Анатолій Дмитрович Грачов ( 12 липня 1937, Ішимбай, Башкирська АРСР, Російська РФСР, СРСР — 19 травняНадпись на могиле: Грачев А. Д. ск. 19.05.2005 — фото на сайте «Где дремлют мёртвые». Информация об иной дате кончины — 20 мая 2005 г. — недостоверна. 2005, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Російської Федерації (1998).
Біографія Народився 1937 року в місті Ішимбаї. Після смерті матері 1947 року переїхав до бабусі в Ульянівську область, де закінчив школу. У цій же школі він працював лаборантом. З дитинства виявив акторські здібності, брав участь у самодіяльності, займався у палаці культури у танцювальному, вокальному та драматичному гуртках.
З 1954 року жив у місті Салаваті, де працював слюсарем-монтажником.
У 1955 році вступив до ГІТІС (майстерня Йосипа Раєвського). Олександр Гончаров запросив його, студента 4-го курсу, до Московського драматичного театру (на Спартаківській площі). У кіно почав зніматися із 1957 року.
Похований на Перепечинському цвинтарі під Москвою, ділянка 13, 3328 .
Театр Працював у Театрі на Малій Бронній, у трупі Анатолія Ефроса до 1993 року, у Олександра Калягіна в театрі Et cetera. Серед ролей — Ромео («Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра, 1970), Альоша Карамазов (в «Браті Альоші» В. С. Розова за Федором Достоєвським, 1972), Дон Карлос («Дон Жуан» Мольєра, 197) та багато інших.
Кіно У фільмографії — «Весна на Одері» (режисер Леон Сааков, 1968), «Слідство ведуть ЗнаТоКі» («Повинну голову… Справа № 4», 1971 ; «Шантаж. Справа № 6», 1972 ; режисер В'ячеслав Бровкін), «Слово для захисту» (режисер Вадим Абдрашитов, 1976), "...та інші офіційні особи « (режисер Семен Аранович, 1976), Остання двійка (1977), „Репортаж з лінії вогню“, (режисер Леон Сааков, 1984) рядків» (режисер Олександр Рогожкін, 1985) та інші, всього понад сорок кіноролей.
Фільмографія
— До Чорного моря — Юра Дрожжин, студент — У важку годину — Оленка — Єгор — Кохана — шофер — Немає і так — Жага над струмком — Весна на Одері — Чохов — Варькина земля — Море у вогні — мічман — Борис Годунов. Сцени з трагедії — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Повинну голову ... — Михайло Токарев — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Шантаж — Михайло Токарєв — Будденброкі — Грюнліх — Людина з боку — Олексій Георгійович Чешков — Хлопчину звали Капітаном — Павло Бадаєв — У номерах — репортер — Олег і Айна — Олег — Вершники на станції Роса — Вовча зграя — Левчук — Доля барабанщика — Платон Половцев — Слово для захисту — прокурор — Моя справа — Григорій Тарасович Гринько, секретар парткому заводу — ...та інші офіційні особи — Ігор Миколайович Толкунов — Остання двійка — Павло Петрович — Хто за стіною? (короткометражний) — Ігор Михайлович Лужков — Щось з телефоном (короткометражний) — Вадим Миколайович — Круте поле — Грачів — Варвари — Дрібниці життя — Бунін — Червоні погони — полковник Ковальов — Таємниця Едвіна Друда — Септімус Кріспаркл — Лютневий вітер — Бурлацький, політв'язень — Залишаюся з вами — Аркадій Гайдар — З кішки все і почалося... — тато Галки, пілот — Дитячий світ — епізод — Визнати винним — Ігор Борисович, тато Віктора (в титрах — батько Володимирова) — Репортаж з лінії вогню — Два гусари — Лухнов — Заради кількох рядків — капітан Буренков — Увага! Всім постам ... — Іван Олексійович, майор міліції — Рівняється чотирма Франціям — Де ваш син? — Чоловічі портрети — Філюгін — Кохаючий вас Коля — Блазень — батько Валі — Автопортрет невідомого — Свій хрест — Зелений вогонь кози — Жінки, яким пощастило — Колобков Ігор Валер'янович, фотограф — Ворог народу — Бухарін — Климент Єфремович Ворошилов — Вечеря в чотири руки — Іоганн Крістоф Шмідт — Соломея
Примітки
Посилання
Грачов Анатолій Дмитрович