Лися́тичі — село в Україні, у Стрийській міській громаді Стрийського району Львівської області. Населення налічувало 1500 осіб до 2022 рокуhttps://stryi-rada.gov.ua/wp-content/uploads/2024/12/Укр_Інвест_паспорт_Стрийська_територіальна_громада.pdf. Орган місцевого самоврядування — Стрийська міська рада.
Назва
Назву виводять хто від прізвища багача Леха, хто - від великої кількості лисячих нір.
Географія Село Лисятичі розташований між селами Пукеничі і Тейсарів.
Історія
Про побут доісторичної людини на теренах села свідчать знайдені кремінні сокири доби неоліту.
Село із понад 800-річною історією. Про село написана книга «Історія села Лисятичі». У книзі згадується, що село старше за місто Стрий, бо в давніх актах писалося «Стрий біля Лисятич». Цілком можливо, що якесь поселення тут було ще в дохристиянські часи. Історик О. Купчинський вважає, що поселення з назвами «-ичі» виникли задовго до формування Київської Русі, у період розкладу родового ладу. Тобто 6-7ст. На думку львівського вченого М. Л. Худаша назва села очевидно походить від особового імені Лисята. Це ім'я він виводить із імені Лис. Подібні імена трапляються на сторінках давніх літописів.
За переказами, село засновано в княжий період. Перші письмові згадки належать до 1441-1443 pp. Селяни займалися рільництвом, тваринництвом, ремеслами. В земельній метриці 1785 р. зазначено, що за містечком Лисятичі рахувалося 1550 моргів ріллі. Про те, що Лисятичі були містечком, свідчила і ратуша, і велика єврейська колонія.
Був окремий єврейський цвинтар. Містечко колись стояло на торговому шляху. Про власне міське судочинство свідчила назва полів «біля шибениці». До шибениці, яка стояла перед в’їздом до міста, прибивали в часи Речі Посполитої тіла страчених. Чоловіка страчували за крадіжку, жінку - за чаклунство.
Відомі і колишні власники села: пан Тарнов, князі Олександр та Іван, пан Турко, Авраам Чек, пан Млодоєвський, Зігмунд і Софія Фред, Гелена Вороновська, подружжя Потоцьких, Рудольф Онишкевич, італієць Зербоні.
У свій час село відвідав український поет І. Франко, про село згадується у вірші «Вандрівка русина з бідою».
1 серпня 1934 року в Стрийському повіті Станиславівського воєводства було створено Угерську гміну з центром в Угерському. В склад гміни входили сільські громади: Добрівляни, Добряни, Кути, Кавське, Лисятичі, П'ятничани, Пукеничі, Угерсько і ВівняРозпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 21 липня 1934 року про поділ стрийського повіту в станіславській провінції на ґміни(сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 68, poz. 628 .
У 1993 році село відвідав тогочасний президент України Леонід Кучма. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Стрийської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Стрийського району (1940—2020), село увійшло до складу новоствореного Стрийського району.
Церква Письмові історичні джерела 1507, 1565 і 1599 рр. декілька разів згадують про парафіяльний храм у селі та священника. Станом на 1808 рік церква вже руйнувалася. Однак про назву храму дізнаємося лише значно пізніше, тобто в 1829 році. Саме тоді чітко говориться про церкву св. Миколая, яку розібрали через ветхість, а на її місці спорудили дерев’яну каплицю. Будівництво нової святині розпочалося в 1844 році та тривало чотири роки. Церкву назвали на честь св. Миколая. Парафіяни накрили храм гонтою і так підтримували його стан до 1889 року. У 1900 році сакральну споруду визнали аварійною і закрили для проведення ремонтних робіт. Для порятунку аварійної церкви проєкт відбудови виготовив Василь Нагірний. Таким чином до кінця 1900 року відновлення храму закінчили, але повністю святиню відремонтували лише в 1922 році, накривши дах бляхою. У 1946 році парафію насильно перевели в лоно Російської Православної Церкви. У ній у 1952 році душпастирював о. Теодор Чаниж (РПЦ), а з 1958 року о. Стефан Юзьвяк (РПЦ). У період відновлення незалежності України релігійна громада УГКЦ зареєструвала статут і відновила свою діяльність.
Парафіяльна печатка
Відбиток парафіяльного сфрагісу, який належить релігійній громаді Лисятич, читабельний по легенді й частково дефектний по мініатюрі через брак чіткості. Відтиск агіографічно-гласного типу, овальної форми з фіолетовим чорнильним відтінком і кириличною легендою: ПЕЧАТЬ СВ. О. НИКОЛАЯ *В ЛИСЯТИЧАХ*. Літери легенди відділені від малюнка овалом, друковані й розділені крапками та шестикутними малими зірками. На мініатюрі відтворено постать святителя Миколая з архієрейським жезлом у лівій руці та мітрою на голові. Його права рука складена в жесті благословення. Архієрей одягнений в омофор і поліставріон. Аналіз відтиску сфрагісу дає підстави стверджувати про його відповідність назві парафіяльного храму. (Ілюстрація 1).
Каплиця
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська178899.83%російська30.17%Усього1791100%
Транспорт Через головну дорогу проходять кілька важливих автобусних маршрутів: Стрий-Тернопіль, Стрий-Новий Розділ, Стрий-Жидачів-Ходорів.
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 461472, розташована у приміщенні сільської ради.
Результати зареєстровано 1172 виборці, явка 62,97%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 23,98%, за партію «Голос» — 21,95%, за «Європейську Солідарність» — 16,40%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Кіт (самовисування) — 25,82%, за Володимира Наконечного (Слуга народу) — 17,80%, за Андрія Гергерта (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 15,22%.\
Пам'ятки
Двошарове поселення «» (доба бронзи (I пол. II тис. до н. е.), ХІІ—ХІІІ ст.); Івана Миколайовича Натинка і Миколи Миколайовича Кохнія; Єврейське кладовище; Пам'ятник Тарасу Шевченку
Персоналії
(1893–1915) — улан польських легіонів, кавалер ордену Virtuti Militari. Пантелеймон Шиш (1911-1970) — український радянський діяч, новатор сільськогосподарського виробництва, депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання.
Див. також Угерська гміна
Джерела о. Тарас Пошивак. SIGILLUM ECCLESIAE. Сфрагістичні пам'ятки парафій Стрийщини (ХІХ - початок ХХ століття). - Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2025. - 116 с. ISBN 978-617-554-689-5
Примітки
Посилання Погода в селі Лисятичі