Дуріс Самоський (дав.-гр. Δοῦρις ὁ Σάμιος; народився до н. е. - помер близько 281 до н.е.) був грецьким істориком. У певний період часу був тираном Самосу. Дуріс вважається автором втраченої історії подій у Греції та Македонії починаючи від 371 до н.е. та до 281 до н.е. Творчий спадок автора включав також записи про життя Агафокла Сіракузського і ряд трактатів на літературні та художні теми.
Особисте та політичне життя Дуріс стверджував, що є нащадком Алківіада. Plutarch, Life of Alcibiades 32 Підтвердити це можна тим, що у нього був син Скей, який переміг на Олімпійських іграх, «коли саами були у вигнанні»; Pausanias, Guide to Greece 6.13.5. тобто до 324 року до н. е.
Враховуючи те, що з 352 по 324 рік Самос був окупований афінськими клерухами, то цілком ймовірно, що Дуріс міг народитися в якийсь день близько 350 року до н. е., а оскільки його основна історична праця закінчилася смертю Лісімаха в 281 році до нашої ери, то дата його смерті припадає на період після цієї події.
Дуріс був братом Лінцея Самоського, автора комедій, листів та есе "Покупки їжі".
Дослідження 20-го століття стверджують, що Дуріс був учнем Теофраста в Афінах. E.g. Barron (1962); Brink (1960); Kebric (1974), (1977); even as late as Hazel (1999); but not J. G. Frazer (Pausanias's Description of Greece vol. 4 p. 41), and not von Albrecht (1975).
Єдиний зафіксований факт про суспільне життя Дуріса — це те, що він був тираном, або одноосібним правителем Самосу. Athenaeus 337d ; Suda s.v. Lynkeus. Залишається невідомим те, яким чином він досяг цієї посади, як довго перебував на ній та які події відбувалися за його правлінням.
Творчість Дуріс був автором наративної історії подій у Греції та Македонії від подій з битви при Левктрі (371 р до н. е.) аж до смерті Лісімаха (281 р до н. е.). Твір, як і всі інші роботи автора, було втрачено.
Інші твори Дуріса включали життя Агафокла Сіракузського, які стали джерелом для книги "Історична бібліотека" Діодора Сицилійського .
Дуріс також написав історичні аннали Самосу, упорядковані за списками жерців Гери, і ряд трактатів на літературно-мистецьку тематику. C. Müller, Fragmenta historicorum Graecorum vol. 2 (Paris, 1848) pp. 466–488. [Greek with Latin translation and commentary] F. Jacoby, Die Fragmente der griechischen Historiker vol. 2A pp. 1136–1158 [Greek text]; vol. 2C pp. 115–131 [German commentary]
Спадок Збереглися лише частини робіт Дуріса, починаючи з 33 фрагментів «Історій» і закінчуючи одним невеликим фрагментом із праці «Про скульптуру». Повний список:
Історії (також зазначені як Македонія та Еллініка ; 33 фрагменти) Про Агафокла (також вказано як Лібіка; 13 фрагментів) Аннали Самосу (22 фрагменти) Про закони (2 фрагменти) Про ігри (4 фрагменти) Про трагедію (і, можливо, про Евріпіда і Софокла ; 2 фрагменти) Про художників (2 фрагменти) Про скульптуру (1 фрагмент)
Критика Небагато існує поціновувачів творчості Дуріса серед давніх авторів. Цицерон оцінює його як працьовитого письменника. Cicero, Letters to Atticus 6.1. Плутарх використовував його доробок у своїй праці, проте неодноразово висловлював сумніви щодо його надійності. Plutarch, Life of Alcibiades 32 ; Life of Demosthenes 23; Plutarch, Life of Eumenes 1 . Діонісій Галікарнасський зневажливо говорить про його стиль. Dionysius, On Composition 4. Фотій вважає структуру творів зовсім хибною. Photius, Library 176. На відміну від попередників, Дуріс служив зразком нової моди на «трагічну історію», Michael Grant, The Ancient Historians (New York, NY: Charles Scribner's Sons, 1970) p. 142. що надавала розвагам і хвилюванню більше значення, ніж фактичному звітуванню.
У «Порівняльних життєписах» Плутарха яскравим прикладом є детальний (і, за Плутархом, перебільшений) опис Дурісом жорстокості та масштабних руйнувань на Самосі, коли афінські сили на чолі з Періклом підкорили острів. Plutarch, Life of Pericles 28.
Недавні критики, вважаючи, що Дуріс був учнем Теофраста, намагалися або довести, що «трагічна історія» відповідає вченню перипатетичної школи Brink (1960); Okin (1974), (1980)., або проаналізувати мотиви Дуріса, які дотримувалися відмінної від його передбачуваних вчителів лінії. Kebric (1974), (1977); Walbank (1960); see Walbank's Polybius (Berkeley, 1972) p. 35. Дискусії неминуче були безрезультатними. A. Lesky, A History of Greek Literature (2nd ed., Eng. trans., London, 1966) p. 765; Dalby (1991).
Примітки