кирило Олександрович Ласкарі ( 17 липня 1936, Ленінград, РРФСР, СРСР — 19 жовтня 2009, Санкт-Петербург, Росія) — російський і радянський артист балету, балетмейстер, письменник; заслужений діяч мистецтв РФ (2002).
Біографія Кирило (Кіра) Менакер народився 17 липня 1936 року в Ленінграді, в сім'ї естрадного актора Олександра Семеновича Менакера та балерини Тбіліського оперного театру Ірини Володимирівни Ласкарі (до шлюбу Ліпскерова, 1909—1971). Сім'я розпалася через три роки після його народження, і Кирило з 16-річного віку, з 1952 року, носив прізвище Ласкарі.
У 1957 році закінчив Ленінградське хореографічне училище імені А. Я. Ваганової за класом Олександра Пушкіна.
До 1959 року працював у Кіровському театрі опери та балету, потім протягом двох десятиліть був одним із провідних солістів Малого театру опери та балету. Одночасно займався постановками вистав у цьому театрі (помічник режисера Леоніда Якобсона), а також у Театрі мініатюр Аркадія Райкіна та на телебаченні.
У Ленінградському театрі музичної комедії був хореографом вистав «Знімається кіно» на музику Андрія Ешпая, «Дон Жуан у Севільї» на музику Марка Самойлова, «Життя артиста» на музику Імре Кальмана (також написав лібрето до цієї постановки).
Кирило Ласкарі — один із засновників Ленінградського балету на льоду.
Помер 19 жовтня 2009 року в Санкт-Петербурзі. Похований на Північному цвинтарі.
Творчість
Фільмографія Був постановником фільмів-балетів:
«Повернення» (на музику Гергія Фіртича) та «Сказ про холоп Никишке», музику Марата Камілова (кіно-дебют Михайла Баришнікова).
Хореограф
— Людина-амфібія — Чарівна сила мистецтва — Тінь, або Може бути, все обійдеться — Солом'яний капелюшок — Троє в одному човні, як не рахувати собаки — Тільки в м'юзік холі — Покровські ворота
Письменник та сценарист Автор п'єс
«Надзвичайні пригоди на волзькому пароплаві» (за Олексієм Толстим), «Не хочу бути королем», «Помилки молодості», «Труп із Гудзона», «Клятва маркіза де Карабаса», «Яєчня з баклажанами»; автор сценарію кінокартини «Фуфло» (1989).
Як письменник-прозаїк дебютував у 1983 році
повість «Двадцять третій пірует» (за мотивами якої на кіностудії «Ленфільм» було поставлено художній фільм «Міф» (1986); опублікував кілька книг, у тому числі «Асценічний синдром» (2000), «Імпровізації на тему …» (2003), «Помилки молодості» (2005).
Родина Дід — Володимир Ліпскеров; бабуся — Іда Ліпскерова (псевдонім Ласкарі, до шлюбу Тамамшева), акторка, знімалася в кіно. Дядько — Володимир Володимирович Ліпскеров, був авіатором, загинув в авіаційній катастрофі. По материнській лінії, К. Ласкарі родич письменника Михайла Ліпскерова. Батько — Олександр Семенович Менакер, заслужений артист РРФСР. Мати — Ірина Володимирівна Ласкарі, балерина. Брат по батькові — Андрій Миронов, актор театру та кіна, артист естради, народний артист РРФСР. Перша дружина — Ніна Ургант, акторка, народна артистка РРФСР. Друга дружина — Магуто Ірина Кирилівна, акторка, театральна педагогиня, заслужена артистка Російської Федерації (1992). Син — Кіра Ласкарі (Кирило Ласкарі-молодший) (нар. 1977), копірайтер, сценарист, прозаїк та поет, директор департаменту маркетингу та департаменту промо телеканалу «П'ятниця!» у 2013—2017 роках, генеральний директор телеканалу «СТС Love» з 2017 по 2019 рік. Троюрідні брати — Леонід Менакер, режисер, заслужений діяч мистецтв РРФСР (син режисера Ісаака Михайловича Менакера, двоюрідного брата батька балетмейстера — Олександра Менакера); Георгій Юрмін, дитячий письменник.
Нагороди Заслужений діяч мистецтв Росії (2002) Орден Дружби (2009)Указ Президента РФ от 30.09.2009 № 1093.
Примітки
Посилання