Терамен або Ферамен (, 404 до н. е.) — афінський державний діяч, найбільш відомий в останнє десятиліття Пелопоннеської війни. Він був особливо активним під час двох періодів олігархічного правління в Афінах, а також під час судового процесу над полководцями, які правили в Аргінузах у 406 році до нашої ери. Як поміркований олігарх, він часто опинявся між демократами з одного боку, і олігархами-екстремістами з іншого. Успішно замінивши вузьку олігархію більш широкою в 411 р. до н. е., він не зміг досягти того ж в 404 р. до н. е., і був страчений екстремістами, проти політики яких виступав.
Терамен був центральною фігурою в чотирьох основних епізодах історії Афін. Він з'явився на сцені в 411 р. до н. е. як один з лідерів олігархічного перевороту, але оскільки його погляди та погляди інших лідерів перевороту розійшлися, він почав виступати проти їхнього диктату і став лідером у заміні вузької олігархії, яку вони нав'язали, на більш широку. Після цього він служив генералом кілька років, але не був переобраний на цю посаду в 407 році до н. е. Після битви при Аргінузах, де Терамен служив трієрархом, йому було доручено рятувати афінських моряків з тонучих кораблів, але діячеві завадив шторм. Цей інцидент викликав масовий фурор у Афінах, у якому Терамену довелося звільнити себе від відповідальності за невдалий порятунок; суперечка закінчилася стратою шести генералів, які командували цією битвою. Після поразки Афін при Егоспотамі в 405 р. до н. е., Терамен узгодив умови, за якими Афіни капітулювали Спарті. Потім він став членом вузького олігархічного уряду, відомого як Тридцять тиранів, який Спарта нав'язала своєму переможеному супернику. Як і в 411 р. до н. е., Терамен незабаром вступив у конфлікт з більш екстремально налаштованими членами цього уряду; його протести проти панування терору, які впровадили Тридцять тиранів, спонукали провідних олігархів задумати його загибель; він був осуджений перед олігархічними зборами, і потім, коли виявилося, що цей орган передумав його карати, виключений зі списку громадян і страчений без суду.
Терамен залишався суперечливою фігурою після своєї смерті; Лісій рішуче засудив його, в той же час переслідуючи кількох своїх колишніх політичних союзників, коли інші захищали його дії. Сучасні історичні оцінки з часом змінилися; у 19 столітті участь Терамена в перевороті 411 р. до н. е. і використання ним Аргінуз були широко засуджені, але нещодавно відкриті стародавні тексти та наука 20-го століття підтримували більш позитивні оцінки. Деякі історики знайшли в Терамені егоїстичного опортуніста, інші — принципову та помірковану особистість. Деталі його дій, мотивація вчинків та характер чоловіка продовжують обговорюватися до сьогодні.
Історичний запис
Стародавня біографія Терамена не відома, але його життя та дії відносно добре задокументовані, завдяки широкому розгляду, наданому йому в кількох збережених роботах. Аттичний оратор Лісій докладно розповідає про нього в кількох своїх промовах, хоча й у дуже ворожій манері.Perrin, The Rehabilitation of Theramenes, 649–50Lysias, Against Eratosthenes, 63 and following. Терамен також з'являється в кількох стародавніх оповідних історіях: розповідь Фукідіда включає початок кар'єри Терамена, а Ксенофонт, продовжуючи те, де зупинився Фукідід, дає детальний звіт про декілька епізодів з кар'єри Терамена, включаючи співчутливий і яскравий опис його останніх дій і слів;Andrewes, The Arginousai Trial, 114–15 Діодор Сицилійський, ймовірно, черпаючи свою історію з Ефора в більшості пунктів, наводить іншу розповідь, яка в кількох моментах сильно відрізняється від розповіді Ксенофонта.Harding, The Theramenes Myth, 106–8 Терамен також з'являється в кількох інших джерелах, які, хоча не містять стільки подробиць розповіді, були використані для висвітлення політичних суперечок, які фігурували в житті Терамена і пам'яті про нього.
Сім'я В історичних записах збереглися лише найперші обриси життя Терамена поза публічною сферою. Його батько Хаґнон відіграв значну роль в афінському суспільному житті за десятиліття до появи Терамена на сцені. Він очолював групу грецьких колоністів, які заснували Амфіполіс у 437-6 роках до н. е.,Kagan, The Peloponnesian War, 4.106 служив генералом на кількох подіях до та під час Пелопоннеської війниThucydides mentions Hagnon in roles of command at 1.117, 2.58, and 2.95 і був одним із підписників Нікійського миру.Thucydides, The Peloponnesian War 5.19 Кар'єра Хаґнона збігалася з кар'єрою його сина, коли він служив одним із десяти комісарів, призначених урядом 400 року для розробки нової конституції в 411 році до нашої ери.Lysias, Against Eratosthenes, 65
Переворот 411 р. до н.е
Перша поява Терамена в історичних записах пов'язана з його причетністю до олігархічного перевороту 411 року до нашої ери. Після поразки Афін на Сицилії, серед підвладних держав Афін, в Егейському морі почали спалахувати повстання, і Нікійський мир став недійсним; Пелопоннеська війна була відновлена повністю до 412 р. до н. е. У цьому контексті, ряд афінських аристократів на чолі з Пейзандером і з Тераменом, який був відомим серед свого ряду, почали змову з метою повалення демократичного уряду міста. Цей умисел започаткував вигнаний вельможа Алківіад, який на той час виконував обов'язки помічника перського сатрапа Тіссаферна. Стверджуючи, що він мав великий вплив на Тіссаферна, Алківіад пообіцяв повернутися до Афін, принісши з собою підтримку персів, якщо демократія, яка його вигнала, буде замінена олігархією.Thucydides, The Peloponnesian War 8.47–48 Відповідно, ряд трієрархів та інших лідерів афінської армії на Самосі почали планувати повалення демократії. Зрештою, вони відправили Пейсандра до Афін, де, пообіцявши, що повернення Алківіада та союз з Персією послідують, якщо афіняни замінять свою демократію олігархією. Він переконав афінську церкву надіслати його як емісара до Алківіада, уповноваженого зробити всі необхідні заходи.Thucydides, The Peloponnesian War 8.53–54
Але Алківіаду не вдалося переконати сатрапа вступити в союз з афінянами і, щоб приховати цей факт, вимагав (стверджуючи, що говорив від імені Тіссаферна) від них все більших поступок, поки вони врешті не відмовилися підкорятися. Розчарований Алківіадом, але все ще налаштований повалити демократію, Пейзандер і його супутники повернулися на Самос,Thucydides, The Peloponnesian War 8.56 де змовники працювали, щоб забезпечити свій контроль над армією, і заохочували групу корінних самійських олігархів розпочати планування повалення демократії їхнього міста.Thucydides, The Peloponnesian War 8.63 Тим часом в Афінах партії молодих революціонерів-олігархів вдалося отримати фактичний контроль над урядом шляхом вбивств і залякування.Thucydides, The Peloponnesian War 8.65–66
Влаштувавшись на Самосі, лідери змови відпливли до Афін. Серед них був і Терамен; Фукідід називає його «одним із лідерів партії, яка поклала демократію, — вмілим оратором і людиною з ідеями».Thucydides, The Peloponnesian War 8.68 Скликавши асамблею разом, змовники запропонували ряд заходів, за допомогою яких демократія була офіційно замінена урядом із 400 обраних чоловіків, які з часом мали вибрати та скликати більший орган із 5000 осіб.Thucydides, The Peloponnesian War 8.67 Невдовзі після цього, змовники зі зброєю в руках пішли до зали ради, де наказали демократичній раді розійтися, отримавши платню; рада виконала наказ, і з цього моменту механізм правління був повністю під контролем змовників-олігархів. Вони швидко змінили закони, щоб відобразити нову форму правління, яку вони нав'язали.Thucydides, The Peloponnesian War 8.69–70
Внутрішній конфлікт руху У цей момент почали розвиватися кілька конфліктів, які загрожували майбутньому нового уряду в Афінах. По-перше, запланований переворот на Самосі був зірваний зусиллями самійських демократів і групи афінян, яким змовники-олігархи доручили допомогу.Thucydides, The Peloponnesian War 8.73 Коли армія на Самосі почула звістку про переворот в Афінах, яка надійшла разом із перебільшеними повідомленнями про безчинства, вчинені новим урядом, вони заявили про свою вірність демократії та ворожість до нового уряду.Thucydides, The Peloponnesian War 8.74–76 Тим часом в Афінах відбувся розкол між поміркованими та радикальними олігархами, і Терамен з'явився разом із одним аристократом, сином Скелія, як лідер поміркованої фракції. Екстремістська фракція на чолі з Фрініком, яка включала таких видатних лідерів перевороту, як Пейзандер і Антифон, домінувала серед 400 і виступала проти розширення бази олігархії, була готова шукати миру зі Спартою майже на будь-яких умовах.Hornblower, The Greek World, 147 З іншого боку, помірковані, хоча й були готові шукати миру зі Спартою на умовах, які б зберегли владу Афін, не були готові пожертвувати імперією та флотом і хотіли розширити олігархію, щоб включити в неї передбачуваних 5000, імовірно, включаючи всіх чоловіківгоплітського або вищого стану.Although Thucydides, at 8.89, claims that the moderates' call for the government of the 5,000 was a mere piece of propaganda, modern scholars have disagreed, pointing to the account given by Aristotle at Ath. Pol. 29 as an indication that the moderates were sincere; see Kagan, The Peloponnesian War, 392–3, and Hornblower, The Greek World, 147.
Незабаром після приходу до влади, екстремістські лідери революції почали будувати укріплення на Еетионі, головній точці входу в гавань Пірей, нібито для захисту гавані від нападу флоту на Самосі. Із зростанням внутрішнього інакомислення, вони приєднали ці нові укріплення до існуючих стін, щоб сформувати редут, який захищає від атак з суші або моря, і який містить великий склад, куди екстремісти переміщали більшу частину зернових запасів міста.Thucydides, The Peloponnesian War 8.90 Терамен рішуче протестував проти будівництва цього укріплення, стверджуючи, що його метою було не утримати демократів, а передати його спартанцям; Фукідід свідчить, що його звинувачення не були безглуздими, оскільки екстремісти насправді замислювалися про таку акцію.Thucydides, The Peloponnesian War 8.90–91 Спочатку обережні (оскільки вороги режиму були страчені раніше), Терамен та його партія були підбадьорені та спонукані до дій через декілька подій. По-перше, пелопоннеський флот, начебто відправлений на допомогу антиафінським силам на Евбеї, повільно просувався до узбережжя Пелопоннесу; Терамен звинувачував цей флот у плануванні захоплення укріплення на Еетионії у співпраці з екстремістами.Thucydides, The Peloponnesian War 8.91 По-друге, афінський ополченець, очевидно, виконуючи наказ змовників вищих ланок уряду, вбив Фрініха, лідера екстремістської фракції. Він утік, але його спільник, аргівець, був схоплений; ув'язнений під катуваннями відмовився назвати ім'я свого роботодавця. Оскільки екстремісти не змогли вжити ефективних дій у цьому випадку, а Пелопоннеський флот захопив Егіну (логічна зупинка на підході до Пірею), Терамен та його сторона вирішили діяти.