Малі́ Дідушичі — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 743 постійних мешканців. Орган місцевого самоврядування — Стрийська міська рада.
Географія Село на південний-схід від м. Стрий, за 2 км від межі з Івано-Франківщиною, на високому правому березі р. Лущава.
Історія У податковому реєстрі 1515 року в селі Дідушичі задокументовані 2 попи (отже, уже тоді було 2 церкви), млин і 13 ланів (близько 325 га) оброблюваної землі та ще 14 ланів тимчасово вільноїZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s. .
У 1701 році село згадується у скарзі єпископа Йосифа Шумлянського до гетьмана Яна Яблоновського і Львівського старости на борецького старосту Яна Даниловича, який під час Різдвяної літургії організував напад на сільську церкву та наказав завдати сто ударів палицею місцевому греко-католицькому священникові. Внаслідок повторного нападу, який вже очолював сам Данилович з метою знайти братів священика, був здійснений акт профанації Євхаристійних Дарів, порубані двері храму і вбито кілька людей, які тримаючись за вівтар просили про милосердя. Єпископ просить гетьмана Яблоновського про заступництво у справі справедливого розслідування і покарання винних.Петрушевичъ А. Сводная Галичско-Русская Лѣтопись съ 1700 до конці Августа 1772 года, Ч.1., Типографія Ставропигійского Института, Львів 1887, -С.11-12
Влітку 1809 року в селі ночував львівський Митрополит Антоній Ангелович разом із Генеральним вікарієм Михайлом Гарасевичем, котрі тікали від поляків, що зайняли Львів та оголосили нагороду за голову Митрополита, який залишився вірним австрійському урядові та не хотів присягати підтримуваній Наполеоном польській владі. Місцевий парох Микола Підгородецький, переодягнувся у селянський одяг і сам перевіз втікачів, котрі прямували у гори, до села Мізунь.Возняк М. Як пробудилося українське народне життя за Австрії, Львів, 1924 р., друкарня видавничої спілки "Діло", - С.15
1 серпня 1934 року в Стрийському повіті Станиславівського воєводства було утворено Соколівську гміну з центром в колишньому містечку Соколів. До складу гміни входили сільські громади: Подорожнє, Зарічне, Малі Дідушичі, Великі Дідушичі, Лани-Соколівські, Сихів, Соколів, Угільня, Воля-Задеревацька, Задеревач.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Стрийської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Стрийського району (1940—2020), село увійшло до складу новоствореного Стрийського району.
Храм св. Йоакима та Анни Давня церква Очевидно, що перший парафіяльний храм існував ще з 1500 рр., оскільки про священників у селі згадується при податковому реєстрі 1515 року. Надалі про церкву згадується і в податковому реєстрі 1578 року. Будівництво другої святині датується 1706 роком. Відомо, що локальна сакральна споруда була присвячена святому подружжю свв. Йоакиму й Анні. Третю церкву в селі спорудили в 1802 році . Імовірно цей храм був перенесений з с. Чолганів Долинського району і в 1802 році перебудований, а в 1879 році оновлений.
Церква стоїть біля центру Малих Дідушич, на пологому схилі підвищення зі сторони вулиці, біля нового мурованого храму. Будівля невеликих розмірів (16,2 м х 9 м. — Роман Сулик.) тризрубна, безверха, орієнтована вівтарем на північний-схід. Оригінальні зруби з часом обросли численними прибудовами: вівтар видовжили невеликою прибудовою по осі, до північно-західної стіни додали ризницю; з цієї ж сторони до нави прибудували виступаючий бічний вхід з дверима, які помітно тільки зблизька; зі сторони мурованого храму бабинець зробили рівношироким наві, також з дверима, які нелегко побачити. Одвірки і надпоріжник головного входу до святині рясно покриті написами, які інформують: «Храм цей святих праведників Якима і Анни створений року Божого 1802 дня 14 червня в селі Дідушичах Малих». Церква має піддашшя. Стіни під ним вертикально шальовані дошками (раніше був чистий зруб), над піддашшям — вертикально шальовані дошками з лиштвами, виступаючі торцеві стіни нави покриті бляхою. Церква накрита двосхилими дахами, над навою дах вищий, увінчаний на гребені низькою восьмибічною вежею, накритою конусоподібним дахом.
Після 1946 року парафія була насильно переведена до складу РПЦ, а потім закрита. Ключ від церкви таємно зберігав колишній паламар Дмитро Собків. Він щонеділі відкривав церкву, і люди самостійно у визначений час збиралися на спільну молитву. Для організації підпільних богослужінь до парафіян часто приїжджав о. Михайло Пецюх зі Стрия. У часі становлення незалежності України релігійна громада УГКЦ у Малих Дідушичах зареєструвала Статут парафії УГКЦ і відновила свою діяльність. У даному процесі найбільшу роль відіграла родина Степана Каліцуна і його дружини Олени. Сакральна споруда була передана релігійній громаді УГКЦ на підставі рішення Львівського облвиконкому. Першу Літургію для вірних відслужив о. Матей Гаврилів. З 1991 року служіння в храмі розпочав о. Василь Юрів, котрий заклав камінь для будівництва нового парафіяльного мурованого храму святих апостолів Петра і Павла. Цю церкву запроектував Петро Сметана. Будівництво нової сакральної споруди завершив о. Ігор Кошіль. 12 липня 2005 року церкву освятив єпископ Юліян (Гбур), Єпарх Стрийський.
Дзвіниця На південь від храму, біля дерев'яної огорожі, стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця з XIX ст., нижній ярус якої квадратний у плані, верхній — восьмибічний, з арочними голосниками (по два на стороні), накритий низьким верхом. Первісно вхід на церковне подвір'я здійснювався через двоє дверей дзвіниці. Оскільки вулиця знаходиться значно нижче рівня основи дзвіниці, то до неї мали вести круті сходи.
Давня парафіяльна печатка Сфрагістичний матеріал з цієї парафії цікавий тим, що існує у вигляді традиційного чорнильного відбитка та рельєфного відтиску на папері. Наявність такої сухої печатки свідчить про те, що священник парафії на той час користувався при затвердженні документів матрицею та пуасоном, внаслідок чого утворювалася рельєфна печатка.
Досліджений рельєфний парафіяльний відтиск дефектний, не піддається повному й досконалому візуальному дослідженню та потребує ще глибшого вивчення за допомогою мультиспектральної візуалізації. Графічну реконструкцію цього сфрагісу виконано з дотриманням композиційної структури оригіналу та на основі іконографічно-епіграфічного аналізу. Вона засвідчує, що печатка належить до агіографічно-гласного типу, має овальну форму та легенду літерами латинської абетки: SIG. ECC: PARO:.IN M. DZEDUSH. (ПЕЧ.(атка) ЦЕР.(кви) ПАРО.(хії) У М(алих) ДІДУШ(ичах)). Легенда відділена від рельєфного зображення осіб овалом. На цьому відтиску деталізовано розглядаємо дві постаті в повний ріст – св. і прав. Йоакима і Анни. Постать Йоакима виражена в динаміці з посохом у руці. Він у довгій одежі, ніби наближається до Анни, яка стоїть, легко схиливши голову вбік. Витонченість і оригінальність окремих елементів цієї рельєфної печатки вражає. Мініатюра на відтиску домінує над текстом, а сама парафіяльна печатка на підставі агіографічного зображення є повністю суголосна з найменованою локальною сакральною спорудою. (Ілюстрація 1). Приналежність даного відтиску до парафії засвідчено підписом ієрея Христофора Бобикевича.
Наступний парафіяльний відбиток печатки агіографічно-гласного типу, овальної форми, з фіолетовим чорнильним відтінком і кириличною легендою: ГР. К. УРЯД ПАРОХІЯЛЬНИЙ *в ДІДУШИЧАХ МАЛИХ*. Літери легенди друковані і розділені малими шестикутними зірками. Легенда відділена від малюнка овалом і містить інформацію про конфесійну приналежність релігійної громади. На мініатюрі зображені свв. Йоаким, Анна і Марія. Праведний Йоаким стоїть в центрі з посохом в руках на тлі двох сидячих жіночих постатей. Поява цього відтиску на церковних актах показує, як еволюціонувала церковна печатка в парафії с. Малі Дідушичі. Цей відбиток є читабельним, інформативним та зберігає суголосність з назвою церкви. (Ілюстрація 2).
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 461447, розташована у приміщенні будинку культури.
Результати зареєстровано 577 виборців, явка 75,74%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 24,49%, за всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 17,62%, за «Європейську Солідарність» — 14,87%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Гергерт (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 24,54%, за Андрія Кота (самовисування) — 24,08%, за Олега Канівця (Громадянська позиція) — 15,14%.
Люди
В Малих Дідушичах народилися: Йосиф Шумлянський (1643—1708) — архієпископ львівський, галицький і кам'янець-подільський, видатний церковний діяч і просвітник. Нижанківський Остап Йосипович (24 січня 1862 — 22 травня 1919) — композитор, диригент, громадський діяч, автор дуже популярних й донині хорових творів («Гуляли», «З окрушків» на слова Ю. Федьковича, «В'язанка слов'янських гімнів» та сольних пісень на вірші Т. Шевченка — «Вітер в гаю нагинає», «Минули літа», «Наша дума, наша пісня», для голосу з фортепіано «Не видавай мене заміж», «І молилася я», «Пісня вечірня», «О не забудь», «В гаю зеленім»), сольних ансамблів на слова українських поетів, багатьох хорових творів, обробок народних пісень (зб. «Українсько-русинські народні пісні», 1907). Він був одним з молодших представників музичного руху в Галичині 80-х років XIX ст., організатором музичного життя в Галичині. Бобикевич Олекса Христофорович (20 серпня 1865 — 8 грудня 1902) — український письменник, діяч партії народовців. Павлів Петро Васильович (1931—1999) — професор, вчений-геодезист, Заслужений діяч науки і техніки України, Почесний геодезист України. Собків Роман Васильович (8.04.1989 – 12.03.2022) - Герой України, майор Національної Гвардії (спецпідрозділ «Омега»), учасник російсько-української війни. Загинув 12 березня 2022 року, захищаючи Київ.
Див. також Великі Дідушичі Соколівська гміна
Примітки
Джерела
Kronika domowa Dzieduszyckich . — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod.
Посилання Погода в селі Малі Дідушичі