Фаргелія () — відома давньогрецька гетера зламу VI-V століття до нашої ери.
Вона походила із іонійського Мілета, — процвітаючого на торгівлі західноанатолійського міста-держави, що к другій половині VI ст. до н. е. трапляє під владу Ахеменідів. Зростала у змішаному греко-перському культурному середовищі, яке, напевно, і вплинуло на її майбутні погляди. В Іонії, на відміну від звичайнісіньких повій (pornai), гетери здобували всебічну освіту, котра включала навчання грамоти (мабуть, з елементами риторики й навіть раннього філософського дискурсу), опанування гри на деяких музичних інструментах і навичок вокальних виступівShaki, Mansour. Greece iv. Greek Influence on Persian Thought. Encyclopaedia Iranica. Vol. XI, Fasc. 3, pp. 321—326.
За словами Плутарха, Фаргелія слинула неабиякою красою, й уміло поєднувала жіночі принади зі спритом в політиці, маючи численних коханців серед греків. Всіх, хто був з нею у близьких стосунках, вона підмовляла стати на сторону перського царя, а за посередництвом цих високопоставлених та всесильних осіб поширювала зерня мідізму. Тлом для даної звістки історика служить оповідь про гетеру Аспасію, теж мілетянку, яка буцімто її наслідувала. Щоправда, інших свідчень на користь цього немає.
Афіней зі свого боку, покликаючися на «Збірник» Гіппія Елідського, стверджує в «», нібито Фаргелія побувала одруженою 14 разів, вирізняючись мудрістю, а зарівно й вродою. Лукіан же обмежився заввагою — почерпнутою, видно, із Афінеєвого діалогу, — що вона, власне як і Аспасія та Діотіма, осягала філософію. Либонь, її згадує так само Ісихій, означуючи жінкою, шанованою мілетянами за свій розум.
Довгий час жінка мешкала в Фессалії, де енергійно пропагувала проперсидську орієнтацію.
Примітки